Проблемна лекція.

На проблемній лекції нове знання вводиться як невідоме, яке необхідно «відкрити». Завдання викладача, створивши проблемну ситуацію, мотивувати студентів до пошуку рішення проблеми, крок за кроком підводячи їх до мети пошуку. Для цього новий теоретичний матеріал представляється у вигляді проблемної задачі. В її умовах наявні протиріччя, які необхідно виявити та вирішити. У ході їх вирішення студенти отримують у співпраці з викладачем нове потрібне знання. Таким чином, процес пізнання студентів за даною формою викладення наближається до пошукової, дослідницької діяльності.

Головна умова – реалізувати принцип проблемності при відборі та обробці лекційного матеріалу та змісту, при його розгортанні безпосередньо на лекції у формі діалогового спілкування. За допомогою проблемної лекції забезпечується розвиток творчого мислення, пізнавального інтересу, професійної мотивації, корпоративності.

Лекція-візуалізація виникла як результат пошуку нових можливостей реалізації принципу наочності. Психолого-педагогічні дослідження показують, що наочність не лише сприяє більш успішному сприйняттю та запам’ятовуванню навчального матеріалу, але й дозволяю глибше проникнути у сутність явищ, які пізнаються. Це відбувається за рахунок роботи обох півкуль головного мозку, а не лише лівої, логічної, яка звично працює при засвоєнні точних наук. Права півкуля, яка відповідає за образно-емоційне сприйняття інформації, яка пред’являється, починає активно працювати саме при її візуалізації.

Візуалізована лекція представляє собою усну інформацію, перетворену у візуальну форму. Відеоряд, який сприймається та усвідомлюється, може слугувати опорою адекватних думок та практичних дій. Викладач має виконати такі демонстраційні матеріали, такі форми наочності, які не лише доповнюють словесну інформацію, але й самі є носіями змістовної інформації. Підготовка такої лекції містить реконструювання, перекодування змісту лекції або її частки у візуальну форму для пред’явлення студентам. Читання такої лекції зводиться до зведеного, розгорнутого коментування підготовлених візуальних матеріалів, які мають:

• забезпечувати систематизацію наявних знань;

• забезпечити засвоєння нової інформації;

• забезпечити створення та вирішення проблемних ситуацій;

• демонструвати різні способи візуалізації.

В залежності від навчального матеріалу використовуються різні форми наочності:

• натуральні (мінерали, реактиви, деталі машин тощо);

• образотворчі (слайди, малюнки, фото);

• символічні (схеми, таблиці).

Головні труднощі у підготовці такої лекції – у розробці візуальних засобів та режисурі процесу читання лекції. Необхідно враховувати рівень підготовленості та освіченості аудиторії, її професійну спрямованість, особливості конкретної теми.

Якщо не уся лекція, то її елементи підходять для викладання будь-якого предмету.

Лекція удвох (бінарна). Цей різновид лекції є продовженням та розвитком проблемного викладення матеріалу у діалозі двох викладачів. Тут моделюються реальні ситуації обговорення теоретичних та практичних питань двома спеціалістами: представниками двох різних наукових шкіл, теоретиком і практиком, прибічником або противником того чи іншого рішення. Необхідно, щоб:

1. діалог викладачів демонстрував культуру дискусії, спільного вирішення проблеми;

2. залучав до обговорення студентів, мотивував їх ставити запитання, висловлювати власну точку зору, демонструвати відгук стосовно того, що відбувається.

Переваги такої лекції:

• актуалізація знань, які мають студенти, та які є необхідними для розуміння діалогу та участі в ньому;

• створюється проблемна ситуація, розгортається система доказів;

• наявність двох джерел дозволяє порівнювати різні точки зору, робити вибір, приєднуватися до тієї чи іншої з них, виробляти власну (еклектика, холізм).

Лекція такого типу потребує:

• інтелектуальної та особистої сумісності викладачів;

• вони мають володіти розвинутими комунікативними вміннями;

• вони повинні мати швидку реакцію та здатність до імпровізації.

Лекція з заздалегідь запланованими помилками покликана:

1. активізувати увагу студентів;

2. розвивати їх розумову активність;

3. Формувати вміння виступати в ролі експертів, рецензентів.

Підготовка лекції з заздалегідь запланованими помилками є у тому, щоб закласти в неї певну кількість помилок змістового, методичного, поведінкового характеру. Їх перелік викладач приносить на лекцію та наприкінці пред’являє студентам. Підбираються найбільш типові помилки, які зазвичай не підкреслюються, я немов би вуалюються. Завдання студентів постає в тому, щоб протягом лекції відзначати помилки, фіксувати їх на полях та назвати їх на вимогу викладача наприкінці заняття. На розгляд помилок відводиться 10-15 хвилин. При цьому правильні відповіді надають як студенти, так і викладач.

Така лекція одночасно виконує стимулюючу, контролюючу та діагностичну функцію, допомагаючи діагностувати труднощі засвоєння попереднього матеріалу.

Лекція – прес-конференція. Назвавши тему лекції, викладач просить студентів ставити йому запитання за цією темою. Протягом 2-3 хвилин студенти формулюють питання, які цікавлять їх найбільше, передають їх викладачеві, який протягом 3-5 хвилин сортує питання за їх змістом та розпочинає лекцію. Лекція викладається не як відповіді на запитання, а як зв’язний текст, у процесі викладення якого формулюються відповіді. Необхідні:

• попередня підготовка студентів до лекції;

• вільне володіння викладачем власним розділом науки, за яким читається лекція.

Таку лекцію можна проводити:

• на початку вивчення теми, з метою виявлення потреб, кола інтересів групи або потоку, установок та можливостей студентів;

• у середині – коли вона спрямована на залучення студентів до вузлових моментів курсу та систематизацію знань;

• наприкінці – для визначення перспектив розвитку засвоєного змісту.

Лекція-консультація може проходити за різними сценаріями. Перший варіант здійснюється за типом «питання – відповіді». Протягом лекції лектор відповідає на питання студентів за всіма розділами курсу. Другий варіант – «питання – відповіді – дискусія»: викладення нової навчальної інформації, постановка питань та організація дискусії у пошуку відповідей на поставлені запитання.