Визначення фонду часу роботи обладнання.

                                                      

                                             

• Календарний фонд часу – добуток кількості календарних днів в році на 24 години, тобто в невисокосному році Ф_кал= 24 · 365 = 8760 год. Використовується в галузях з безперервним виробництвом (наприклад в металургії). Однак і в цьому випадку за відповідними нормативами вираховується час на ремонт і зупинки по технологічним причинам, якщо ці зупинки не входять в норми використання обладнання.

• Режимний (номінальний ) фонд часу – визначається як добуток кількості робочих днів в розрахунковому періоді на кількість робочих годин на добу відповідно прийнятому режиму роботи, з якого вираховується кількість неробочих годин скороченого робочого часу в передсвяткові дні:

Ф_реж = [(Ф_кал – Д_в – Д_c) q – t_н Д'_п] s, (4.1.)

де Д_в, Д_c – кількість вихідних і святкових днів; q – тривалість робочої       зміни, год; t_н - кількість неробочих годин в передсвяткові дні; Д'_п –       кількість передсвяткових днів; s – кількість змін роботи.

• Ефективний (дійсний, плановий) фонд часу – роботи одиниці обладнання дорівнює максимально можливому при заданому режимі змінності, за вирахуванням часу на виконання регламентованих ремонтних операцій та міжремонтного обслуговування:

Ф_еф= Ф_реж(1 - ), (4.2.)

де α – процент втрат робочого часу на плановий ремонт.

Методи визначення виробничої потужності.

1. Вп цеху , дільниці з однотипним спеціалізованим обладнанням

(для переробки сировини, інших виробничих операцій у масово-поточному виробництві)

ВП_со= П_г ∙ Ф_еф ∙ п (4.3.)

або ВП_со = Ф_еф ∙ п / Т_оп (4.4.)

де П_г - годинна продуктивність обладнання;

п - середньорічна кількість устаткування, що враховується при роз-               рахунку виробничої потужності;

Т_оп – трудомісткість виготовлення одиниці продукції (переробки                   сировини, час надання послуг в годинах).

2. Вп ливарного, формовочного, складального та подібних їм цехів

(залежить від пропускної спроможності наявних виробничих площ вказаних цехів і ступеню їхнього використання)

ВП = S ∙ Ф_еф / t_в , (4.5.)

де S – корисна площа цехів, м²;

t_в – кількість квадратних метро-годин, необхідних для виготовлення             (складання, формовки тощо) одиниці продукції.

3. ВП агрегатів періодичної дії (хімічні агрегати, автоклави тощо)

(хімічна і обробляюча промисловість)

   ВП_пд = В_м ∙ КВГ ∙ (Ф_еф /t_ц), (4.6.)

де В_м - вага сирих матеріалів;

КВГ – коефіцієнт виходу готової продукції із сирих матеріалів;

t_ц – тривалість циклу переробки сировини, год.;

4. ВП цехів масового і великосерійного виробництва

(на підприємствах з поточним виробництвом)

ВП_мв = Ф_еф / r, (4.7.)

де r – такт сходу готових виробів з конвейєру, хв.

5. ВП підприємств побутового обслуговування

(визначається на підставі даних про продуктивність фарбувального та обезжирювального обладнання)

ВП_по = , (4.8.)

де З – разове завантаження обладнання, кг;

п_ц - кількість виробничих циклів в годину;

q - коефіцієнт використання обладнання.

6. ВП підприємств легкої промисловості

(визначається на основі максимального використання потужностей оздоблювальних виробництв з врахуванням ресурсів суворих тканин)

виробництво волокна (в т):

, (4.9.)

де N – cередньорічна кількість заправленого на даному підприємстві             обладнання;

Д – число днів роботи підприємства в році;

К_зм – коефіцієнт змінності роботи обладнання;

t_зм - тривалість робочої зміни, год.;

К_o – коефіцієнт використання працюючого обладнання;

П – годинна продуктивність випускаючого обладнання, кг.