Особливості формування виробничої (техніко-технологічної) бази на підприємствах різних галузей

Особливості формування виробничої бази в різних галузях народного господар­ства полягають у тому, що напрямки їх ідентичні, а форми впровадження — індивідуальні, окремі для кожної галузі.

Загальним принципом для всіх напрямків формування виробничої бази є єдиний розрахунок економічної ефективності незалежно від галузі виробництва. При розрахунку економічної ефективності визначають умовно-річну економію до кінця року від впровадження заходів.

Умовно-річною називається економія, яка може бути отримана від впровадження заходів протягом 12 місяців після впровадження.

При розрахунку економії заробітної плати робітників (Е₃) враховують трудомісткість одиниці продукції чи операції (m), середньогодинну тарифну ставку (с), коефіцієнт нарахування додаткової заробітної плати (к_д), коефіцієнт відрахування на соціальне страхування (к_с) і відповідний плановий випуск продукції (В).

Е₃ = В (m₀с₀ – м₁с₁) (1 + к_д) ( 1 + к_с)

де м₀, м₁ – трудомісткість одиниці продукції до і після впровадження нової техніки; так само і с_0, с₁ – середньогодинні ставки до і після впровадження нової техніки.

2. Діагностика стану технічного розвитку підприємства.

Фундаментальною базою технічного розвитку будь-якого підприємства стають усі пріоритетні напрямки науково-технічного прогресу. Технічний розвиток відображає про­цес формування та вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати його виробничо-господарської, комерційної чи іншої діяльності.

Технічний розвиток як об’єкт організаційно-економічного управління охоплює різноманітні форми, які мають відображати відповідні стадії процесу розвитку виробничого потенціалу і забезпечувати просте та розширене відтворення основних фондів підприємства. Із сукупності форм технічного розвитку доцільно виокремлювати такі, що характеризують, з одного боку, підтримування техніко-техно­логічної бази підприємства, а з іншого — її безпосередній розвиток через удосконалення й нарощування виробництва (рис. 2).

Рис. 2. Форми технічного розвитку підприємства.

Отже, підтримування техніко-технологічної бази здійснюється за рахунок капітального ремонту устаткування, його заміни ідентичним новим та техніч­ним доозброєнням підприємства, а розвиток техніко-технологічної бази підприємства здійснюється за рахунок таких заходів.

1. Модернізація технологічного обладнання. Вона дає можливість за невеликих витрати коштів вдосконалити наявне технологічне устаткування, підвищити його продуктивність, зменшити витрати на його експлуатацію, зекономити кошти в цілому.

2. Технічне переозброєння — це впровадження нових технологічних про­цесів, найбільш досконалих, менш енергомістких (з розрахунку затрат енерго­ресурсів на випуск одиниці продукції), підвищення фондоозброєності та про­дуктивності праці.

3. Реконструкція, як правило, пов'язана водночас з розширенням вироб­ництва на діючому підприємстві. Вона сприяє збільшенню виробничої потужності та вдосконаленню технічної бази виробництва. Розширення підприєм­ства пов'язане з введенням у дію додатково нових виробничих цехів і дільниць, залученням у виробництво додаткових робочих місць з метою працевлашту­вання працездатних людей.

Реконструкція підприємства — це його докорінна перебудова, за якої оновлюються основні фонди, суттєво змінюється технологія та організація виробництва. Реконструкція направлена на підвищення технічного рівня підприєм­ства, поліпшення техніко-економічних показників і умов праці.

Технічне переозброєння, реконструкція і розширення виробництва мають певні переваги над новим будівництвом, оскільки використовуються наявні споруди і приміщення, економляться кошти на розвиток виробничої інфраструктури, підприємство має відповідні кваліфіковані кадри, прискорюються темпи зростання виробництва і задоволення потреб у відповідних товарах.

4. Нове будівництво здійснюється при вирішенні глобальних потреб в економічному розвитку галузі та в цілому народного господарства. Головною складовою засобів виробництва є основний капітал, який є визначальним в структурі матеріального комплексу. Основний капітал безпосередньо бере участь у створенні матеріальних цінностей і тісно пов'язаний із конкурентоздатністю випуску продукції.Оцінку технічного рівня різногалузевих підприємств треба провадити періодично (один раз на кілька років) у процесі аналізу та узагальнення певної системи показників, які відбивають ступінь технічної оснащеності праці персоналу, рівень прогресивності застосовуваної технології, технічний рівень виробничого устаткування, рівень механізації та автоматизації основного й допоміжного вироб­ництва. Найбільш важливі й типові для всіх підприємств (незалежно від галузевої належності) показники наведено в табл. 1.

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ТЕХНІЧНОГО РІВНЯ ПІДПРИЄМСТВА

Ознаки групування показників	Показники
Ступінь технічної оснащеності праці	 Фондоозброєність праці  Енергоозброєність праці
Рівень прогресивності технології	 Структура технологічних процесів за трудомісткістю  Частка нових технологій за обсягом або трудомісткістю продукції  Середній вік застосовуваних технологічних процесів  Коефіцієнт використання сировини і матеріалів
Технічний рівень устаткування	 Продуктивність (потужність)  Надійність, довговічність  Питома металомісткість  Середній строк експлуатації  Частка прогресивних видів у загальній кількості  Частка технічно та економічно застарілого в загальному парку
Рівень механізації та автоматизації виробництва	 Ступінь охоплення робітників механізованого працею  Частка обсягу продукції, що виробляється за допомогою автоматизованих засобів праці