- •Тема 9 Роль громадськості в системі екологічного управління
- •Питання 3. Діяльність громадських екологічних організацій. Громадські рухи
- •Приклади
- •Питання 4. Аналіз нормативно-правових аспектів
- •Питання 5. Регламентовані форми участі громадськості в прийнятті рішень, що стосуються питань довкілля
- •Участь громадян у референдумах
- •Участь громадян у підготовці та прийнятті статуту територіальної громади
- •Масові заходи: збори, мітинги, демонстрації
- •Загальні збори громадян за місцем проживання
- •Екологічні експертизи
- •Участь громадськості у видачі дозволів
- •Громадський контроль у галузі охорони довкілля
- •Публічне обговорення, громадські слухання
- •Висновки
- •Питання 6. Залучення громадськості до прийняття управлінських рішень, що стосуються довкілля
- •Питання 7. Підвищення екологічної освіченості населення та рівня кваліфікації представників органів місцевого самоврядування і держуправлінь
Участь громадян у референдумах
Порядок підготовки та проведення всеукраїнського референдуму, референдуму в АР Крим та місцевих (у межах адміністративно-територіальних одиниць) референдумів регулюється Конституцією України, Законами України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», «Про місцеве самоврядування в Україні». За результатами проведення вони поділяються на вирішальні та консультативні.
Предметом всеукраїнського референдуму може бути прийняття екологічно значущих рішень, які визначають основний зміст Конституції України, законів України та інших правових актів.
Предметом місцевого референдуму може бути будь-яке екологічно значуще питання, віднесене Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами до компетенції місцевого самоврядування, а саме:
- вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;
- вирішення питання надання дозволів на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також скасування таких дозволів;
- прийняття рішень щодо організації територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні;
- надання згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об’єктів, діяльність яких згідно з діючими нормативами включає екологічний вплив на відповідну територію;
- затвердження місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації;
- установлення правил благоустрою території населеного пункту, забезпечення чистоти та порядку, додержання тиші в громадських місцях, торгівлі на ринках, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність у відповідності до чинного законодавства;
- прийняття у визначених законом межах рішень щодо боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч.3 ст.1 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» закони, інші рішення, прийняті всеукраїнським референдумом, мають вищу юридичну силу ніж законодавчі акти Верховної Ради України, Верховної Ради Республіки Крим, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, вищих виконавчих і розпорядчих органів державної влади, ніж підзаконні акти міністерств і відомств України, рішення місцевих депутатів. Рішення, прийняті місцевим референдумом, мають вищу юридичну силу в порівнянні з рішеннями місцевих рад, на території яких він проводився.
Закони й інші рішення, прийняті референдумом, обнародуються у визначеному законодавством України порядку опублікування правових актів Верховної Ради України та місцевих рад і набирають чинності з моменту їх опублікування, якщо в самому законі (рішенні) не визначено інший строк (ст.44 Закону).
Проведення місцевих референдумів з метою впливу на екологічну політику застосовується вкрай рідко, оскільки організація та проведення референдуму потребують:
- значних організаційних і фінансових ресурсів;
- досвідчених фахівців з числа громадськості;
- досвідчених фахівців з числа депутатів;
- співпраці органів місцевого самоврядування (рад) і громадськості;
- обізнаності громадськості стосовно особливостей підготовки та проведення референдуму.
Прикладом своєчасного застосування цієї форми участі громадськості може бути місцевий референдум 25 лютого 1996 року, присвячений питанню спорудження полігону твердих побутових відходів поблизу одного з екологічно найчистіших місць Харківського району - села Сороківка. Пропозиція провести місцевий референдум надійшла від НГО «ЕкоПраво–Харків» після того, як представники громадського комітету сіл Ольхівка та Сороківка зустрілися з юристами правозахисної екологічної організації.
Рішення місцевого референдуму стало головною правовою перепоною, що відразу після прийняття не дозволила будівельним організаціям і виконавчим органам влади споруджувати полігон. Однак, цим справа не завершилася. 9 вересня 1996 року голова Харківської обласної державної адміністрації підписав Постанову про надання земельної ділянки для будівництва полігону. Зміст цього документу суперечив діючому законодавству про місцеве самоврядування, ігнорував норми екологічного та земельного права.
Єдиним виходом було негайне оскарження цієї постанови в суді.
Судова тяганина тривала близько року: 26 грудня 1997 p. відбулося засідання Президії Вищого Арбітражного суду, на якому позов Ольхівської сільської ради було задоволено на користь мешканців.
10 січня 1998 року про стійкість і рішучість мешканців цього невеличкого села дізналася вся Україна з розповіді журналістів Першого каналу Українського телебачення «УТ-1». До цієї перемоги йшли майже два роки. І мешканців села дійсно є з чим привітати, вони відстояли своє право жити на чистій землі, пити чисту воду, дихати чистим повітрям. Дуже хотілося б вірити, що приклад сороківчан надихне громадян нашої держави, змусить їх повірити в те, що саме від них залежить, якою побачать цю землю їхні діти та онуки.
