Розрізняють різні типи норм:
орфоепічні (вимова звуків і звукосполучень) графічні (передача звуків на письмі)
орфографічні (написання слів)лексичні (слововживання) морфологічні (правильне вживання морфем) синтаксичні (усталені зразки побудови словосполучень, речень) стилістичні (відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування) пунктуаційні (вживання розділових знаків)мовленнєвий етикет - це правила мовленнєвої поведінки, прийняті національним колективом мовців, це стійкі формули спілкування (вітання, прощання, побажання, запрошення та ін.)
Літературна мова обслуговуючи різні сфери суспільного життя залежно від функцій, призначення може характеризуватися певними специфічними засобами, не втрачаючи загальнонародних властивостей. Колективноусвідомлені різновиди літературної мови, що об’єднують мовні одиниці за їх функціональних призначення у певні структури становлять систему функціональних стилів.
Слово „стиль” має декілька значень:
характерна манера(поводитися, одягатися, говорити)
сукупність ознак, які характеризують мистецтво або індивідуальну манеру художника
сукупність прийомів у використані засобів мови, властива певному письменнику, літературному твору, напрямку, жанру.
Мовний стиль - це сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання.
Основні параметри функціональних стилів:
сфери вживання
призначення
жанри, в яких реалізується
загальні позамовні ознаки
власне мовні особливості
підстилі
Є п 'ять функціональних стилів:
- розмовний
- художній
- публіцистичний
- науковий
- офіційно-діловий
Жанри - це різновиди текстів певного стилю, що різняться метою мовлення, сферою спілкування та іншими ознаками.
Науковий стиль (у 18 ст.)В Україні початок формування цього стилю з серед. 19 ст., початок брав з журналу „Основа”. Перша наукова установа Товариство ім.. Шевченка і товариство в Києві(1907).Сфера вживання: наука, освіта, техніка.
Призначення: повідомити про результати дослідження, доведення теорій, пояснення гіпотез і класифікації...
Жанри: монографія, наукова стаття, анотація, відгук, рецензія, наукова доповідь, лекція, наукова дискусія...
Позамовні ознаки:
предметність, об’єктивність
чіткість, смислова точність, ясність
лаконічність, стислість
відсутність образності, емоційності
Мовні ознаки:
строга унормованість,
широке вживання термінів і абстрактної лексики
безособовість
монологічний характер викладу
завершеність і повнота висловлювання
тісний зв’язок між частинами висловлювання
використання високоінформативних словосполучень
використання умовних знаків і символів
первинність писемної форми
відсутність підтексту
Офіційно-діловий стиль — це мова ділових паперів: розпоряджень, законів, актів, програм, постанов, резолюцій, протоколів та ін.
Один з найдавніших стилів. Його ознаки знаходимо в документах ХІ-ХІІ ст., українсько-молдавських грамотах, українських літописах. Сфера вживання ділового стилю зумовлює його жанрову розгалуженість. Обслуговуючи потреби суспільства в державному, громадському, економічному й політичному житті, тексти офіційно-ділового стилю мають виразні відмінності й у межах того самого жанру. Однак для текстів цього стилю характерні й спільні мовні риси.
Точність, послідовність, лаконічність викладу фактів, чіткість у висловлюванні. Цей стиль позбавлений образності, емоційності, індивідуальних авторських рис.
Лексика в основному нейтральна, вживається в прямому значенні, цей стиль залежно від обслуговуваної галузі може містити суспільно-політичну, професійно-виробничу, наукову термінологію.
Для чіткої організації текст ділиться на розділи, статті, параграфи, пункти, підпункти.
Використання усталених мовних зворотів, певна стандартизація початків і закінчень документів як результат однотипності вираження думки.
Наявність реквізитів (структурних елементів тексту), які мають певну черговість. Реквізити мають постійне місце, їх склад залежить від змісту документа, його призначення. Підпис є обов'язковим реквізитом будь-якого документа.
Найхарактерніші речення - прості, поширені. Вживаються також складні речення.
Отже, тексти офіційно-ділового стилю вимагають документації тверджень, точності формулювань, не припускають двозначності тлумачення змісту.
Доповідь – це одна з найпоширеніших форм публічних виступів, порушує нові проблеми, що ще потребують вирішення, має характер гострої злободенності.
Політична доповідь. Влаштовується здебільшого керівником держави; вона є поширеного формою, донесення та роз’яснення суспільству питань внутрішньої та зовнішньої політики країни; з нею офіційну особи виступають на масових зібраннях людей.
Ділова доповідь. Виклад інформації і типів розв’язань різних, окремих, практичних питань, життя і діяльності певного колективу, організації. Різновидом її виступає звітна доповідь.
Наукова доповідь – це узагальнення наукової інформації, досягнення, відкриття чи результат наукових досліджень