2. Класифікація основних видів електронної комерції

Електронна комерція розвивається в рамках двох основних моделей: В2В (Business-to-Business) і В2С (Business-to-Customer). Це відповідає наступним поняттям: “обслуговування юридичними особам юридичних осіб” і “обслуговування юридичними особами фізичних осіб”.

За кордоном історично першими виявилися моделі електронної комерції, що відносяться до категорії В2С. В мережу Інтернету був перенесений звичний механізм МоТо-угод (Mail Order-Telephone Order). Замовлення покупця проводилося шляхом заповнення форми на Web-сайті продавця, оплата товару відбувалася по пластиковій кар­ті. Потім цей товар доставлявся поштою або через кур’єрську службу. На цьому етапі розвитку електронної комерції не було мови про які-небудь системи оплати за допомогою Інтернету.

У західних країнах домінують комерційні операції, сплачувані платіжними картками. Не набули скільки-небудь широкого поширення схеми проведення платежів, побудованих навколо одного банку, в якому і продавець, і покупці мають власні розрахункові рахунки. Такі схеми називаються «Платіжними системами». Домінування платіжних карток як засоби розрахунків в Інтернеті пояснюється| їх широким розповсюдженням сере­д| населення розвинених країн.

На сьогоднішній день найбільш розвиненим ринком електронної комерції| є| Основними ознаками, які відрізняють модель електронної комерції від моделі традиційної форми торгівлі, є наступні:

1. Здійснення безпосередньо комерційної діяльності в специфічному середовищі|середі|, іменованого мережею Інтернет.

2. Використання, як правило, он-лайнового способу (тобто в режимі реального часу) продажів продукції і надання послуг.

3. Використання спеціальних безготівкових платіжних систем (зокрема комбінованих) для здійснення розрахунків за придбані товари і надані послуги.

4. Застосування для оплати за придбану продукцію або надані послуги особливого виду грошей – електронних грошей.

5. Використання спеціальних програмних засобів для захисту учасників комерції від шахрайства (несанкціонованого прочитання конфіденційної інформації, її зміни, фальсифікації).

6. Використання сучасних Інтернет-технологій.

7. Застосування спеціального навігатора по мережі Інтернет для полегшення| і прискорень пошуку покупцями необхідних видів товарів і послуг.

8. Приналежність ринку електронної комерції до категорії міжнародних.

Основними ознаками, які відрізняють модель електронної комерції від моделі традиційної форми торгівлі, є наступні:

1. Здійснення безпосередньо комерційної діяльності в специфічному середовищі, іменованого мережею Інтернет.

2. Використання, як правило, он-лайнового способу (тобто в режимі реального часу) продажів продукції і надання послуг.

3. Використання спеціальних безготівкових платіжних систем (зокрема комбінованих) для здійснення розрахунків за придбані товари і надані послуги.

4. Застосування для оплати за придбану продукцію або надані послуги особливого виду грошей – електронних грошей.

5. Використання спеціальних програмних засобів для захисту учасників комерції від шахрайства (несанкціонованого прочитання конфіденційної інформації, її зміни, фальсифікації).

6. Використання сучасних Інтернет-технологій.

7. Застосування спеціального навігатора по мережі Інтернет для полегшення| і прискорень пошуку покупцями необхідних видів товарів і послуг.

8. Приналежність ринку електронної комерції до категорії міжнародних ринок США. Тому аналіз накопиченого досвіду у сфері електронної комерції вестимемо переважно на прикладі| даних США, а також країн Західної Європи. На думку американських експертів, існує вісім основних категорій комерції, що діють в Інтернеті.

Перша категорія – крупні роздрібні торгові| підприємства, що продають товари безпосередньо через Інтернет згідно моделі прямих продажів з використанням традиційних механізмів МоТо-угод і налагоджених каналів оплати і доставки товарів.

Друга категорія – великомасштабні універсальні Інтернет-портали (наприклад, AOL, Yahoo! та інші), що надають клієнтам доступ до комерційних послуг різних компаній, що працюють в різних сегментах ринку, на своєму Web-просторі. Клієнт в цьому випадку дістає можливість придбати необхідний перелік товарів і послуг в одному місці|місце-милі|, а портал заробляє на комісії від цих операцій.

Третя категорія – тематичні портали (каталоги, що складаються з ряду Web-сайтів), що надають доступ до послуг компаній, працюючих в якомусь одному сегменті ринку.

Четверта категорія – електронні аукціони, які працюють як «біржові майданчики». Вони надають продавцям і покупцям зручний механізм для укладення двосторонніх операцій Ця категорія розвивається в даний час швидше за інших.

П’ята категорія – комерсанти, які торгують продуктами, що існують в цифровій формі (музика, відеозаписи, тексти, он-лайнові ігри і т. п.). Сюди ж відносяться комерсанти, котрі займаються.

Шоста категорія – це сайти (набір зв’язаних між собою HTML-документів, що мають власне ім’я і адресу в мережі Інтернет), на яких створюються “співтовариства”, об’єднуючі споживачів, зацікавлених в товарах одного класу. Подібного роду сайти дозволяють споживачам отримувати економію засобів за рахунок оптових знижок. Ця категорія поки тільки починає формуватися. Вже помітно прагнення до використання цієї моделі, наприклад, у| покупців складної побутової техніки і домашніх комп’ютерів.

До сьомої категорії слід віднести електронну комерцію, орієнтовану на обслуговування корпоративних клієнтів (В2В). У цьому секторі, згідно прогнозу американських експертів, можна чекати найбільш швидкого зростання Передбачається, що до 2008 р. товарооборот в цьому секторі виросте до $420-450 млрд.

Нарешті, восьма категорія – це різноманітні|всілякі| послуги з оплати рахунків|лічби| (за комунальні послуги, медичне об­слуговування|, страхування і т. п.).