§ 5. Текст5

В одному реченні, звичайно, неможливий розгорнутий виклад якогось змісту. Для цього необхідно кілька (багато) пов’язаних між собою речень, тобто текст.

Текст (від латинської textum – тканина, зв’язок, будова) – висловлювання, яке складається з кількох речень, має певну змістову і структурну завершеність.

Текст являє собою сукупність речень, що пов’язані і змістом, і мовними засобами. У кожному наступному реченні використана попередня інформація, що й становить змістовий зв’язок між його частинами (реченнями, абзацами). Мовні засоби тексту – узгодження форм часу і способу дієслів, займенники, синоніми, сполучники тощо.

Кожен текст, висвітлюючи якусь тему, містить певний обсяг фактів, певну інформацію. Текст і створюється заради передачі інформації. Більшість текстів утворюються з певної кількості пов’язаних між собою речень. Іноді текст може складатися з одного речення. Це прислів’я, коломийки, частівки, крилаті вирази. Наприклад, Мово рідна, слово рідне, хто вас забуває, той у грудях не серденько, тільки камінь має. (С. Воробкевич.) Влітку один тиждень рік годує. (Нар. творчість.) Заспіваймо коломийку, нащо так сидіти, коломийку у нас люблять і старі і діти. (Нар. творчість). Те, про що говориться в тексті, називається темою. Вона найчастіше відображена у заголовку. Тема може членуватися на підтеми (мікротеми). Частиною тексту, в якій розкривається зміст підтеми (мікротеми), є абзац. На письмі абзац виділяється відступом вправо. Перші речення абзацу вимовляються з більшою силою голосу. Між абзацами паузи довші, ніж між реченнями в середині абзацу.

Тема – ознака будь-якого тексту. Крім того, у кожному тексті є основна думка, те головне, заради чого твориться текст. Думка в тексті розвивається. Мовець відштовхується від “даного”, того, про що вже було сказано, і додає “нове”, розвиває думку.

Текст є засобом відтворення зв’язного мовлення.

§ 6. Будова тексту6

Речення в тексті поєднуються за допомогою “даного”. У “даному” використовуються повтори слів, займенники, синоніми. Само вони і є засобами зв’язку речень у тексті.

“Нове” в реченні містить основне повідомлення і виділяється логічним наголосом. У спокійному монологічному мовленні “нове” звичайно знаходиться наприкінці речення.

“Дане” в тексті служить для зв’язку речень. У ньому повторюється якась частина попереднього речення (“нове” або “дане”).

У тексті може бути послідовний (“ланцюжком”) і паралельний зв’язок. При послідовному зв’язку речень “даним” наступного речення стає “нове” попереднього. Паралельний зв’язок полягає в тому, що “дане” залишається одним і тим же.

Послідовний зв’язок речень використовується у всіх стилях мовлення. Він допомагає уникнути невиправданого повторення слів. Послідовний зв’язок з повторенням слід широко використовується в науковому і діловому мовленні, забезпечуючи точність мовлення. Наприклад: Правильно і чисто говорити своєю мовою може кожний, аби тільки було бажання. Це не є перевагою вчених-лінгвістів, письменників або вчителів-мовників, це – не тільки ознака, а й обов’язок кожної культурної людини. Культурними в нас мусять бути всі, незалежно від того, працює людина розумово чи фізично. (Б. Антоненко-Давидович.)

Паралельна будова тексту надає мовленню урочистості, піднесеності. Якщо ж зміст тексту не відповідає урочистому тону, то паралельний зв’язок може спричинити монотонність тексту. Повтор слова при паралельному зв’язку є засобом підсилення, підкреслення чого-небудь. Узагальнююче речення в такому тексті виконує роль експресивного повтору. Наприклад: І справді – раптом почав падати прямий дощ. Він лив, і половина сонця заховалася за хмари, а половина визирала: а що робиться на землі, бо там весною завжди дуже весело, і сонцю хотілося все бачити. Всі краплини сяяли на сонці від його проміння і сліпили очі. Це був веселий сліпий дощик! (О. Іваненко.)

Засобом зв’язку між реченнями в тексті виступають займенники, прислівники, сполучники. Наприклад: Пролягають скиби благодатної ріллі через горби і виярки. Вони дихають силою життя, тепліють ласкою сонця. (А. М’ястківський.) Джмелі спросоння – буц – лобами, попадали ревуть у траві! І задзвонили над джмелями дзвінки-дзвіночки лісові! (М. Вінграновський.)

Засобом зв’язку речень можуть виступати синоніми. Наприклад: Життєлюб! – часто говорять, коли йдеться про Рильського, і це справді так, про це найкраще свідчить сама його земна, життєлюбна поезія. Але для повноти , як то кажуть образу, слід би, характеризуючи нашого славного поета, частіше ще й додавати: -- і працелюб. Великий працелюб. (О. Гончар.)