ПЕДАГОГiЧНi НАУКИ
ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ У ЗАРУБІЖНИХ ЗБРОЙНИХ СИЛАХ
УДК 37.01:378.14:355.23
І. О. Грязнов В. І. Мірошніченко
Ьогодні Україна опинилася на порозі вступу в Європейський Союз. Прагнення до своє-часної успішної інтеграції вітчизняної сис-
теми вищої освіти і науки в європейський простір зу-мовлює як першочергове завдання всебічне вивчення особливостей навчального та виховного процесів у зарубіжних країнах. Серед завдань, які стоять перед вітчизняною освітою, акцентуємо увагу на завдан-ні створення цілісної системи безперервної освіти з урахуванням вітчизняного досвіду, національних тра-дицій і тенденцій розвитку світових освітніх систем. Невід’ємною складовою освіти України є військова освіта. Вона сприяє кадровому забезпеченню Зброй-них Сил України та інших військових формувань, до-помагає у підготовці висококваліфікованих військових фахівців відповідно до сучасних вимог.
Проблема патріотичного виховання посідає ваго-ме місце в педагогічній теорії та практиці, у життєдіяль-ності суспільства в цілому. Для військово-педагогічної теорії, військового освітнього процесу, професійної ді-яльності військовослужбовців вона набуває особливої актуальності , оскільки ця діяльність безпосередньо пов’язана зі зміцненням обороноздатності держави, зростанням її авторитету на міжнародній арені.
Проблемам патріотичного виховання молоді в умо-вах розбудови української державності присвячені науко-ві дослідження М. Боришевського, І. Беха, М. Ярмаченка, Р. Петронговського, О. Коркішко. Патріотичне виховання військових кадрів стало предметом наукових розробок таких педагогів, як Ю. Красильник, Д. Сидорук, В. Ягупов, В. Дзюба. Але попри ці праці низка аспектів проблеми па-тріотичного виховання військовослужбовців залишається недослідженою.
Вивчення процесу патріотичного виховання май-бутніх офіцерів було б неповним без хоча б стислого аналізу сучасного патріотичного виховання офіцер-ських кадрів у зарубіжних арміях.
Метою статті є аналіз особливостей патріотич-ного виховання військовослужбовців збройних сил зарубіжних країн.
Аналіз теорії та практики підготовки американ-ських військовослужбовців свідчить, що термін “ви-ховання” у збройних силах США, як правило, не вживається. Більш того, в американській армії немає чітких меж між поняттями “виховання” та “навчання”. Під “вихованням” військовими теоретиками Сполуче-них Штатів найчастіше розуміється “політична освіта”, “формування морального духу” і под. Виховання в ар-мії вони вважають доцільним розглядати не як “про-цес впливу…” (це досить вузько), а як цілеспрямовану діяльність державних і суспільних організацій, інсти-тутів збройних сил, командирів, їх помічників по робо-ті з особовим складом щодо формування та розвитку особистості військовослужбовця.
Виховання патріотизму є одним із напрямків ви-ховної діяльності. В основу його покладено низку концепцій. Насамперед це концепція “переваги аме-риканського способу життя”. Вона покликана сприяти утвердженню почуття гордості за свою країну, її до-сягнення. Концепція ставить у ранг “найпередовіших” ухвалені в США моральні норми, що є складовими національного характеру, традицій. Вона сприяє фор-муванню в американців справжньої “релігії американ-ського способу життя”. Американському патріотизму притаманне спрямування не на територію проживан-ня, не на людей, а на систему ідей, що стосуються громадського життя. Тому замість таких понять, як “батьківщина”, “вітчизна”, частіше вживаються слова “ця країна”, “Америка”, “американський спосіб життя”. Багато в чому це пояснюється тим, що США, прой-шовши досить короткий шлях розвитку, являють со-бою поєднання багатьох націй, що знайшли тут бать-ківщину. У результаті такого виховання виробляється особлива чутливість до національного престижу, до всього американського, вірності своїй країні.
Друга концепція – це “особлива місія США у світі” – обґрунтування прагнення світового лідерства й гегемонії, віри в перевагу всього американського. Вона вважає американців “обраним народом”, що здійснює під керівництвом “безгрішних лідерів” окрес-
19
№
52/2010