Примітки

1. Основні шляхи вдосконалення тарифної системи наводяться в Законі “Про оплату праці” від 24.03.1995 р. та інших нормативних та урядових документах. Серед них:

- уніфікація тарифної системи відповідно до стандартів міжнародного рівня;

- підвищення тарифного коефіцієнта при отриманні працівником вищого розгляду, що створює матеріальний стимул у підвищенні кваліфікації;

- встановлення вищих тарифних ставок працівникам, від яких залежить приско­рення науково технічного прогресу;

- встановлення науково-обґрунтованих меж граничних ставок тарифної сітки;

- забезпечення відповідності між тарифними ставками та умовами відтворення робочої сили,

досягнення єдності у визначенні якості праці при нарахуванні заробітної плати.

2. Наприклад, “система ХЕЛСІ” - акцентує увагу на нормах часу при виконанні конкретної роботи. За менший час працівник отримує відсоток від величини зеко­номленого часу.

“Система Рована” націлює роботу виробництв на винагороду «почасовиків» за зекономлений час.

У “Системі Варта” передбачається нарахування заробітної плати виходячи із до­бутку нормо-годин на кількість годин, реально витрачених на виконання роботи.

“Система участі в прибутках” і утворення колективної власності формується шляхом стимулювання більшої зацікавленості працівників у результатах роботи фірм. Участь робітників у прибутках відбувається в формі відрахувань у так звані “фонди робітників” частки прибутку поточного року з використанням пільгового оподаткування.

3. Наприклад, в умовах інфляції зростання номінальної заробітної плати часто супроводжується зниженням реальної заробітної плати Це обумовлено тим, що в ринковій економіці діють вільні ціни і в більшості випадків вони зростають швидше, ніж номінальна заробітна плата, а це призводить до падіння реальної заробітної плати та зниження матеріального добробуту населення.

Окрім зазначеного, в Україні та інших постсоціалістичних країнах заробітна плата відірвана від вартості робочої сили, особистого трудового внеску пра­цівників і результатів роботи колективу. Освіта, рівень кваліфікації, трудовий стаж, навіть робочий час помітного впливу на її рівень не мають.

6.2. Коментар до питань, які винесені на самостійне

опрацювання

6.2.1.Перетворення грошей у капітал.

Загальна формула руху капіталу.

Розглянемо категорію "ка­пітал" у тісному зв'язку з грішми [1].

Гроші стають капіталом лише тоді, коли їх пускають в обіг для наживи, тобто для одержання грошової суми більшої ніж первісна вкладена.

Якщо продаж одного товару здійснюється задля купівлі іншо­го, то форма товарного обігу має такий вигляд: Т-Г-Т. Тут гроші обслуговують обмін товарів у функції засобу обігу.

Загальна формула руху капіталу така: Г-Т-Г ', де Г ' = Г + Г, а Г - це приріст грошей над первісною сумою.

Таким чином, первісно авансована вартість Г не тільки збері­гається в обігу, але й змінює свою величину, долучає до себе до­даткову суму грошової вартості Г, тобто зростає. І саме цей рух перетворює гроші в капітал [2].

Формула руху капіталу Г-Т-Г' є загальною, тому що в усіх галузях розвинутого товарного господарства рух капіталу висту­пає в цій формі. Крайні буквені члени цієї формули свідчать, що їй властива суперечність. Оскільки Г' > Г, то виникає питання, що є джерелом Г, прибутку. Це – одна з ключових проблем політичної економії.