![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •І заробітна плата
- •6.2. Коментар до питань, винесених на самостійне
- •6.3. Теми для рефератів
- •6.4. Питання для розгляду на семінарському занятті
- •6.4.2. Перетворення грошей у капітал. Загальна формула руху
- •6.4.3. Людський капітал як соціально-економічна категорія.
- •6.6. Тренінг для закріплення отриманих знань
- •6.7. Завдання для “економічної розминки” по темі
- •6.1.1. Капітал як соціально-економічна категорія
- •Примітки
- •Аспекти аналізу категорії “капітал”в економічній літературі
- •6.1.2. Теорії капіталу
- •Примітки
- •6.1.3. Людський капітал як соціально-економічна категорія
- •Примітки
- •6.1.4. Форми і системи заробітної плати
- •Примітки
- •Примітки
- •6.2.2. Первісне нагромадження капіталу
- •Примітки
- •6.2.3. Теорія людського капіталу
- •Визначення поняття “людський капітал”
- •Примітки
- •6.4. Коментар до питання, яке винесене на семінарське заняття, але не розглядалося на лекції і не вивчалося самостійно
- •6.4.5. Капітал і праця
- •6.5. Список рекомендованої літератури
6.1.3. Людський капітал як соціально-економічна категорія
Концептуальні підходи до розуміння людського капіталу дістали відображення в наукових працях багатьох учених [1]. Першовідкривачем терміна “людський капітал” вважається Т. Шульц – відомий американський економіст, лауреат Нобелівської премії (1979 р.).
Прихильники теорії людського капіталу розглядають його в різних ракурсах. У широкому розумінні людський капітал – специфічна форма капіталу, втіленого в самій людині. Це наявний у людини запас здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, що сприяють росту її продуктивності праці і приносять їй дохід у формі заробітної плати чи ренти. У структурі людського капіталу виділяють: природні здібності, навички і досвід; уміння їх застосовувати в потрібний момент і в потрібному місці [2, c.5 ].
Формування людського капіталу, як і фізичного, потребує інвестицій. У зв’язку з цим необхідно визначити, які саме витрати на індивідуальному рівні, рівні фірми та макрорівні необхідно розглядати як інвестиції в людський капітал [3, с. 59 - 60]. Тут можливі два крайніх підходи. Перший – витрати на виробництво людського капіталу прирівнюються до витрат на відтворення людини як фізичної та соціальної істоти. Другий – більшу частину цих витрат відносить на споживання, виділяючи як інвестиції лише ті, які збільшують виробничі спроможності людей.
На відміну від нагромадження традиційного капіталу, виробництво людського капіталу передбачає не тільки грошові кошти, але й значний внесок власної праці тих, на кого спрямовані ці інвестиції. Серед витрат, які не мають грошового еквіваленту: праця по вихованню дітей в сім’ї та власна праця в ході навчального процесу. Ці витрати включають до складу тіньового компонента – гіпотетичних втрачених заробітків учнів.
Залежно від ступеня узагальненості людського капіталу в його структурі В. Близнюк виокремлює такі рівні інвестування: державний (що формує суспільний людський капітал); мезорівень (формує колективний людський капітал); особистісний рівень (формує індивідуальний людський капітал) (див.рис.) [4, c.70].
Людський капітал істотно відрізняється від основного капіталу характером зношення й амортизації. Знос (знецінення) людського капіталу визначають ступенем природного зносу (старіння) людського організму і властивих йому психофізичних функцій та ступенем морального зносу (старіння) знань [5, с. 77].
Людський капітал не лише зношується, він має здатність накопичуватися і збільшуватися. Накопичення його здійснюється у процесі накопичення працівником виробничого досвіду. Якщо цей процес іде безупинно, то мірою використання людського капіталу його якісні та кількісні характеристики (якість, обсяг, цінність) поліпшуються і збільшуються.
Рівні інвестування у людський капітал
|
||
Макрорівень
|
Мезорівень |
Особистісний |
|
|
|
Рис. Рівні інвестування в людський капітал