Тема. Сутність та структура свідомості. План

1.Проблема свідомості у філософії

2.Біологічні та соціальні умови виникнення свідомості

3.Структура та функції свідомості.

4.Суспільна свідомість.

1. Проблема свідомості у філософії

Людині притаманна здатність не тільки сприймати різноманітні явища зовнішнього світу і власні переживання, але й осмислювати їх. У ході такого осмислення людина узагальнює свій практичний досвід, вивчає об’єктивні властивості предметів навколишнього світу і саму себе. На цій основі вона складає програму своїх дій, передбачає їх наслідки і, головне, відповідає за них. Це перші штрихи до властивості, притаманної тільки людині, яку ми називаємо свідомістю.

Проблема свідомості багатогранна. Вона перебуває в центрі уваги багатьох наук. Свідому діяльність людини вивчають філолософія, медицина, психологія, кібернетика та деякі інші науки. По своєму осмислюють її мистецтво та релігія. Аналізом же свідомості в цілому, в контексті інших видів діяльності людини та суспільства, займається філософія. Вона намагається відповісти на питання: що таке свідомість з точки зору філософії, як виникла свідомість людини, якими є її основні властивості, фукції та структура.

Проблема свідомості є однією з найскладніших і найзагадковіших. Ми не можемо спостерігати явище свідомості безпосередньо, чуттєво, не можемо його вимірювати, досліджувати за допомогою різних приладів. Це завжди сприяло містифікації її природи та сутності. Ще в стародавні часи виникло уявлення про те, що свідомість є прояв душі. Характерним для цих поглядів було те, що душа не відокремлювалась від тіла, бо не існувало поділу на матеріальне та ідеальне. Це також стосується і перших філософських теорій. З часом душа почала розглядатись як якась не матеріальна субстанція, нібито не залежна від матерії, здатна вести самостійне існування, безсмернта і вічна. Вперше такі погляди знайшли обгрунтування у філософії Сократа і його учня Платона. Геракліт основу свідомих дій людини називав “логосом”, що тлумачилось як слово, думка, сутність самих речей. Цінність людського розуму визначалась залежно від міри залучення до цього логосу – об’єктивного світопорядку. Взагалі ж у античній філософії свідомість причетна до розуму, що є космічним і виглядає як узагальнення дійсного світу, як синонім універсальної закономірності.

У подальшому історико-філософському процесі проблема свідомості набувала найрізноманітніших тлумачень. Ідеалістичні погляди на природу свідомості протягом столітть набували різного змісту, але зводились до наступного: свідомість – первинна, матерія – вторинна.

З точки зору дуалістів, матерія та свідомість- самостійні, рівноцінні начала.

У 50-роки ХІХ століття набула досить великого поширення вульгарно-матеріалістична точка зору на свідомість. Вважалось, що свідомість, думка “виділяється” мозком таким чином, як сеча нирками.

Механістично тлумачив свідомість і такий напрямок, як гілозоїзм. Прихильники гілозоїзму припускали можливість наявності відчуттів і в неживих предметів.

Діалектичний матеріалізм розглядає свідомість як продукт закономірного історичного розвитку матерії, її соціальної форми руху.

Трактуванням свідомості в сучасної світової філософії займається феноменологія. Представники феноменології (Гуссерль, Хайдеггер, Шелер, Сартр) намагаються протистояти наївному натуралістичному погляду на свідомість і світ, який зводить свідомість до предмета, до обєкта і встановлює між ними лише причини і функціональні звязки. Значних успіхів у процесі дослідження різних змістовних аспектів свідомостідосягли герменевтика, структуралізм, психоаналіз, екзистенціалізм, філософія життя. Сьогодні філософи зосередились на співвідношенні “духу” і “тіла”, фізичних і психічних станів.