Загальна будова будівельної техніки.
Всі будівельні машини мають принципово однакову схему влаштування, яка включає в себе (рис. 2.1): силове обладнання (одного чи кількох двигунів) для одержання механічної енергії; систему керування для зміни режиму роботи силового, ходового і робочого обладнання; передавальні механізми (трансмісію) для переміщення машини та передачі її ваги та робочих навантажень на опорну поверхню; робоче обладнання для виконання операцій технологічного циклу та раму для розміщення і закріплення на ній усіх вузлів і механізмів машини.
Рис. 2.1. Структурна схема будівельної машини
Збірні одиниці (крім робочого обладнання) багатьох будівельних машин уніфіковані. Силове обладнання, трансмісію та систему керування, які забезпечують приведення в дію механізмів машини та робочих органів, часто називають приводом. При однодвигуновому приводі (рис. 2.2,а) та декількох виконуючих механізмах енергія від двигуна 1 до кожного з них (на рисунку до ведучих коліс 6) передається через механічну трансмісію (зачеплення 2, коробка передач 3, карданна передача 4, диференціал 5), яка складається з ряду передач. При багатодвигуновому приводі кожен механізм та робочий орган машини приводяться у дію індивідуальним двигуном, що спрощує кінематичну схему машини, поліпшує її економічні показники, дозволяє автоматизувати керування машиною. Останній застосовується в машинах із більшою кількістю механізмів і може бути електричним і комбінованим. При електричному приводові (рис. 2.2,б) на кожен виконавчий механізм встановлено індивідуальний електродвигун 7, який живеться від зовнішньої мережі і через пружну муфту 8, гальма 9, редуктор 10 приводить в дію колесо 6.
При комбінованому (автономному) приводові основний двигун 1 (рис. 2.2, в) приводить у дію генератор, який живить струмом індивідуальні електродвигуни 7 (дизель-електричний привод), гідронасоси 11 (рис. 2.2, г), які нагнітають робочу рідину в гідродвигун 16 (дизель-гідравлічний привод), компресор, який подає стиснуте повітря пневматичним двигуном (дизель-пневматичний привод) і т.д.
Рис. 2.2. Схеми приводів:
1-двигун; 2- зчеплення; 3-коробка передач; 4- карданна передача; 5- диференціал; 6- ведуче колесо; 7- електродвигун; 8- пружна муфта; 9- гальмо; 10- редуктор; 11- гідронасос; 12- запобіжний клапан; 13- розподільний пристрій; 14- гідроциліндр; 15- шестерня;16- гідродвигун; 17- бак
Найбільше поширення в будівельних машинах середньої і малої потужності завдяки ряду переваг гідравлічних передач, перерахованих у параграфі 1.5, одержав гідропривод із первинним дизельним двигуном, насосним устаткуванням та гідродвигунами для приведення в дію робочих органів. У такому приводі (рис. 2.2, г) гідронасос 11, який приводиться в дію первинним двигуном 1 (найчастіше дизельним), забирає мастило з бака 17 і через розподільний пристрій 13 спрямовує його в гідроциліндр 14 чи гідродвигун 16 реверсивної дії, який через редуктор 10 обертає шестерню 15. При виникненні непередбачених опорів потік мастила повертається в бак через запобіжний клапан 12.