Бетонні і розчинні суміші у внутрішньозабудовних умовах на незначні відстані транспортують за допомогою поворотних бадей, стрічкових конвейєрів, бетоно- та розчинонасосів і бетононагнітачів.

На відстань понад 0,5...1,0 км бетонну суміш поставляють автобетоновозами, автобетонозмішувачами, спеціально обладнаними самосвалами та в неповоротних баддях, встановлених у кузовах вантажних автомобілів.

Найпростіше перевозити бетону суміш у неповоротних баддях на автомобілях із кузовом. Баддя місткістю 1,2 м³ складається з корпуса у вигляді циліндричного або призматичного бункера, нижня частина якого оснащена засувом із приводом. Засув відкривають вручну маховиком через ланцюгову (чи іншу) передачу і два зубчастих сектори, розміщених по бокових сторонах. Для прискорення видачі бетонної суміші на одній із торцевих стінок бадді закріплено віброзбуджувач. Зустрічаються бадді і інших конструкцій місткістю 0,5...4,0 м³ з електромеханічним та іншими приводами засува.

Неповоротні бадді можна завантажувати бетонною сумішшю як на бетонному заводі так і на будівельному об’єкті з автобетонозмішувачів, автобетоновозів, перевантажувальних бункерів, а також автосамосвалами з естакад.

Бадді з бетонною сумішшю подають на місце укладки кранами і розвантажують на вагу, відкриваючи засув. Вміст баддей залежить від вантажопідйомності автотранспорту та вантажопідйомних засобів - кранів. При великій відстані перевезення в бадді відбувається розшарування суміші.

Застосовувати автосамосвали загального призначення для перевезення бетонної суміші дозволено лише на відстані 10...15 км (залежно від шляхових умов). Внаслідок прямокутної форми та порівняно малого кута нахилу кузова автосамосвала бетонна суміш, ущільнена при перевезенні, розвантажується повільно і не повністю. Щоб прискорити розвантаження та очищення кузова від залишків суміші, застосовують ручну працю. Через нещільно закритий задній борт в дорозі втрачається понад 5 % бетонної суміш та її розчинної частини. Внаслідок інтенсивного випаровування вологи з відкритої поверхні суміші в кузові значно змінюється рухомість бетонної суміші.

Для доставки готової суміші від заводу до об’єкту на відстань до 30 км використовують автобетоновози. Вони дозволяють усунути перелічені недоліки автосамосвалів при перевезенні бетонної суміші. Об’єм суміші, що перевозиться складає, 1,6 та 4 м³ для автобетоновоза на базі автомобілів відповідно ЗіЛ та КамАЗ. При незадовільному стані доріг, що обмежує швидкість пересування, зменшується величина відстані доставки суміші.

Доставка бетонної суміші автобетоновозом включає такі технологічні операції: завантаження готової суміші на заводі; закривання кузова кришкою, власне транспортування, розвантаження суміші шляхом перекидання кузова, очищення його внутрішньої поверхні, повернення кузова у початкове положення для поїздки за новою порцією суміші.

Автобетоновози виготовляються зі збуджувачем для перемішування суміші в дорозі і без збуджувача - для перевезення малопластичних сумішей.

Автобетоновоз (рис. 8.5,а) складається з виготовленого в формі гондоли кузова 3 без прямокутних пазух із крутопохиленою задньою стінкою, яка встановлена на шасі автомобіля 1. Надрамник 9 зварної конструкції служить фундаментом для шарнірно пов’язаного з ним кузова 3 та опорною частиною (у вигляді шарової опори 8) для телескопічного гідроциліндра 7 підійманні кузова. Гідроциліндр 7 з’єднаний трубопроводом із шестеренним насосом, який приходить у рух від коробки передач автомобіля.

Рис. 8.5. Машини для транспортування бетонних сумішей і розчинів:

а- автобетоновоз: 1- шасі автомобіля; 2- пневмоциліндр; 3- кузов; 4,6 кришки; 5- механізм повернення; 7- телескопічний гідроциліндр; 8- шарова опора; 9- надрамник; б-авторозчиновоз: 1- розвантажувальний пристрій; 2- рукоять; 3- засув; 4- паливний бак; 5- привод; 6- коробка відбору потужності; 7- кришки; 8- лопаті; 9- цистерна; 10 платформа; 11- гвинт.

Для обмеження кута підіймання кузова гідропривід оснащений механічно поєднаним із гідроциліндром 7 гідроклапаном керування, який спрацьовує при досягненні граничного кута повороту гідроциліндра (кузова). Увімкнення гідропривоводу, керування підійманням кузова і пневмоциліндром 2 виконують з кабіни автомобіля.

Кришку 4 над завантажувальною горловиною відкривають і закривають пневмоциліндром 2, який приводиться в рух стиснутим повітрям, що забирається за допомогою пневморозподільника від гальмівної пневматичної системи автомобіля. Кришка 6 над розвантажувальним отвором шарнірами з’єднана з кузовом. Вона складається з горизонтальної і похилої, шарнірно з’єднаних між собою, частин. У відведеному вбік від кузова стані кришка фіксується. Її відкривають і закривають за допомогою важільно-пружинних механізмів. Механізм повернення 5 містить у собі канат і пружину, які запобігають перекиданню кузова, і повертають його після розвантаження в транспортне положення.

Днище і бічні стінки кузова подвійні з теплоізоляційною перегородкою. Решта частина кузова покрита утепленою крівлею. Між подвійними стінками кузова можуть циркулювати вихлопні гази автомобіля, рівномірно прогріваючи суміш узимку.

Закритий кузов захищає суміш від атмосферних опадів, несприятливої температури довколишнього повітря, сонячної радіації і запобігає випаровування вологи з бетонної суміші. Передня частина кузова опирається на гумовий буфер , який пом’якшує удари, поштовхи і вібрацію, що сприяють розшаровуванню бетонної суміші при транспортуванні. Збільшена товщина шару суміші також зменшує негативний вплив цих факторів на структуру суміші.

Перекидання суміші під кутом 80...85° забезпечує швидке і повне розвантаження всього об’єму суміші. Для усунення ручної праці при розвантаженні кузов оснащено пневматичним віброзбуджувачем із частотою коливань 3,5...4,5 Гц, які приходять у рух від гальмівної системи автомобіля. Віброзбуджувач вмикається автоматично за допомогою безконтактного кінцевого вимикача КВД-255 після досягнення кузовом заданого кута підйому. Подальше підіймання кузова відбувається після початку розвантаження суміші. Внаслідок того, що стійкість автобетоновоза знижується при розвантаженні кузова, ця операція недопустима на нерівних майданчиках та м’яких грунтах, особливо при транспортуванні жорсткої бетонної суміші. Тому заборонено підіймання кузова на максимальну висоту із затверділою бетонною сумішшю.

Для транспортування розчинів рухомістю 5...13 см зі збуджуванням при транспортуванні та їх порційної механічної видачі споживачеві на будівельному об’єкті у прийомні місткості розчинонасосів, пневмонагнітачів, баддей служать авторозчиновози (рис. 8.5,б).

Технологічне обладнання машин виконане у вигляді облицьованої теплоізольованим матеріалом цистерни 9 (корисний вміст 1,6 м³) зі двостулковими відкидними кришками 7, оснащеної лопатями 8 з приводом 5, коробки відбору потужності 6, шиберного засува 3 та платформи 10. У одному зі сферичних днищ розташоване розвантажувальний пристрій 1, на фланці якого закріплено засув 3.

Робота авторозчиновоза відбувається таким чином. Перед виїздом на завантаження відкривають крани кришки цистерни: частково (дві середні кришки) або повністю. Цистерну завантажують розчином. При транспортуванні періодично вмикають збуджувач, інтервали між ввімкненням і тривалістю останніх залежать від типу і рухомості розчину, ступеня заповнення цистерни та температури оточуючого повітря. Збуджувач повинен обертатися за годинниковою стрілкою (з боку привода). Увімкнення (вимкнення) збуджувача здійснюють гідророзподільником (при ввімкненій коробці відбору потужності) або увімкненням (вимкненням) коробки відбору потужності, при цьому ручку гідророзподільника встановлюють у положенні «Збуджування».

На місці видачі розчину відкривають поворотний лоток, встановлюють за допомогою гвинта 11 необхідний кут нахилу лотка, відкривають засув 3. Засувом керують за допомогою трипозиційного гідророзподільника переміщення рукояті 2.

При розвантаженні витікання розчину залежить від його рухомості та ступеня заповнення цистерни і регулюється нахилом лотка, ступенем відкривання засува, увімкненням збуджувача, який повинен обертатися проти годинникової стрілки (з боку привода). При цьому рукоять гідророзподільника встановлюється у положенні «Розвантаження».

При нейтральному положенні цієї рукояті збуджувач не обертається. Після розвантаження необхідної порції розчину засув закривають, розвантажувальний пристрій встановлюють у транспортне положення.

Для транспортування рухомих готових бетонних сумішей від бетонних заводів і бетонозмішувальних установок, приготування бетонних сумішей при транспортуванні чи на будівельному майданчику та видачі споживачеві використовують автобетонозмішувачі - мобільні змішувачі. Вони незамінні для доставки сумішей при тривалому транспортуванні, яке перевищує час тужавіння цементу, або необхідності доставки високоподвижної суміші чи поступової подачі її під час спільної роботи з бетононасосами. Порівняно з автобетоновозами автобетонозмішувачі ефективніші, але дорожчі. У нашій країні розроблено конструкції цих машин на базі шасі автомобілів КрАЗ-258б1 та КамАЗ-5511 типу СБ-159 і СБ-92-1а відповідно з об’ємом готового замісу 4 і 5 м³. Вони працюють при позитивних температурах. Змішувальний барабан встановлено під кутом 15° до горизонту і обладнано стопорним пристроєм.

Уніфікований змішувальний барабан грушоподібної форми автобетонозмішувачів виготовлений у вигляді усічених конусів, обернутих один до одного основами і з’єднаних циліндричною вставкою. Всередині змішувального барабана встановлено дві гвинтові лопаті, які забезпечують перемішування бетонної суміші при обертанні барабана за годинниковою стрілкою (якщо дивиться за ходом машини) і розвантаження бетонної суміші при обертанні в зворотньому напрямку. Змішувальний барабан має два оглядових люки, через які можна здійснити аварійне розвантаження. При транспортуванні бетонної суміші без збуджування барабан фіксують стопором, який розміщений на задньому стояку між опорними роликами.

Прийомний лоток охоплює вихідний отвір змішувального барабана і спрямовує бетонну суміш на розвантажувальний лоток.

Технологічне обладнання автобетонозмішувачів (рис. 8.6) змонтовано на рамі 7. У машин типу СБ-159 воно містить змішувальний барабан 4, встановлений правим кінцем на опорних роликах, а лівим - на центральній цапфі. Барабан 4 обладнаний завантажувальною воронкою 5 та розвантажувальним лотком 6. Обертання барабанові надає привод, який складається з ДВЗ 11, редуктора 10 та ланцюгової передачі 9. Вода з бака 3 відцентровим насосом подається в барабан 4 трубопроводами через турбінний дозатор 8. Роботу машини регулюють за допомогою органів керування та блоку контрольно- вимірювальних приладів.

Рис. 8.6. Автобетонозмішувач:

1. шасі; 2- паливний бак; 3- бак для води; 4- барабан; 5- завантажувальна воронка; 6- розвантажувальний лоток; 7- рама; 8- дозатор; 9- ланцюгова передача; 10- редуктор; 11- двигун.

Повний цикл роботи автобетонозмішувача складається з таких операцій: завантаження змішувача готовою або сухою сумішшю, подачі води в бак; подачі в змішувач необхідної порції води, перемішування або збудження бетонної суміші при русі автобетонозмішувача чи після прибуття його на будівельний об’єкт; розвантаження суміші; промивання змішувача і розвантажувальних лотків; повернення машини до місця завантаження.

Дозовані компоненти бетонної суміші завантажують у барабан при його обертанні двома способами: одночасному завантаженні усіх компонентів, включаючи воду (якщо перемішування триває не більше 30 хв. При транспортуванні), і із подачею води в барабан уже на об’єкті (при транспортуванні сухої суміші на значні відстані).

Бак для води заправляють до моменту зливу води через контрольну трубу. Воду при подачі її до змішувального барабана дозують за показником рівня та водоміром. Дози пропускають через розбризкувач, оснащений шарніром для зміни напряму струменя. Для подачі води використовують надлишкове стиснуте повітря гальмівної системи базового автошасі або відцентрового насоса.

Перемішувати суміш доцільно при частоті обертання 0,17 с^-1, а збуджувати готову суміш і розвантажувати її рекомендується при 0,13 с^-1. Тривалість перемішування, яка залежить від марки і складу бетонної суміші, що готується, дорівнює 15...20 хв. Збуджування і перемішування суміші при транспортуванні можна здійснювати лише на прямих ділянках дороги з твердим покриттям.

Щоб запобігти вихлюпуванню бетонної суміші зі змішувача під час подолання значних підйомів і спусків, для транспортування завантажують тверду або малорухому суміш, яку доводять до необхідної консистенції безпосередньо перед розвантаженням.

Перед розвантаженням поворотний лоток встановлюють на кут, достатній для вільного виходу бетонної суміші. Щоб поліпшити ковзання бетонної суміші, крайні лопаті та люк змочують водою.

Кут нахилу розвантажувального лотка змінюють обертанням гвинта відхиляючого пристрою. Передня частина розвантажувального лотка оснащена шарніром для складання лотка в транспортне положення. До заднього стояка рами лоток кріплять на осі, яка забезпечує його поворот у горизонтальній площині та відвід у бік при розвантаженні бетонної суміші на значно вищу позначку (близько 2 м). Розвантажувальний лоток можна нарощувати додатковим лотком, закріпленим на крилі автобетонозмішувача. Після закінчення розвантаження у змішувальний барабан, обминаючи водомір, заливають воду для промивання, яку згодом видаляють зворотнім обертанням барабана змішувача.

Значну частину бетонної і розчинної суміші подають до місць бетонування й укладання, розміщених у зоні роботи крана, у поворотних баддях. У такому випадку готову суміш доставляють автобетоновозами, авторозчиновозами, автосамосвалами і розвантажують у перевантажувальний ківш - поворотну баддю, яку потім краном подають до місця укладання суміші. Поворотна баддя складається з корпуса, засува та привода. Для прискорення видачі суміші на одній із торцевих сторін закріплено віброзбуджувач ІВ-999 або ІВ-104.

Для подачі бетонної суміші рухомістю до 10 см використовують стрічкові конвейєри (пересувні довжиною 5...15 м та ланкові стаціонарні - при більшій відстані транспортування) з гладкою або рифленою стрічкою. Остання дозволяє збільшити висоту подачі суміші. Щоб запобігти розшаруванню суміші при перевантаженні її з однієї секції конвейєра на іншу і при розвантаженні суміш повинна подати вертикально у воронку, або хобот, що звужуються донизу. Кут нахилу гладкої стрічки конвейєра не повинен перевищувати для бетонної суміші рухомістю до 4 см при підійманні - 18°, при опусканні - 12°, а при рухомості суміші 4...6 см - відповідно 15° і 10°.

При зведенні монолітних споруд подача бетонної суміші трубами порівняно з подачею її стрічковими конвейєрами та кранами в баддях дозволяє скоротити працевитрати і кількість робітників у 2,0...3,5 раз, підвищити продуктивність праці, зменшити втрати суміші і собівартість подачі, працювати в тісних умовах та важкодоступних місцях, де інші способи подачі не можуть бути використані. Однак при цьому способі вимагається ретельно підбирати матеріали для приготування зручноперекачуваної суміші, важко очищувати бетонопривод та насосну установку від залишків суміші по закінченню роботи або при тривалих перервах у ній, слід утеплювати взимку бетонопровод і насосну установку.

Бетонну суміш внаслідок її тужавіння і можливого закупорювання бетонопроводу подають бетононасосами та пневмонагнітачами у всі види конструкцій витратою не менше 2 м³/год і при перервах у роботі не більше 10...15 хв.

Бетонну суміш вважають зручноперекачуваною, якщо вона перекачується по трубах на значну відстань без порушень однорідності та утворення пробок і видається з вихідного отвору у вигляді окремих порцій при кожному русі поршня бетононасоса. За зручноперекачуваністю найпридатніші суміші з осадкою конуса 5...12 см та В/Ц= 0,55...0,65. Тверді і малорухомі бетонні суміші непридатні для подачі їх по трубах внаслідок утворення пробок у бетонопроводах, а суміш з великим вмістом води - внаслідок розшарування через погану зв’язність і неоднорідність.

Зв’язність і зручноперекачуваність бетонної суміші багато в чому залежить від властивостей застосованого цементу. Найпридатніші пластифіковані та пуцоланові цементи високої марки , які складаються з надзвичайно дрібних часток. Бетонні суміші, приготовані з цих цементів, мають стійкість проти розшарування і більшу в’язкість. Бетонні суміші, приготовані на швидкотужавіючих цементах, можна подавати по трубах на відстань до 100 м.

Найбільший розмір заповнювачів бетонних сумішей, що подаються трубами , не повинен перевищувати 1/3 внутрішнього діаметра бетонопроводу. При використанні округленого гравію без гострих кутів і граней по трубах можна передавати бетонну суміш з більшим заповнювачем. Не рекомендується перекачувати суміш, у якій кількість лещатних зерен великого заповнювача більше 5 % за масою. Бетонні суміші з великим пористим заповнювачем що інтенсивно вбирає вологу, потребують спеціальної технології транспортування по трубах.

Пиловидні часточки дрібного заповнювача у кількості 32...45 % разом із цементом сприяють утворенню пристінного шару, який відіграє роль мастильного матеріалу. Якщо їх недостатньо, то в перекачувану по трубах бетонну суміш додають камя’не борошно. Для зменшення опору перекачуванню сумішей використовують пластифіковані добавки, наприклад, СДБ у кількості 0,1...0,2 % маси цементу в переліку на суху речовину, або суперпластифікатор типу С-3.

Бетонопроводи, зібрані з окремих труб, повинні бути міцними, повітро- та водонепроникнені, забезпечувати швидкість і легкість монтажу і демонтажу. Чим менший діаметр бетонопроводу, тим легше переносити його з місця на місце, однак вимагається більший тиск для перекачування суміші і вища швидкість її переміщення.

Останнє викликає прискорене зношування бетонопроводу. При збільшенні діаметра та зменшеній подачі тиску і зношуваність відповідно зменшується.

При розрахунку приведеної довжини бетонопроводу беруть, що висота підіймання бетонної суміші на 1 м по вертикалі еквівалентна горизонтальному її переміщенню на 8 м, а затрати при повороті на 90° - горизонтальний ділянці довжиною 12 м. Основні характеристики бетонопроводів наведені в таблиці 8.2.

2. Основні характеристики бетонопроводів

Показники	Діаметр, мм
	75	100		125	150	175		200
Площа перерізу , см2	42	80		127	182		227		324
Найбільша величина заповнювачів (мм) при витратах цементу, кг/м3:
більше 300	20		40	40	40		70		70
менше 300	20		20	40	40		40		70
Подача суміші (м3/год) при швидкості
0,3	4,5		9	14	20		25		35
0,6	8		18	28	40		50		71
0,9	14		27	41	60		74		-
1,2	18		36	55	80		-		-

Для подачі суміші по горизонтальному бетонопроводу на відстань до 500 м, а по вертикальному - до 80 м використовують бетононасоси. Щоб збільшити відстань транспортування, бетононасоси встановлюють послідовно. Застосування сучасних бетононасосних установок дозволяє в основному механізувати робочі операції по укладенню бетону в конструкції, а також підвищити темпи і якість бетонування.

Бетононасоси класифікують: за мобільністю - на стаціонарні, пересувні та автобетононасоси; за режимом роботи - періодичної дії (поршневі) та безперервної дії (шлангові); за кількістю бетонотранспортних циліндрів - одно- і двоциліндрові; за типом приводу - гідравлічні і механічні. Останні застосовують усе рідше.

Головні параметри бетононасосів - подача (м³/год) та максимально робочий тиск (МПа). Промисловість випускає три типорозміри бетононасосів подачею 10, 20 і 40 (65) м³/год. Для бетонування масивних фундаментів з об’ємом до 10000 м³ застосовують стаціонарні бетононасоси подачею 40 м³/год і більше з діаметром бетонопроводу 200 мм. При зведенні залізобетонних густоармованих та тонкостінних конструкцій при об’ємі суміші, що укладається, 1000...2000 м³ використовують стаціонарні бетононасоси подачею 20 м³/год; при об’ємі 500...1000 м³ - стаціонарні і пересувні подачею 10...20 м³/год, при об’ємі до 500 м³ - пересувні бетононасоси подачею 10...20 м³/год та автобетононасоси, а також пневмонагнітачі подачею 2,5...7,5 м³/год. У таких випадках найефективніші бетонопроводи діаметром 75...125 мм^.

Частіше застосовують компактні двоциліндрові бетононасоси з гідравлічним приводом (рис. 8.7,а),які оснащені швидкодіючим пристроєм перемикання напряму руху поршня та розподільних пристроїв (клапанів), що забезпечує практично безперервну подачу бетонної суміші до бетонопроводу під тиском 3...12 МПа. Вони відрізняються високими експлуатаційними показниками.

Поршні бетонотранспортних циліндрів 6 під час роботи пересуваються у взаємопротилежних напрямах: коли один із поршнів всмоктує суміш у циліндр 6 з воронки 4 завантажувального бункера, другий поршень у цей час нагнітає її через поворотну трубу. Поворотна труба розташованого в корпусі завантажувального бункера шиберного пристрою 2, керована гідроциліндрами, почергово з’єднує порожнини бетонотранспортних циліндрів 6 у періоди засмоктування із завантажувальною воронкою, а в період нагнітання - бетонопроводом.

Керуючі кулачки штоків робочих циліндрів 10 у крайніх положеннях поршнів впливають на розподільні клапани працюючого в автоматичному режимі блоку керування 9 і дають команду на реверсування робочих гідроциліндрів і поворот труби шиберного пристрою. Заповнений водою резервуар 8 системи промивання з’єднаний зі штоковими порожнинами бетонотранспортних циліндрів 6. У процесі роботи вода промиває і змащує стінки циліндрів, зменшуючи зношуваність.

Для швидкого перемикання поворотної труби шиберного пристрою гідросистема обладнана зарядженим азотом гідроакумулятором, який забезпечує постійний високий тиск при подачі робочої рідини в гідроциліндри приводу шиберного пристрою. Пневмосистема і система очищення служить для очищення від бетонної суміші бетононасоса і бетонопроводу.

Для прийому готової рухомої бетонної суміші від автобетонозмішувача чи перевантажувального бункера та подачі її в горизонтальному і вертикальному напрямах до місця укладання за допомогою стріли або інвентарного бетоновода при температурі навколишнього середовища -5...+40°С використовують автобетононасоси. При цьому необхідно, щоб у 1 м³ бетонної суміші було в середньому не менше 300.350 кг цементу.

Рис. 8.7. Бетононасоси:

а- поршневий гідравлічний; 1- напорний патрубок; 2- шиберний пристрій; 3- решітка; 4- завантажувальна воронка; 5- циліндро-поршнева група; 6- бетонотранспортні циліндри; 7- рукоять зливної кришки; 8- промивочний резервуар; 9- блок керування; 1- гідроциліндри; 11- водяний насос; б- шланговий: 1- корпус; 2- кришки; 3- ролики; 4- ротор; 5- шланг; 6- бетонопровод; 7- бункер; 8- змішувач

Автобетононасос БН 80-20 (рис. 8.8) з чотиреступеневою подачею (9, 15, 30 і 60 м³/год) складається з шасі 13 автомобіля КрАЗ-258Б1 з кабіною 2, бетононасоса 9, розподільної стріли 4 довжиною 20 м, задніх і передніх 12 виносних гідрофікованих опор, завантажувального бункера 7, з лопатевим змішувачем. Шасі 13 обладнане коробкою відбору потужності 3 для приведення в дію гідравлічної насосної станції 11 бетононасоса та регулятором 1 частоти обертання двигуна з дистанційним керуванням. На лонжеронах рами шасі закріплена несуча рама 10 автобетононасоса. Бетонопровод 5 оснащений патрубком 6 для зливання пускового розчину.

Рис. 8.8. Автобетононасос:

1. регулятор частоти обертів двигуна; 2- кабіна; 3- коробка відбору потужності; 4- розподільна стріла; 5- бетонопровод; 6- патрубок; 7- завантажувальний бункер; 8,12- гідрофіковані опори; 9- бетононасос; 10- рама; 11- насосна станція; 13- шасі автомобіля

Важіль керування коробкою відбору потужності 3, розміщений у кабіні 2, перемикає автобетононасос на роботу в режимі руху автомобіля, при якому коробка 3 вимикається, і в режимі роботи бетононасоса, при якому трансмісія автомобіля вимикається, а вмикається коробка відбору потужності 3, електрообладнання бетононасоса та регулятор частоти обертання двигуна автомобіля.

Поворотна розподільна стріла 4 складається з основи, опорно- поворотного пристрою, трьох шарнірно з’єднаних ланок, вздовж яких прокладено бетонопровод з кінцевим розподільним шлангом, та гідропровод, оснащений пристоєм, яке перешкоджає самодовільному опусканню секцій стріли при аварійних ситуаціях.

Бетонну суміш з автобетонозмішувача подають у завантажувальну воронку автобетононасоса через решітку, яка запобігає потраплянню в бетононасос заповнювачів більших ніж 45 мм, звідки суміш надходить до отворів двох бетонотранспортних циліндрів. Циліндро-поршнева група подає суміш із завантажувальної лійки через розподільний пристрій у бетонопровод в автоматичному режимі. Далі бетонна суміш прямує на об’єкт за допомогою або розподільної стріли, або інвентарного бетонопроводу діаметром 125 мм, які приєднуються до розподільного пристрою бетононасоса.

Електрообладнанням автобетононасоса керують із дистанційного пульта, який з’єднаний з бортовою мережею знімним кабелем (рис. 8.9), а коробка відбору потужностей - з приладною дошкою автомобіля, вмикаючи вимикачі SA9;SA10. При цьому напруга подається на електоропневмоканали YA18 та YA19, які спрацьовують і з’єднують пневмосистему автомобіля з пневмопристроєм на коробці відбору потужності, яке забезпечує механічне її вмикання у коробку передач автомобіля. При вимиканні вимикачів SA9 та SA10 електропневмоклапани YA18 та YA19 перекривають надходження повітря з пневмосистеми та з’єднують пневмопристрій з атмосферою. За допомогою зворотніх пружин відбувається роз’єднання коробки відбору потужності з коробкою передач.

Рис. 8.9. Схема керування автобетононасосом:

Бетонотранспортний вузол приводиться в рух за допомогою перемикача SA13. При цьому спрацьовують електромагніти гідророзподілювачів YA13 та YA12 і подається гідравлічний сигнал на роботу гідроциліндрів. У положенні перемикача SA13 «Злив»спрацьовують електромагніти YA9 та YA12.

Стрілу повертають натисканням ручки перемикача SA5 у положенні «Вліво» чи «Вправо». При цьому спрацьовують електромагніти YA7, YA14, YA17 чи YA8, YA14, YA17 гідророзподілювачів та подається сигнал для вимикання гідромотора та гідрозамикача механізму повороту стріли.

Кут повороту обмежується шляховими перемикачами SQ1, SQ2, які розмикають ланцюг живлення електромагнітів. При цьому гідророзподільник знімає гідравлічний сигнал, і механізм повороту зупиняється.

Секції стріли розкладають натискуванням ручок перемикачів SA2, SA3, відповідно першої, другої і третьої секцій у положення «Вгору», «Вниз». При цьому спрацьовують електромагніти відповідно гідророзподілювачів, які видають сигнали на спрацьовування гідроциліндрів стріли.

Керування опорами проводять з пульта контролю і керування. При натискуванні кнопки спрацьовує електромагніт гідророзподільника; щоб уникнути одночасного увімкнення обох електромагнітів цією кнопкою , розривають ланцюг живлення другого електромагніта. Після спрацювання електромагніта видається гідравлічний сигнал на гідромотор водяного насосу. Керування компресором здійснюється натискуванням кнопки SA1, а подача звукового сигналу - кнопкою SA16.

Для дистанційного керування роботою бетононасосу та розподільної стріли передбачено виносний пульт з електричним кабелем довжиною 20 м.

Для перекачування будівельних розчинів і бетонних сумішей в основному на пористих заповнювачах використовують шлангові бетононасоси (рис. 8.7,б) подачею 30...70 м³/год. Максимальна відстань транспортування по горизонталі і вертикалі відповідно дорівнює 300 і 70 м.

Бетонна суміш видавлюється до бетонопроводу 6 з нейлонового (або гумового зі сталевим кордом) шланга 5 при безперервному обертанні ротора 4 з двома обгумованими роликами 3, які притискають його до стінок корпуса 1 з бічними кришками2. Приведення в дію ротора здійснюється від високомоментного гідромотора, який закріплений на корпусі редуктора. У всмоктуючій частині шланга 5 за рахунок пружного відновлення його форми створюється розрідження, потрібне для всмоктування суміші з бункера 7, обладнаного лопатевим змішувачем 8.

Переваги шлангового бетононасосу: простота конструкції і експлуатації, мала енергомісткість, безперервність подачі суміші під постійним тиском. Недоліки: складне виготовлення і незначний термін служби (до 2000...3000 год. перекачування суміші) нейлонового шлангу, а також невисокий робочий тиск - до 2 МПа.

Для транспортування будівельних розчинів до місця їх роздачі по гумових шлангах та металевих трубах діаметром 38, 50, 75 і 100 мм, для безпосереднього нанесення розчинів на обштукатурювану поверхню, для влаштування стяжки під підлогу, замонолічування стиків використовують розчинонасоси. Їхній основний параметр - подача. Виготовляють насоси подачею 1,2 і 4...6 м³/год.

Розчинонасоси класифікують на безпоршневі та поршневі (плунжерні). Останні застосовують частіше. За способом впливу плунжера на розчин розчинонасоси поділяють на діафрагмові, в яких плунжер впливає на розчин через проміжну рідину, що вберігає плунжер від абразивного зношування, та бездіафрагмові, в яких плунжер стискається з перекачуваним розчином.

Діафрагмові розчинонасоси (рис. 8.10,а) подачею 2...6 м³/год призначені для транспортування розчину з осадкою конуса не менше 10 см на відстань 10...200 м по горизонталі та 20...40 м по вертикалі. Робочий тиск - до 1,5 МПа.

Рис. 8.10.Розчинонасоси:

а- діафрагмовий: 1,3- всмоктуючий та нагнітальний шарові клапани; 2- робоча камера; 4- повітряний ковпак; 5- розчинопровод; 6- заливний пристрій; 7- запобіжний клапан; 8- плунжер; 9- водяний циліндр; 10 діафрагма; б- бездіафрагмовий плунжерний: 1- манометр; 2- повітряний ковпак; 3,12- нагнітальний та всмоктуючий шарові клапани; 4,5- робоча та промивочна камери; 6- поршень; 7- шток; 8- електродвигун; 9- редуктор; 1- шатун; 11- циліндр

Розчин у робочу камеру 2 з діафрагмою 10 і вільносидячими всмоктуючим 1 та нагнітаючим 3 клапанами надходить знизу догори (тобто протиточно) з прийомного бункера під дією вакууму, який створюється у робочій камері при русі плунжера 8 вправо. При русі плунжера 8 вліво, впливаючи на воду, він вигинає всередину робочої камери діафрагму 10, яка виштовхує розчин через відкритий (під тиском розчину) нагнітальний клапан у повітряний ковпак 4, з’єднаний із розчинопроводом 5. У цей час впускний клапан під дією власної ваги та протитиску розчину закритий. Підняття шарів клапана обмежується скобами, закріпленими на їх сідлах. Повітряна подушка в ковпаку зменшує пульсацію розчину, який надходить до розчинопровода, витискаючи під час холостого ходу плунжера. Запобіжний клапан 7 з’єднує порожнину водяного циліндра 9 із заливним пристроєм 6 при перевищенні дозволеного робочого тиску, що попереджує аварійний вихід насоса з ладу. Привод наносу складається із електродвигуна, зубчатої передачі і шатуна, закріпленого на ексцентриковому валові.

Переваги цих насосів: простота конструкції , компактність, мала вага; довговічність і простота заміни діафрагми. Недоліки: малі робочий тиск, довжина і висота транспортування, неможливість подачі густих сумішей з осадкою конуса до 7 см, погане ущільнення плунжера та складність налагодження після спрацювання запобіжного пристрою.

Цих недоліків немає у бездіафрагмових розчинонасосів (рис. 8.10, б). Їх подача 1...6 м³/год, найбільша відстань транспортування по горизонталі 300 м, по вертикалі 100 м. Вони можуть перекачувати розчини з осадкою конуса 7 см і більше. Бездіафрагмовий розчинонасос має розміщений у заповненій водою промивній камері 5 циліндр 11 із поршнем 6, робочу камеру 4 з всмоктувальним 12 і нагнітальним 3 шаровими клапанами, повітряний ковпак 2 з манометром 1, привод поршня у вигляді електродвигуна 8, двошвидкісного редуктора 9 та шатуна 10, встановленого на кривошипному валу. Поршневий шток 7 та шатун 10 з’єднані через крейцкопф, що забезпечує прямолінійний зворотно-поступальний рух поршня.

Технічна продуктивність (м³/год) поршневих (плунжерних) бетоно- і розчинонасосів

, (8.3)

де D,S - відповідно діаметр і хід поршня (плунжера), м; К_н- коефіцієнт об’ємного наповнення; К_н=0,75...0,85; n- кількість ходів за 1 с.

Для транспортування дрібнозернистих твердих бетонних сумішей та розчинів на відстань до 150 м. по горизонталі та до 30 м по вертикалі при подачі 2,5...7,5 м³/год і 60-кратній витраті стиснутого повітря використовують пневмонагнітачі.

Пневмонагнітачі (рис. 8.11) містить бак з кришкою 3, дозувально-змішувальні лопаті 6, встановлені на оснащеному приводом 1 валу 7, крани 4, 8, 9, 11, запобіжний клапан 5, розчинопровод 10 та гасник 12. Під час роботи бак 2 через завантажувальну воронку заповнюють розчином, закривають кришкою 3 і стиснутим повітрям, яке надходить із компресора в бак і розчинопроводом через клапани 4, 8, 9, через кран 11 по розчинопроводу 10 суміш транспортується до місця укладання. У розчинопроводі утворюється потік матеріалу, який складається з порцій суміші (пробок) та проміжних прошарувань повітря. Гасник 12 зменшує швидкість руху суміші і тушить її випуск, забезпечуючи рівномірну подачу транспортованого матеріалу.

Надлишковий тиск для транспортування суміші складає 0,2...0,7 МПа, для конкретних умов його визначають за формулою (Па)

Рис. 8.11. Пневмонагнітач:

1. привод; 2- бак; 3- кришка; 4,8,9,11- крани; 5- запобіжний клапан; 6- лопасті; 7- вал; 10- розчинопровід; 12- гасник

, (8.4)

де а- коефіцієнт; а=(17...22)×10³ і (8...11)×10³ відповідно для розчинів і бетонних сумішей; n- швидкість руху суміші в розчинопроводі, м/с; n=1,2...2, м/с; р_о- початковий тиск, Па; р_о=(9...14)×10³ Па.

Переваги пневмонагнітача: простота конструкції, надійність у роботі, легке очищення обладнання від суміші наприкінці роботи та висока мобільність. Недоліки: підвищена енергомісткість, необхідність використання компресора та значні затрати стиснутого повітря.

Технічна продуктивність (м³/год) пневмонагнітачів

, (8.5)

де V- геометричний вміст бака, м³; К_н- коефіцієнт наповнення бака; t_ц=t_з.в+L/n -тривалість робочого циклу, с; L- довжина транспортування, м; t_з.в- час навантаження в бак та розвантаження споживачеві, с.