Тема 19. Третейський розгляд господарських спорів Контрольні запитання

1. Яка обов’язкова умова для передачі спору на вирішення третейського суду?

2. Які нормативно-правові акти регулюють діяльність третейських судів?

3. Чи потребує рішення третейського суду додаткового підтвердження?

4. Чи може рішення третейського суду бути перевірено в апеляційному чи касаційному порядку?

5. Хто виконує рішення третейського суду? Чи мають право державні виконавці виконувати рішення третейського суду?

Тести

1. Третейський суд — це:

1) державний орган;

2) недержавний орган;

3) державна установа;

4) недержавна установа;

5) суспільна організація.

2. Склад третейського суду формується:

1) державою;

2) господарським судом;

3) третейським судом;

4) сторонами;

5) судом.

3. Третейські суди, створені для розгляду конкретної справи, по латині називаються:

1) ad modum;

2) ab ovo;

3) ad hoc;

4) ad rem;

5) ab initio.

4. Третейському суду підвідомчі справи:

1) по спорах про визнання недійсними актів;

2) про банкрутство;

3) по спорах, що виникають при зміні господарських договорів;

4) по спорах, що виникають при погодженні стандартів;

5) по спорах, що виникають при виконанні господарських договорів.

5. При узгодженні порядку розгляду справи третейським судом обов’язково додержуватись юридичних норм:

1) бланкетних;

2) диспозитивних;

3) імперативних;

4) процесуальних;

5) матеріальних.

6. Кількісний склад третейського суду:

1) лише один арбітр (суддя);

2) лише два арбітри (судді);

3) лише три арбітри (судді);

4) будь-яка непарна кількість арбітрів (суддів);

5) будь-яка парна кількість арбітрів (суддів);

7. Рішення третейського суду:

1) має силу виконавчого документа;

2) має бути посвідчено нотаріусом;

3)має бути затверджено господарським судом;

4) на його виконання повинно бути видано наказ господарського суду;

5) має бути погоджено прокурором.

8. Рішення третейського суду може бути пред’явлено до виконання протягом:

1) трьох років;

2) року;

3) шести місяців;

4) трьох місяців;

5) одного місяця.

9. Діяльність третейського суду регулюється:

1) Законом України «Про виконавче провадження»;

2) міжнародними договорами України;

3) Положенням про третейський суд;

4) Господарським процесуальним кодексом України;

5) Законом України «Про третейський суд».

10. Порядок виконання рішення третейського суду встановлюється

1) господарським судом;

2) згодою сторін;

3) господарським процесуальним кодексом України;

4) Законом України «Про виконавче провадження»;

5) Положенням про третейський суд.

З авдання

Підготуйте проект третейської (арбітражної) угоди.

Тема 20. Міжнародно-правові проблеми вирішення господарських (економічних) спорів Контрольні запитання

1. Якими нормативно-правовими актами регулюється діяльність міжнародного комерційного арбітражу в Україні?

2. Чим відрізняється арбітражна угода про звернення до третейського суду взагалі та міжнародного комерційного арбітражу зокрема?

3. Чим відрізняється правовий статус міжнародного комерційного арбітражу від інших третейських судів?

4. Які норми застосовуються при вирішенні спору міжнародним комерційним арбітражем?

5. Чи обов’язкове виконання рішення міжнародного комерцій­ного арбітражу?

Тести

1. До міжнародного комерційного арбітражу можуть, за угодою сторін, передаватися спори:

1) з договірних відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних зв’язків;

2) з цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних зв’язків;

3) про визнання міжнародних правових актів недійсними;

4) з договірних відносин між суб’єктами права України;

5) з договірних відносин, що виникають при здійсненні міжнародних економічних зв’язків.

2. Кількість арбітрів міжнародного комерційного арбітражу визначає:

1) сторона, на чиїй території вирішується спір;

2) сторони за власним розсудом;

3) сторона, на чиїй території виник спір;

4) міжнародний комерційний арбітраж;

5) господарський суд країни, на території якої вирішується спір.

3. Призначення арбітрів здійснює:

1) сторона, на чиїй території вирішується спір;

2) сторони за власним розсудом;

3) сторона, на чиїй території виник спір;

4) міжнародний комерційний арбітраж;

5) господарський суд країни, на території якої вирішується спір.

4. Місце арбітражного розгляду визначає:

1) сторона, на чиїй території вирішується спір;

2) сторони за власним розсудом;

3) сторона, на чиїй території виник спір;

4) міжнародний комерційний арбітраж;

5) господарський суд країни, на території якої вирішується спір.

5. Мови, які використовуватимуться в арбітражному розгляді, визначають:

1) сторона, на чиїй території вирішується спір;

2) сторони за власним розсудом;

3) сторона, на чиїй території виник спір;

4) міжнародний комерційний арбітраж;

5) господарський суд країни, на території якої вирішується спір.

6. Процедуру розгляду справи міжнародним комерційним арбітражем визначають:

1) сторона, на чиїй території вирішується спір;

2) сторони за власним розсудом;

3) сторона, на чиїй території виник спір;

4) міжнародний комерційний арбітраж;

5) господарський суд країни, на території якої вирішується спір.

7. Третейський суд (міжнародний комерційний арбітраж) може продовжити розгляд справи та прийняти рішення у випадках:

1) позивач не подає свою позовну заяву згідно з вимогами законодавства;

2) відповідач не подає своїх заперечень щодо позову згідно з вимогами законодавства;

3) сторони домовились про це;

4) будь-яка сторона не подає документальні докази;

5) будь-яка сторона не з’являється на слухання.

8. Вирішення спору міжнародним комерційним судом закінчується:

1) винесенням арбітражного рішення;

2) мировою угодою;

3) залишенням позову без розгляду;

4) припиненням арбітражного розгляду;

5) роз’ясненням рішення.

9. Арбітражне рішення може бути оспорюване:

1) за домовленістю сторін;

2) за згодою міжнародного комерційного арбітражу, який прий­няв рішення;

3) у випадках, передбачених законодавством про міжнародний комерційний арбітраж;

4) у випадках, передбачених законодавством сторони, на чиїй території вирішується спір;

5) за згодою господарського суду, до якого звертаються з оспо­рюванням арбітражного рішення.

10. Арбітражне рішення визнається обов’язковим і має бути виконане:

1) за домовленістю сторін;

2) залежно від того, в якій країні воно було винесено;

3) незалежно від того, в якій країні воно було винесено;

4) за згодою суду країни, в якій воно було винесено;

5) незалежно від згоди суду країни, в якій воно було винесено.