Список використаних джерел та літератури
Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. – К., Либідь, 1993. – 368с.
Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: синтаксис.- Донецьк: ДонДЕУ, 2001. – 389с.
Слинько І.І., Гуйванюк М.В., Кобилянська М.Ф. Синтаксис сучасної української мови: проблемні питання: навчальний посібник. – К.: Вища школа,1994. – 670с.
Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови: підручник. - 2-ге вид., доп. – К.: ВЦ «Академія», 2010. – 408с.
Висновки
У граматичній системі мови синтаксису належить центральне місце. Синтаксис (грец. syntaxis – побудова, поєднання, порядок) – розділ граматики, що вивчає систему синтаксичних одиниць і правила їх функціонування.
В українській лінгвістиці виділяють три основні синтаксичні одиниці: речення, словосполучення і мінімально синтаксичні одиниці. Як зазначає І.Р.Вихованець, речення і словосполучення є синтаксичними одиницями-конструкціями, а мінімальна синтаксична одиниця функціонує як компонент речення або словосполучення.
Речення - є предикативною одиницею, оскільки його зміст через модально-часові параметри (ірреальність, спонукальність, бажальність, теперішній, минулий, майбутній час) співвідноситься з дійсністю. Воно є основною і найбільшою синтаксичною одиницею в мовній системі.
К.Ф.Шульжук подає наступне визначення: «Словосполучення - непредикативна синтаксична одиниця, яка лише в складі речення як одиниці повідомлення є його компонентом». І.Р.Вихованець подає більш розгорнуте значення цього поняття. На його думку, словосполучення – підпорядкована реченню непредикативна синтаксична одиниця-конструкція, граматичне і змістове поєднання двох або більше повнозначних слів (чи словоформ), яке зі змістового боку є складним найменуванням явищ дійсності, а з формально-синтаксичного – сполученням повнозначних слів за допомогою підрядного або сурядного зв’язку. Поряд із мінімальною синтаксичною одиницею воно бере участь у побудові речення.
Вчені сходяться на тому, що на противагу синтаксичним одиницям-конструкціям – реченню і словосполученню мінімальна синтаксична одиниця є їх складником, тобто функціонує в межах речення або словосполучення. Мінімальна синтаксична одиниця - компонент речення чи словосполучення, що виділяється на основі синтаксичного зв’язку (формально-синтаксичний компонент) чи семантико-синтаксичного (семантико-синтаксичний компонент).
Відмінності між трьома синтаксичними одиницями виявляються передусім у граматичному плані.
З огляду на будову, як зазначає К.Ф.Шульжук, розрізняють елементарні і неелементарні синтаксичні одиниці. У формально-синтаксичному і семантико-синтаксичному аспектах вони частково збігаються. Водночас семантично неелементарні конструкції охоплюють ширше коло синтаксичних одиниць. Та, як зазначає І.Р.Вихованець, виділення мінімальних і елементарних одиниць та встановлення їх взаємовідношення з неелементарними (ускладненими) одиницями належить до найважливіших завдань синтаксичної теорії.