1.3. Елементарні та неелементарні синтаксичні одиниці
З огляду на будову, як зазначає К.Ф.Шульжук, розрізняють елементарні і неелементарні синтаксичні одиниці. У формально-синтаксичному і семантико-синтаксичному аспектах вони частково збігаються. Водночас семантично неелементарні конструкції охоплюють ширше коло синтаксичних одиниць.
Визначаючи елементарні/неелементарні речення і словосполучення, вчені, як правило, беруть за основу кількісний критерій, хоча поняття елементарності/неелементарності трактують по-різному. Це пов’язано насамперед із розбіжністю у термінології, з різним окресленням об’єкта дослідження (тільки підрядні словосполучення; підрядні і сурядні словосполучення; підрядні, сурядні і предикативні словосполучення).
Згідно з кількісним критерієм елементарні словосполучення називають простими, неелементарні – складними (рідше ускладненими), оскільки переважна більшість простих словосполучень складається з двох повнозначних слів, складних – із трьох і більше.
Елементарні словосполучення досліджено достатньою мірою, а неелементарні описано лише фрагментарно. Спробу системного аналізу складних словосполучень здійснив український лінгвіст Григорій Удовиченко (1917–2003), який обмежився мінімальними (трикомпонентними) складними словосполученнями. Труднощі дослідження неелементарних словосполучень зумовлені різним розумінням природи словосполучення. Олександр Мельничук (1921-1997) визначає сурядні, підрядні і предикативні словосполучення, як словосполучення розглядає і цілі прості речення. І.Р.Вихованець вважає словосполучення підпорядкованою реченню синтаксичною одиницею. Елементарні словосполучення, на його думку, будуються за певною структурною схемою, в якій поєднуються два повнозначні слова. А неелементарні словосполучення є комбінаціями елементарних словосполучень на основі сурядного і підрядного зв’язків.
К.Ф.Шульжук зазначає, що елементарні/неелементарні конструкції співвідносні, але не завжди тотожні у формально-синтаксичному і семантико-синтаксичному аспектах з непоширеними/поширеними, неускладненими/ускладненими простими реченнями.
До того ж він запевняє, що з формально-синтаксичного і семантико-синтаксичного погляду елементарне просте речення відповідає непоширеному простому реченню, оскільки лише головні члени речення є необхідними компонентами структурної схеми, напр.: Дзвенить вода (Є.Маланюк); Ліхтарі миготять (Г.Чупринка).
У семантико-синтаксичному аспекті елементарні прості речення, компоненти яких зумовлені семантико-синтаксичною валентністю предиката (головного синтаксема, що відповідає присудкові), є елементарними поширеними реченнями, в яких, крім головних членів, функціонують і другорядні. Отже, за словами Шульжука, ці конструкції і з формально-синтаксичного погляду відповідають елементарним поширеним реченням.
З формально-синтаксичного погляду неелементарними (ускладненими) вважають речення, в яких функціонують однорідні члени речення, відокремлені другорядні члени, вставні і вставлені конструкції, звертання. Елементарними (неускладненими) є конструкції з наявними другорядними членами речення (додатками, означеннями, обставинами), що не є однорідними та відокремленими. Каленик Федорович подає для розгляду наступні приклади: Везе Марко Катерині сукна дорогого (Т.Шевченко); Садок ріс на волі в глибокій долині (І.Нечуй-Левицький).
«Найбільшу групу семантично ускладнених речень становлять речення з детермінантними членами, що стосуються граматичного центру речення і виражають обставинні значення, напр..: Хлопець прокинувся від вибуху; Туристи запізнилися через дощ» - зазначає К.Ф.Шульжук. Поширеними також є прості ускладнені речення з нейтралізованими предикатами в атрибутивній позиції.
Існують різні підходи і до питання елементарності (неускладненості) та не елементарності (ускладненості) на рівні складного речення. Деякі чеські й словацькі мовознавці: Л.Двонч, Й.Грбачек, Я.Бауер вважають ускладненими лише речення з різними типами синтаксичного зв’язку. На думку інших, наприклад словацький лінгвіст Ф.Кочіш, визначальним є кількісний критерій, тобто ускладненим є речення з трьох і більше предикативних одиниць.
В українському мовознавстві основну увагу приділяють дослідженню складних елементарних речень, які складаються з двох предикативних одиниць. З формально-синтаксичного погляду елементарними є двокомпонентні сполучникові (складносурядні і складнопідрядні) і безсполучникові конструкції незалежно від обсягу предикативних частин, наявності згорнутих пропозицій, наголошує Шульжук. Наприклад: Благословенна праця рільника, що оре цілину в ясній надії (М.Рильський). Із семантико-синтаксичного погляду елементарними складними реченнями є лише ті, у яких відсутні звороти і синтаксеми, що можуть бути розгорнуті в речення: Хтось сповістив, що йде поїзд (М.Олійник).
Щодо неелементарних (ускладнених, багатокомпонентних) складних речень основним має бути кількісний критерій, оскільки наявність ще хоча б однієї предикативної одиниці зумовлює появу невластивих елементарному складному реченню ознак. Неелементарними реченнями є складні безсполучникові конструкції, у яких поєднуються семантичні відношення однорідності та неоднорідності між частинами або ж наявні лише відношення семантичної неоднорідності, напр..: Поглянь: уся земля тремтить в палких обіймах ночі, лист квітці рвійно шелестить, траві струмок воркоче (О.Олесь). Центральним типом неелементарних складних конструкцій є складнопідрядні багатокомпонентні речення: з послідовною підрядністю, з неоднорідною та однорідною супідрядністю, контаміновані утворення з різними комбінаціями послідовної підрядності та супідрядності.
Та, на жаль, не до кінця з’ясоване питання елементарних та неелементарних мінімальних синтаксичних одиниць. Із формально-синтаксичного боку, зазначає І.Р.Вихованець, елементарні мінімальні синтаксичні одиниці – це головні і другорядні члени речення, виражені одним повнозначним словом. До неелементарних відносять складений підмет, складений іменний і дієслівний присудки, складний (подвійний) присудок, другорядні члени, виражені словосполученням.
Зміст
Вступ……………………………………………………………………………...3
Основна частина:
Сучасні вчення про синтаксичні одиниці …………………....5
Синтаксична сутність речення…………………………….......7
Елементарні та неелементарні синтаксичні одиниці………...8
Висновки………………………………………………………………………....11
Список використаних джерел та літератури…………………………………..12