«Гендерний характер домашнього насильства»

*** Добрий день, шановні присутні в цьому залі. Радо вітаємо вас в студії телепрограми «Нащадки». Сьогодні ви всі станете учасниками ток-шоу. Тема, яку ми будемо сьогодні розглядати: «Гендерний характер домашнього насильства».

Знайомтеся з нашими учасниками:

- представник жіночого правозахисного центру «Ла-Страда України» _____

- представник Українського центру соціально-психологічної допомоги______

- робоча група – учні 8-9 класів.

Допомагати мені будуть представники громадської організації «Діти і гендер»

***Ми живемо у світі, однією з характерних ознак якого є насильство. Двадцять перше століття дало приклади нечуваного раніше насильства. Україна потерпає від жорстокої економічної кризи, перехідний період характеризується зростанням злочинності, яка також пов'язана з насильством. Чи є на такому фоні актуальною проблема насильства у сім'ї?

Результати досліджень виявились вражаючими - близько 70% жінок піддаються різним формам приниження і знущання в родині. Проблема сімейного насильства є надзвичайно гострою як в Україні, так і в багатьох інших країнах.

Цю проблему варто розглядати і як дуже стару, і як нову. Стару, бо вона існує стільки, скільки існує й людська сім’я. А нову – бо на сьогодні суспільство починає бачити це явище, як соціальне зло, як порушення ґендерних прав людини. Домашнє насильство неможливо пояснити тільки економічними негараздами, бідністю чи алкоголізмом, тому що ці чинники лише посилюють агресивну поведінку домашніх насильників, але не є його причинами. Насправді домашнє насильство як соціальне явище існує давно і є широко розповсюдженим в Україні. Воно відбувається серед людей різних національностей, різного фінансового й соціального статусу, в сім’ях віруючих і невіруючих, серед людей похилого віку й серед молоді.

Таким чином домашнє насильство – це діяльність одного з членів сім’ї, спрямована проти іншого члена чи інших членів сім’ї, використання існуючої чи створеної завдяки обставинам переваги сили чи влади, яка позбавляє жертв особистих прав і свобод та стає загрозою для їхнього життя і здоров’я (фізичного та психічного), завдаючи страждань і ушкоджень.

Головною причиною домашнього насильства над жінками є ґендерні стереотипи, нерівність статей, яка насамперед дискримінує жінку.Домашнє насильство є найтяжчим видом саме ґендерного насильства.

*** Давайте пригадаємо, що ж таке гендер, гендерна рівність. Мені допомагатимуть представники громадської організації «Діти і гендер.»

- Вправа «Мікрофон»

- Чи чули ви про таке поняття, як гендер?

(Ґендер – це набір характеристик, що визначають соціальну поведінку жінок і чоловіків та стосунки між ними.)

- Чим гендер відрізняється від статі?

(Стать – сукупність анатомо-фізіологічних ознак організму, які забезпечують продовження роду і дають змогу розрізнити у більшості організмів жіночі та чоловічі особини. Стать забезпечує біологічну функцію чоловіка та жінки – тобто, лише жінка може народжувати дітей і готувати їх молоком, і лише чоловік може бути генетичним батьком дитини. Стать належить нам від народження. Її не вибирають.)

- Що таке гендерна рівність?

(Ґендерна рівність – це рівні права і можливості жінок та чоловіків у суспільстві, справедливе ставлення до жінок та чоловіків і їх однаковий статус)

- Як ви розумієте поняття гендерної дискримінації?

(Взагалі Дискримінація – це приниження групи або однієї людини. Дискримінація ґендерна – це будь-які відмінності, винятки або обмеження за ознакою статі щодо реалізації людиною прав і свобод в політичній, економічній, соціальній, культурній, громадській та будь-якій іншій сфері.

Одним із видів тендерної дискримінації є сексизм – зверхнє, зневажливе ставлення представників / представниць однієї статі до іншої.)

- Що таке гендерні стереотипи?

(1. Ґендерні стереотипи – це набір загальноприйнятих норм і суджень, які стосуються становища чоловіків і жінок, норм їхньої поведінки, вчинків і характеру потреб. Наприклад, «місце жінки на кухні», «хлопці не плачуть», «політика – для сильних чоловіків», «дівчинка повинна бути слухняною» і т.д.

2.Ґендерні стереотипи не дають жінкам і чоловікам можливості реалізувати свій багатий людський потенціал, ущемляють права людини і ведуть до ґендерної дискримінації, їх ще можна назвати забобонами. )

- Що мають на увазі, коли говорять «гендерні ролі»?

(Гендерні ролі - зразки поведінки жінок та чоловіків, які ґрунтуються на традиційних очікуваннях, пов'язаних з їхньою статтю, наприклад, мити посуд, виховувати дітей, варити їсти, бути покірною і т.д. повинна жінка, забивати цвяхи, водити автомобіль, заробляти гроші, бути сильним, сміливим повинен чоловік.)

- Чи чули ви таке поняття як фемінізм?

( Насильство застосовується переважно проти слабших. Оскільки суспільство визначає жінку слабшою від чоловіка, то саме проти неї й чиниться насильство. Тому в 19 столітті, коли була поставлена проблема світового значення – свободи вибору, надання юридичних і фактичних прав жінці нарівні з чоловіком, виник громадський рух жінок за визнання рівних прав жінки з чоловіком у всіх сферах політичного, сімейного та громадського життя. Цей рух дістав назву – фемінізм.)

- Дякуємо вам за правильні відповіді.

***Увага на екран. Завдання для робочої групи.

- Які з цих тверджень є ознакою статі, а які – гендеру?

( - Хлопчики жвавіші за дівчаток.

- Дівчатка люблять бавитися ляльками, а хлопці – машинками.

- Жінки можуть народжувати дітей, а чоловіки – ні.

- Догляд за дітьми – жіноча робота.

- Хлопчикам не можна плакати.

- Жінки годують дітей грудним молоком.

- Лише хлопчики стають синами.

- Червоний колір – для дівчаток, синій – для хлопчиків.)

- Охарактеризуйте віршики. Визначне гендерну дискримінацію чи розподіл ролей.

(„Мокру моркву заєць ніс

Чемному хлопчині,

А мені він не приніс,

Бо я плакав нині”

«Ми зустрілись в лісі з дивиною:

Підосичник виріс під сосною.

Це осика – легковажна мати,

Свого сина не схотіла знати»

„Кіт на припічку лежить

і тихенько муркотить.

Кішка книжечку чита,

щоб розважити кота”

„Каже тато:

– Синку й синку,

Ми йдемо пилять осику,

А дівчатко

І дівчатко

Приберуть

І двір, і хатку

А матуся під мостом

Буде ляскати хвостом,

Щоб лунало навкруги,

Щоб боялись вороги»

- Давайте подивимось на картинки і сформулюємо гендерні стереотипи.

( Спорт важливіший для хлопців, ніж для дівчат.

Чоловік повинен заробляти більше, ніж жінка.

Кухня – не місце для чоловіка.

Жінка за кермом – вбивця.

Політика – лише для чоловіків.

Вишивання – справа жіноча.

Футбол – не дівчача гра.)

*** Гендерні ролі чоловіків і жінок залежать не від того, що ви народилися дівчиною чи хлопцем, а від того, в який час і в якій країні ви народилися. Ми не вибираємо, в який час народитися. Проте ми можемо вибрати свою поведінку, яка в будь-який час має базуватися на повазі до прав людини, до рівності людей, до захисту людей від ґендерної дискримінації та насильства. У нашій державі, де проголошено рівність усіх громадян і громадянок, попри всі офіційні запевнення стосовно рівності статей, жінки перебувають у безумовно нерівному становищі. Страшним наслідком ґендерної дискримінації стало ґендерне насильство над жінками. Простором, у якому відбуваються акти насильства над жінками, є сім'я, громада та держава.

Сім'я є головним місцем ґендерного насильства. Вона готує своїх членів до життя в суспільстві, закладає ґендерні стереотипи, ґендерний розподіл праці.

*** Які результати моніторингового дослідження проблеми домашнього насильства? Які види домашнього насильства та які наслідки для жінки, дітей, суспільства і самого кривдника в результаті домашнього насильства?

Про це розповість представник жіночого правозахисного центру «Ла-Страда України» ______________.

ВИСТУП.

Презентація «Статистика гендерного насильства».

Домашнє насильство є найтяжчим видом саме ґендерного насильства. Витоки насильства в сім’ї закладені у звичаях суспільства, в системі норм і правил, які передбачають для чоловіків і жінок різну визначену поведінку: активну та агресивну для чоловіків і покірну та поступливу для жінок. Значною мірою така поведінка є наслідком традиційного виховання, при якому агресивна поведінка чоловіків розглядається як єдиний та прийнятний спосіб залагодження існуючих проблем. Хлопчиків вчать будь-що наполягати на своєму і для досягнення мети виявляти агресію проти тих, хто стоїть на заваді; тоді як дівчаток вчать терпіти й пристосовуватися, обмежуючи власні бажання та інтереси. Результатом ґендерного впливу сім'ї на оточення є сьогоднішня сумна картина насильства над жінками в нашій країні, та, власне, й взагалі насильства в світі.

*Більше 50% населення України потерпають від насильства в сім’ї впродовж свого життя, причому 30% зазнають насильства у дитячому віці. *Жінки потерпають більше від домашнього  насильства, ніж від пограбувань, зґвалтування,та в автомобільних катастрофах, разом узятих. *68% жінок в Україні зазнають знущання у сім'ї. *За останні три роки  кількість вбивств, вчинених на підставі домашнього насильства,  зросла  майже втричі. *У 2009 році зафіксовано 2780 випадків насильства по відношенню до дітей у сім’ї, 

2258 дітей знаходяться під соціальним супроводом, їм надається допомога як жертвам насильства. *Майже 100% матерів, які зазнали насильства, народили дітей хворими (переважно з неврозами, заїканням, енурезом, церебральним паралічем, порушеннями психіки). *Від 30% до 60% осіб, що вчиняють насильство по відношенню до своїх партнерів, схильні до проявів жорстокості по відношенню до дітей у родині. *30-40% викликів, що надходять до міліції, стосуються домашнього насильства.  *65 684 особи, взятих на профілактичний облік в 2009 році,  схильні  до  вчинення насильства в сім'ї.

*50% усіх бездомних жінок та дітей пішли жити на вулицю, рятуючись від насильства в сім'ї.

*Діти скривджених матерів у 6 раз частіше намагаються накласти на себе руки, 50% їх схильні до зловживань наркотиками та алкоголем.

*Щороку 10-ти тисяч батьків позбавляють батьківських прав, діти залишаються сиротами- а це є психологічне насильство. Скількох діток матері викидають на смітник, продають іншим людям, віддають в рабство.

*В 2010 році не пішли в школу 3500 дітей через відсутність одягу, взуття, шкільного приладдя – а це економічне насильство. Насильство по відношенню до дитини – злочин. Дитина, яка виховується в насильстві – це 89% майбутній кривдник.

Насильство над жінками в сім’ї має форми фізичного, сексуального, економічного та психологічного приниження. Фізичне насильство в сім'ї – зумисне нанесення одним членом сім'ї іншому члену сім'ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного або психічного здоров'я, нанесення шкоди його честі й гідності;

сексуальне насильство в сім'ї – протиправне посягання одного члена сім'ї на статеву недоторканність іншого члена сім'ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім'ї;

психологічне насильство в сім'ї – насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється або завдається шкода психічному здоров'ю;

економічне насильство в сім'ї – умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я.

Хоча насильству з боку агресивних чоловіків піддаються переважно саме жінки, й саме вони найбільше від нього страждають, ця проблема не може розглядатися лише як суто жіноча. Людина, що принижує й катує свою дружину, ображає в її особі усіх жінок і суспільство в цілому. Це не «приватна справа» домашнього кривдника, а проблема, що потребує загальної уваги й конкретної державної політики. У разі вчинення наруги шкода наноситься всьому суспільству, тому громадськість і держава зобов'язані припинити узвичаєну практику катування жінок у родинах і вжити радикальні заходи для зміни поведінки чоловіків, які чинять це насильство. Це дуже важливо, бо навіть у випадку розлучення з однією дружиною, чоловік-кривдник продовжує жорстоко поводитися з іншою. Від домашнього насильства страждає й сам насильник через брак любові та підтримки від своїх близьких. Часто дружина чи діти, які захищають матір, переходять межі самооборони. Крім того, домашнє насильство, як правило, здійснюється і над дітьми. В результаті дитина зазнає тяжких травм, що має згубні наслідки для її подальшого фізичного та психічного здоров'я. Найбільша шкода завдається хлопчикам, бо вони найчастіше беруть приклад із своїх батьків і в майбутньому в своїх родинах поводяться так само жорстоко. Для суспільства це небезпечно ще й тим, що діти, які спостерігали за насильством у сім'ї, переносять цей негативний досвід у власне життя. Така сім'я виховує для суспільства агресора, який вважає, що людину можна принижувати, а на слабшого потрібно піднімати руку. Внаслідок цього зростає підліткова злочинність, від якої вже страждає все суспільство.

Наслідки домашнього насильства для жінки:

30% самогубств і 60% вбивств жінок пов'язані з насильством у сім'ї.

35% жінок, що потрапили в лікарню «швидкої допомоги», перебувають там з причин отримання нових тілесних ушкоджень, пов’язаних із знущаннями в сім’ї.

25-40% жінок, які потерпають від насильства в сім’ї, було побито під час їхньої вагітності.

Наслідки домашнього насильства для дітей:

Діти скривджених матерів у 6 раз частіше намагаються накласти на себе руки, 50% їх схильні до зловживань наркотиками та алкоголем.

Майже 100% матерів, які зазнали насильства, народили дітей хворими (переважно з неврозами, заїканням, енурезом, церебральним паралічем, з порушеннями психіки).

Більшість дітей вулиці є жертвами домашнього насильства: психологічного, фізичного та сексуального. Саме через це діти втікають на вулицю.

Іноді діти бувають втягнутими в домашнє насильство, коли намагаються захистити своїх матерів від знущання. Такі підлітки можуть тяжко поранити чи вбити домашнього кривдника. Значна кількість цих дітей потрапляє у виховно-трудові колонії для неповнолітніх.

У 55% випадках, коли чоловіки б’ють своїх партнерок, вони також ображають своїх дітей. Крім того, побита мати зазнає таких моральних і фізичних страждань, що не може належним чином піклуватися про дітей.

Жінки-жертви домашнього насильства можуть виявляти відчуженість або й ворожість у ставленні до власних дітей, іноді вважаючи їх винними в агресії чоловіка.

Наслідки домашнього насильства для суспільства:

Найважливішими соціальними наслідками насильства над жінками в сім'ї є проблеми виховання, пов'язані з так званим явищем «соціальної естафети», коли діти, які спостерігали за насильством в сім'ї, переносять цей негативний досвід у власне життя.

Ґендерне насильство над жінками в родинах значною мірою виснажує економіку України, а також негативно впливає на населення. Головним фактором зменшення чисельності населення є падіння народжуваності, а народжуваність найбільше залежить від кількості шлюбів та розлучень. Між тим статистика свідчить, що 95% справ про розлучення викликані брутальною словесною образою та побиттям жінок.

В Україні зросла кількість вбивств, вчинених на ґрунті домашнього насильства.

30-40% викликів міліції на день пов'язані з побутовим насильством.

Половина всіх бездомних жінок і більшість бездомних дітей пішли жити на вулицю, рятуючись від насильства в сім'ї.

Багато хто з опитаних жінок в Україні вказали на домашнє насильство як причину, чому так багато українських жінок готові поїхати з країни в пошуках роботи.

Безкарність штовхає насильника, домашнього хулігана на вбивство. Саме серед родичів відбувається близько 40% усіх зареєстрованих вбивств, причому на одне вбивство чоловіка дружиною припадає сім вбивств дружин їхніми чоловіками. Фахівці підкреслюють, що жінки переважно вдаються до вбивства для самооборони або доведені до скрути безпробудним пияцтвом чоловіка, побиттям, знущаннями над дітьми.

Наслідки насильства для домашнього кривдника:

Жінка або сусіди викликають міліцію, і правопорушника ізолюють та доправляють у відділення міліції. За тяжке побиття чи вбивство дружини такого чоловіка буде засуджено.

Жінки та діти не люблять домашнього кривдника. Жінки намагаються з ним розлучитися, діти не підтримують такого батька в старості.

Намагаючись захистити матір від нападу батька-насильника, підлітки можуть його вбити чи покалічити<

В Україні зросла кількість самосудів – розправ жінок над своїми сімейними тиранами. Так, жінка вбила свого чоловіка, після того як багато років терпіла насильство. Вона сказала, що життя у в'язниці для неї краще, ніж життя з таким чоловіком.

*** Між якими членами родини можуть виникнути насильницькі стосунки? І чому жертви не йдуть від насильника і не звертаються по допомогу? Як домашнє насильство відображається на дітях?

Слово представнику Українського центру соціально-психологічної допомоги________________________

ВИСТУП

При вивченні поняття "домашнє насильство" важливими є поняття "сім'я", "члени сім'ї".

Сім'я — це група осіб, пов'язаних між собою шлюбом, спорідненістю, усиновлення (удочеріння) та іншими формами прийняття дітей на виховання, які разом проживають, ведуть спільне господарство і мають взаємні права та обов 'язки.

До членів сім'ї належать:

- подружжя;

- батьки (мати, батько) й дитина (діти);

- усиновителі (усиновитель) і усиновлений (удочерена);

- дід (бабуся) і внук (внучка);

- вітчим (мачуха) і пасинок (падчериця);

- брати і сестри;

- фактичні вихователі і вихованці.

До домашнього насильства слід віднести також насильство одного члена колишнього подружжя над іншим, якщо вони розлучені, але проживають в одному помешканні.

Перейдемо до визначення поняття "домашнє насильство». Насильство в сім 'ї — це будь-які умисні дії одного члена сім 'ї по відношенню до іншого її члена, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як громадянина і наносять шкоду його фізичному, психічному чи моральному здоров'ю, а також розвитку дитини.

Звернемося до питання про те, між якими членами родини можуть виникнути насильницькі стосунки.

1. Подружжя (чоловік - дружина). В абсолютно переважній більшості випадків насильство чинить чоловік, хоча зустрічаються і протилежні випадки.

2. Батьки - неповнолітні діти. Насильство можуть чинити як батько, так і мати. У тих випадках, коли мати сама є жертвою насильства, вона може бути "передавальною ланкою" насильства, прагнучи компенсувати своє принижене становище жертви утиском ще слабших - дітей.

3. Дорослі діти - батьки. Насильство можуть чинити як дорослі діти стосовно батьків, так і навпаки, хоча перший випадок є більш розповсюдженим. Досить типовою є ситуація, коли діти, які виросли в атмосфері насильства, встановлюють свої стосунки з батьками на тих же засадах насильства. Насильницьке ставлення до батьків може виникнути і в сім'ях, де діти виросли в атмосфері уседозволеності.

4. Насильницькі стосунки між дітьми в одній сім'ї. Такі стосунки, як правило, виникають на фоні насильницьких стосунків між дорослими членами сім'ї і можуть мати різноманітний характер. Старші діти можуть чинити насильство над молодшими, брати над сестрами, діти можуть об'єднуватись для насильства над кимсь одним з дітей; можливе насильство між зведеними братами і сестрами.

5. Насильство між іншими членами сім'ї. Це насильницькі стосунки між тещею або тестем і зятем, свекром або свекрухою і невісткою, онуками і дідусем та бабусею тощо.

6. Насильство проти хворих, немічних членів сім 'ї, членів сім 'ї- інвалідів.

Чому ж жертви не йдуть від насильника та не звертаються по допомогу?

Питання, чому жертви не йдуть від насильника, є одним із найбільш поширених. Насправді, велика кількість постраждалих все-таки залишають домашніх кривдників (про це свідчить статистика розлучень у нашій країні). Особливо небезпечним суспільним міфом є переконання, що постраждалі жінки залишаються з насильниками, оскільки їм подобається бути жертвами. Проте, навіть коли жінки пережили насильство в дитинстві, вони не шукають насильства і не бажають, щоб їх було побито. Інша справа, що такі жінки покірно сприймають його, вважаючи гіркою долею всіх жінок. Основною ж причиною того, що жертви залишаються з кривдником, самі постраждалі називають страх перед помстою з його боку та відсутність місця, де б вони й діти відчували себе у безпеці. Такий страх є дійсно обґрунтованим – згідно з дослідженнями, «пресинг» на жертву ще більше загострюється після того, як вона залишає насильника: її погрожують вбити або завдати іншої шкоди, коли вона спробує піти; її вистежують і жорстоко карають. Інші причини, що перешкоджають жінці вийти з насильницьких стосунків, умовно можна поділити на декілька категорій: складнощі, безпосередньо пов’язані з особливостями натури кривдника; психологічні складнощі; проблеми, що стосуються роботи різних інституцій; економічні труднощі; а також перепони, що спричиняються релігійними, сімейними й соціальними переконаннями та нормами. Та найчастіше жінка не в змозі піти від чоловіка, який знущається над нею, через психологічні травми: вона навіть і не шукає потенційних шляхів виходу зі свого тяжкого становища. Адже в результаті постійного насильства змінюються й особистість самої жінки, й її самооцінка та ставлення до життя: із молодої, квітучої вона стає «типовою жертвою», приреченою і надалі терпіти знущання Важливою причиною є також неготовність суспільства до відкритого обговорення проблеми домашнього насильства; ґендерні суспільні стереотипи, які підтримують кривдника і зневажають жертву; низька поінформованість населення з цих питань та недостатність правових знань. Виходячи з цього, необхідно чітко усвідомлювати, що жінки, які потерпають від насильства в сім’ї, потребують сторонньої кваліфікованої допомоги. Право на свободу від насильства – одне з основних прав людини. Насильство над українськими жінками та дітьми в родинах є порушенням основного права людини на безпеку, яке гарантується Загальною декларацією прав людини. Також це є порушенням права на свободу від тортур, від жорстокого, нелюдського або принизливого ставлення, яке гарантується Міжнародним пактом про громадянські і політичні права. Домашнє насильство несумісне з демократичними принципами, закладеними в українській Конституції та інших правових документах нашої країни.

Порушення фізичного і психічного розвитку

У більшості дітей, що живуть у родинах, де застосовуються важкі фізичні покарання, лайка на адресу дитини і є "методами виховання", чи в родинах, де діти позбавлені тепла, уваги, наприклад, у родинах батьків-алкоголіків, наявні ознаки затримки фізичного і нервово-психічного розвитку. Закордонні фахівці назвали цей стан дітей "нездатністю до процвітання".

Діти, що зазнавали жорстокого ставлення до себе, часто відстають у рості, масі чи у тому та іншому від своїх однолітків. Вони пізніше починають ходити, говорити, рідше сміються, вони значно гірше встигають у школі, ніж їхні однолітки. У таких дітей часто спостерігаються "дурні звички": ссання пальців, кусання нігтів, розгойдування, заняття онанізмом. Та й зовні діти, що живуть в умовах зневаги їхніх інтересів, фізичних й емоційних потреб, виглядають по-іншому, ніж діти, що живуть у нормальних умовах: у них припухлі, "заспані" очі, бліде обличчя, скуйовджене волосся, неохайність в одязі, інші ознаки гігієнічної занедбаності - педікульоз, висипання, неприємний запах від одягу і тіла.

Різні захворювання як наслідок жорстокого поводження

Захворювання можуть носити специфічний для окремого виду насильства характер: наприклад, під час фізичного насильства наявні ушкодження частин тіла і внутрішніх органів різного ступеня тяжкості, переломи кісток. Під час сексуального насильства можуть бути захворювання, що передаються статевим шляхом: інфекційно-запальні захворювання геніталій, сифіліс, гонорея, СНІД, гострі і хронічні інфекції сечостатевих шляхів, травми, кровотечі із статевих органів і прямої кишки, розриви прямої кишки і піхви, випадання прямої кишки.

Незалежно від виду і характеру насильства в дітей можуть спостерігатися різні захворювання, що належать до психосоматичних: ожиріння чи, навпаки, різка втрата ваги, що обумовлено порушеннями апетиту. Під час емоційного (психічного) насильства нерідко бувають шкірні висипання, алергійна патологія, виразка шлунка, під час сексуального насильства - непояснений (якщо ніяких захворювань органів черевної порожнини і малого таза не виявляється) біль внизу живота. Часто в дітей розвиваються такі нервово-психічні захворювання, як тики, заїкуватість, енурез (нетримання сечі), енкопрез (нетримання калу), деякі діти повторно потрапляють у відділення невідкладної допомоги з приводу випадкових травм, отруєнь.

Психічні особливості дітей, які постраждали від насильства

Практично всі діти, що постраждали від жорстокого поводження і зневажливого ставлення, пережили психічну травму, в результаті чого вони розвиваються з визначеними особистісними, емоційними і поведінковими особливостями, що негативно впливає на їхнє подальше життя.

Діти, що зазнали різного роду насильства, самі стають агресивними, що найчастіше виливається на більш слабких: молодших за віком дітей, на тварин. Часто їхня агресивність виявляється в грі, часом спалахи їхнього гніву не мають видимої причини.

Деякі з них, навпроти, надмірно пасивні, не можуть себе за­хистити. І в тому, і в іншому випадку порушується контакт, спілкування з однолітками. У занедбаних, емоційно депривованих дітей прагнення будь-яким шляхом привернути до себе увагу іноді виявляється у вигляді зухвалого, ексцентричного поводження.

Діти, що пережили сексуальне насильство, здобувають невластиві віку пізнання про сексуальні стосунки, що проявляється в їхній поведінці, в іграх з іншими дітьми чи з іграшками. Навіть маленькі діти, які не досягли шкільного віку, які постраждали від сексуального насильства, згодом самі можуть стати ініціаторами розпусних дій і втягувати в них велике число учасників.

Найбільш універсальною і важкою реакцією на будь-яке, а не тільки сексуальне насильство, є низька самооцінка, що сприяє збереженню і закріпленню психологічних порушень, пов'язаних з насильством. Особистість з низькою самооцінкою переживає почуття провини, сорому.

Для неї характерна постійна переконаність у власній неповноцінності, у тому, що "ти гірше всіх". Унаслідок цього дитині важко домогтися поваги оточуючих, успіху, спілкування її з однолітками ускладнені.

Серед цих дітей, спостерігаються часті депресії, навіть у дорослому віці. Це виявляється в приступах занепокоєння, безпричинної туги, почуття самітності, порушеннях сну. У старшому віці у підлітків, можуть спостерігатися спроби покінчити з собою чи завершені самогубства.

Почуваючи себе нещасливими, знедоленими, пристосовуючись до ненормальних умов існування, намагаючись знайти вихід з положення, що створилося, вони і самі можуть стати шантажистами. Це, зокрема, стосується сексуального насильства, коли в обмін на обіцянку зберігати таємницю і не ламати звичного сімейного життя, діти вимагають у дорослих ґвалтівників гроші, солодощі, подарунки.

Соціальні наслідки жорстокого поводження з дітьми

Можна виділити два наслідки, що виявляються одночасно: шкода для жертви і для суспільства.

Діти, що пережили будь-який вид насильства, відчувають труднощі соціалізації: у них порушені зв'язки з дорослими, немає відповідних навичок спілкування з однолітками, вони не мають достатнього рівня знань і ерудиції, щоб завоювати авторитет у школі тощо. Рішення своїх проблем діти - жертви насильства - часто знаходять у кримінальному, асоціальному середовищі, а це часто сполучено з формуванням у них пристрасті до алкоголю, наркотиків, вони починають красти і здійснювати інші протиправні дії.

Дівчинки нерідко починають займатися проституцією, у хлопчиків може порушуватися статева орієнтація. І ті й інші згодом відчувають труднощі у разі створення власної родини, вони не можуть дати своїм дітям досить тепла, оскільки не вирішені їхні власні емоційні проблеми.

Як говорилося вище, будь-який вид насильства формує у дітей і підлітків такі особистісні і поведінкові особливості, які роблять їх малопривабливими і навіть небезпечними для суспільства.

Які ж суспільні втрати від насильства над дітьми? Це, насамперед, утрати людського життя в результаті вбивств дітей і підлітків, їхніх самогубств, це втрата в їхній особі продуктивних членів суспільства внаслідок порушення їх психічного і фізичного здоров'я, низького освітнього і професійного рівня, кримінальної поведінки. Це втрата в їхній особі батьків, здатних виховати здорових у фізичному і моральному відношенні дітей. Нарешті, це відтворення жорстокості в суспільстві, оскільки колишні жертви самі часто стають ґвалтівниками.

*** У нас в гостях жінка - маска, яка зазнала домашнього насильства.

Жінка-маска. Я маю двох синів. Старшому -14 років, меншому – 2 роки. Перебуваю у відпустці по догляду за дитиною. Ось уже півроку проживаю в притулку. Я втомилася від знущань, чоловік постійно п’є, часто б’ється, виганяє мене з дітьми з будинку. Зверталася в міліцію, у службу у справах дітей, в суд. Ніхто не може нічим допомогти. Що мені робити?

А.О. У цій ситуації не спрацювали служби. Чоловіка повинні були затримати в міліції до вияснення ситуації. Але право приватної власності на будинок має чоловік і його виселити ніхто не має права. Тому за будинок вам потрібно звернутися в суд. Але спочатку вам слід подумати, чи хочете ви проживати з кривдником під одним дахом?

Л.В. Погано, що не втрутилися представники Служби у справах дітей. Адже тут насамперед, порушено права дітей. Прошу вас звернутися до нашого Центру – телефон «гарячої лінії» із питань запобігання насильству та захисту прав дитини – 0800500335 або (044) 205-36-94, із мобільного 386. Усі дзвінки безкоштовні. Ми обов’язково вам допоможемо.

Жінка-маска. Дякую. Я надіюся на вашу допомогу.

*** Україна є членом багатьох міжнародних організацій, які протягом двох останніх десятиріч ставлять проблематику ґендерної рівності на перші місця порядку денного. Таким чином Україна прийняла ряд міжнародних зобов’язань щодо ґендерної рівності. Серед них:

- Міжнародний пакт про цивільні і політичні права;

- Конвенцію ООН «Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок», ратифіковану Україною 19 грудня 1980 року, коли вона була ще в складі Радянського Союзу,

- «Декларацію про рівність чоловіків і жінок» Комітету Міністрів Ради Європи,

- «Декларацію і Платформу Дій» Четвертої Всесвітньої конференції ООН зі становища жінок (1995 р.);

- Цілі Розвитку Тисячоліття, підписані Україною на Самміті Тисячоліття ООН (вересень 2000 р.).

На національному рівні в Україні прийнято ряд законодавчих та нормативно-правових актів, які захищають права людини від насильства в сім’ї, а також регламентують діяльність правоохоронців щодо попередження та припинення насильства в сім'ї - Конституція України, Кодекс про шлюб і сім'ю України, Закон «Про попередження насильства в сім'ї», Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві до 2010 року.

*** Чим же займаються представники громадських організацій. Слово представникам громадської організації «Діти і гендер»

ВИСТУП.

--Наша організація створена при відділі освіти, працюємо ми чотири року, до нас входять представники правоохоронних органів, служб у справах дітей, відділу освіти, шкіл, дитячих садочків. Ми займаємося просвітницькою діяльністю серед дорослого населення і серед дітей з метою запобігання гендерній дискримінації, подолання різних видів насильства .

--Наша робота полягає у проведенні лекцій, круглих столів, батьківських лекторіїв, тренінгових занять, організації зустрічей, консультацій з представниками інших організацій, центрів, служб, які займаються питаннями гендерної рівності. Також ми випускаємо інформаційні листівки, буклети, плакати, друкуємося в районних газетах, створюємо відеоролики.

--Зараз ми хочемо провести декілька вправ.

Вправа «Правила справжні і несправжні».

Запропонуйте групі стати посередині кімнати на лінії. На різні боки кімнати прикріпіть таблички «справжні», «несправжні» і попрохайте присутніх швидко рухатися в бік тієї таблички, яка, на їхню думку, є правильною. Потім ви зачитуєте перелік прав (див. Додаток), а група має визначатися, до яких табличок рухатися. Ті, що не визначилися, повинні пояснити в чому їх сумнів. Учасники переконують у правильній відповіді.

ДОДАТОК:

- дівчата й хлопці мають рівне право на любов та піклування;

- чоловіки повинні мати більший доступ до можливостей з професійної підготовки;

- потреби чоловіків і жінок відрізняються в зв’язку з різними соціальними ролями та обов’язками;

- при формуванні політики необхідна підвищена увага до потреб, пріоритетів та інтересів жінок;

- дівчата й хлопці є рівними в правах;

- жінки повинні нести основну відповідальність за дітей та сім’ю;

- жінки і чоловіки повинні мати рівний доступ до професійного навчання та професійної підготовки;

- чоловік повинен забезпечувати матеріальні потреби своєї родини;

- жінки й дівчата не повинні бути об’єктом сексуальних посягань;

- дівчата й хлопці повинні однаково ділити обов’язки по господарству;

- можливості дівчат щодо вибору способу життя мають бути обмеженими порівняно з хлопцями;

- у шкільній програмі потрібна ліквідація ґендерних стереотипів у тексті підручників, навчальних програмах і підходах до навчання;

- жінки й чоловіки мають різні права й обов'язки в шлюбі та сім'ї;

- жінки й чоловіки повинні порівну ділити обов’язки по господарству;

- чоловіки й жінки мають обиратися на всіх рівнях влади у відношенні 50:50. 

---Дякую. Чоловіки й жінки, хлопці й дівчата – всі ми маємо знати свої людські права. Це допоможе нам почуватися впевненіше в багатьох життєвих ситуаціях самим, а також захищати себе та інших від ґендерної дискримінації.

Вправа «Подарунок»

Попрохайте присутніх встати в коло. Поясніть, що на Новий рік усі члени родини: мама, тато, син і донька – отримали подарунки і відразу почали ними користуватися. Далі запропонуйте групі повторювати за вами рухи, що показують, як користуються цими подарунками. Причому повторюються всі рухи: тобто спочатку перший, до якого додається другий, потім третій і, нарешті, виконуються всі чотири рухи одночасно.

Варіант І:

Мама отримала в подарунок пилку (правою рукою зображайте, неначе пиляєте дошку).

Тато – гребінець (лівою рукою неначебто гребінцем розчісуйте волосся, продовжуючи правою пиляти).

Донька – лижі (ногами зображаєте ходьбу на лижах, при цьому обидві руки продовжують робити свої рухи).

Син – ляльку, що говорить «мама» і хитає головою (до попередніх рухів додайте кивки головою і слова «ма-ма»).

Варіант ІІ:

Мама отримала в подарунок автомобіль.

Тато – м’ясорубку.

Донька – ролики.

Син – обруч, що крутять на талії.:

---Можливо, когось дивує невідповідність подарунків? Чому? Що, татові не потрібен гребінець? Чи мама не має права водити автомобіль? А синові непотрібна лялька? А як же він буде вчитися доглядати за маленькими дітьми? Йому ж буде складно стати гарним татусем. 

Відео ролик.

Що зараз зробить татусь?

--- Як пам’ятку про гендерний характер домашнього насильства, ми вам даруємо буклети. Дякуємо всім за співпрацю.

*** Закінчуючи наше ток-шоу, хочу від вас, шановні присутні почути відповідь на одне лише запитання «Що таке щаслива сім'я?»

(мікрофон, «щаслива сім'я – це…)

*** Наша передача закінчується. Бажаю всім вам мати здорові, щасливі, сім'ї, в яких буде панувати мир, злагода, добробут і рівноправ’я. До нових зустрічей