Розд'їл 17. Деліктні зобов 'язання 247

ЗОБОВ'ЯЗАННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ВНАСЛІДОК ЗАПОДІЯННЯ ШКОДИ (ДЕЛІКТНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ)

§ 1. Поняття й елементи деліктних зобов'язань

Однією із підстав виникнення цивільно-правових зобов'язань є за­подіяння шкоди однією особою іншій, з якою заподіювач шкоди не пере­буває у договірних відносинах. Такі зобов'язання називаються деліктними.

Деліктне зобов'язання - це зобов'язання в якому особа, яка про­типравно заподіяла шкоду іншій особі або майну цієї особи, зо­бов'язана відшкодувати її, а потерпіла особа має право вимагати тако­го відшкодування в повному обсязі.

Основними ознаками деліктного зобов'язання є:

1. позадоговірна відповідальність регулюється завжди імпера­тивними нормами цивільного права, а договірна відповідаль­ність (майнова відповідальність за договором) - в більшості випадків диспозитивними нормами;

2. виникає внаслідок порушення як майнових, так і особистих немайнових благ;

3. деліктна відповідальність наступає за порушення не договір­них зобов'язань, а абсолютних прав;

4. підставою виникнення деліктного зобов'язання є вказівка за­кону (тобто наявність правової норми, в якій міститься санк­ція за вчинення конкретного правопорушення) та сам факт вчинення правопорушення;

5. шкода, заподіяна правопорушником повинна бути відшкодо­вана у повному обсязі, окрім випадків, коли враховується груба необережність потерпілої особи чи майновий стан за­подіювана при визначенні судом розміру відшкодування.

Елементами деліктного зобов'язання є: 1) суб'єкти; 2) об'єкт; 3) зміст.

Суб'єктами деліктного зобов'язання виступають заподіювач шкоди (боржник) та потерпіла особа (кредитор). При цьому боржни­ком може бути не лише безпосередньо заподіювач шкоди, але й особа, яка, відповідно до чинного законодавства чи певного договору, відпо­відає за поведінку заподіювача шкоди.

Наприклад, за шкоду, завдану діями неповнолітньої особи віком до 14 років, відповідають батьки, усиновлювачі, опікун, заклади осві­ти чи охорони здоров'я, під наглядом яких знаходилася неповнолітня особа в момент заподіяння шкоди.

За неправомірні дії недієздатної особи відповідальність несе опікун або ж організація, яка виконувала функції опікуна щодо цієї особи.

Відповідальність за дії працівника вчинені при виконанні трудо­вих (службових) обов'язків несе юридична особа.

Не несуть відповідальності безпосередньо перед потерпілими особами посадові особи органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Шкоду, завдану незаконними діями вказаних осіб, відшкодовує держава.

Ст.1194 ЦК передбачає можливість компенсації шкоди страхо­вою компанією, яка застрахувала цивільну відповідальність заподію­вана. У такому разі, якщо страхового відшкодування недостатньо для повної компенсації завданої шкоди, то заподіювач зобов'язаний спла­тити потерпілій особі різницю між фактичним розміром шкоди і стра­ховою виплатою. У будь-якому разі на страховика не перекладається цивільна відповідальність правопорушника, страховик лише виконує свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, який випли­ває безпосередньо з договору страхування.

Боржником у деліктному зобов'язанні може бути фізична особа, яка досягла 14-річного віку і є деліктоздатною. Якщо ж боржником є організація, то вона повинна мати статус юридичної особи.

Об'єктом деліктного зобов'язання є відшкодування, яке боржник зобов'язаний надати потерпілій особі. Відшкодування полягає у понов­ленні майнової сфери потерпілої особи шляхом відновлення знищеного чи пошкодженого майна в натурі або ж у повному відшкодуванні запо­діяних збитків у формі грошової компенсації.

Зміст деліктного зобов'язання становлять право кредитора на відшкодування заподіяної шкоди та, відповідно, обов'язок боржника здійснити належне відшкодування в повному обсязі.