Сутність та значення адвокатської таємниці, відповідальність за її порушення
Багато відомих юристів вели дискусію у питаннях: чи повинна бути адвокатська таємниця взагалі, що є її предметом та змістом? Слід підкреслити, що питання ці зустрічали неоднозначні думки з боку фахівців. Так вже склалося, що інтерес до адвокатської таємниці, зазвичай, посилювався при загостренні політичної ситуації, зміни урядів або у випадках окремих судових процесів, за яких дискусія, що виникла, набувала характеру жвавого спору.
На сьогоднішній день, незважаючи на те, що тема адвокатської таємниці певним чином розроблена у практиці та теорії, дискусії навколо неї ведуться, а для когось вона взагалі є незрозумілою. Слід зазначити, що адвокатську таємницю необхідно розглядати і в юридичному, і в етичному сенсах. Адже адвокат не зможе надати кваліфіковану юридичну допомогу клієнту до тих пір, поки між ними не буде повного взаєморозуміння [6, с. 3].
Взагалі, дієслово «таїти» означає «приховувати, тримати у таємниці, не виявляти». Філософський словник трактує це поняття як «приховувати від інших, містити в скритності, у невіданні від кого-небудь, у потаємності, ховати; не говорити чогось, не розповідати, не показувати; відпиратися, замикатися, брехати».
Адвокатська таємниця як прийнято вважати, за якісними ознаками є професійною таємницею, зміст та поняття якої визначено в ст. 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» : «Адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об’єднання, зміст порад, консультацій, роз’яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності» [4, ст.22]
Додержання принципу конфіденційності є необхідною найважливішою передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом ,без яких неможливо належне палання правової допомоги . Отже збереження конфіденційності будь-якої інформації; отриманої" адвокатом від клієнта, а також про клієнта або інших осіб у процесі здійснення адвокатської діяльності ,є правом адвоката у відносинах з усіма суб’єктами права, які можуть вимагати розголошення такої інформації; та обов’язком щодо клієнта і тих осіб ,кого ця інформація стосується.
Конфіденційність певної інформації, що охороняється правилами Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» може бути скасована тільки особою, заінтересованою в її додержанні або спадкоємцями такої фізичної особи чи правонаступниками юридичної особи, у письмовій чи іншій зафіксованій формі. Проте, згідно зі ст. 22 ч. 4 того ж закону, У разі пред’явлення клієнтом вимог до адвоката у зв’язку з адвокатською діяльністю адвокат звільняється від обов’язку збереження адвокатської таємниці в межах, необхідних для захисту його прав та інтересів. У такому випадку суд, орган, що здійснює дисциплінарне провадження стосовно адвоката, інші органи чи посадові особи, які розглядають вимоги клієнта до адвоката або яким стало відомо про пред’явлення таких вимог, зобов’язані вжити заходів для унеможливлення доступу сторонніх осіб до адвокатської таємниці та її розголошення.
« Адвокат зобов`язаний зберігати адвокатську таємницю. Адвокати, винні у розголошенні відомостей попереднього слідства, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством» - трактує закон. Адвокат не відповідає за порушення цього принципу в разі допиту його у встановленому законом порядку як свідка щодо обставин, які виходять за межі предмета адвокатської таємниці, визначеного чинним законодавством, хоч і охоплюється предметом конфіденційної інформації. Розголошення відомостей, що становлять адвокатську таємницю, заборонено за будь-яких обставин, включаючи незаконні спроби органів дізнання, попереднього слідства й суду допитати адвоката про обставини, що є адвокатською таємницею.
Цікавим є той факт, що у випадку припинення членства в адвокатському співтоваристві, особа, яка є володарем адвокатської таємниці, не має права розголошувати отримані раніше відомості, пов’язані з її адвокатською діяльністю. Слід згадати і те, що у Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» прямо сказано, що помічник адвоката, стажист, а також посадові особи адвокатських об’єднань зобов’язані зберігати адвокатську таємницю. Тобто збереження відомостей, що складають предмет адвокатської таємниці, є обов’язком юриста, незалежно від його участі в об’єднаннях, колегіях або асоціаціях адвокатів.
Адвокатська таємниця повинна бути збережена адвокатом незалежно від того, чи було звернення довірителя одноразовим або має постійний характер. Правило конфіденційності застосовується і у випадку, коли інші люди можуть володіти такою самою інформацією. Необхідно розрізняти і те, що моментом виникнення адвокатської таємниці визначається момент звернення до адвоката за правовою допомогою.
Законодавством України не встановлено терміну зберігання в таємниці відомостей, що становлять адвокатську таємницю. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що адвокатська таємниця зберігається не тільки під час ведення певної справи, а й після її закінчення, незалежно від стадії процесу, в якому брав участь захисник, та мотивів, за якими доручення було припинено. Відомості, отримані від довірителя зберігаються адвокатом безстроково [6, с. 3].