4. Життя і творчість Тараса Шевченка.

Тарас Григорович Шевченко, кобзар свого народу, безперечно є найвідомішим письменником в історії української літератури. Люди з різних країн світу шанують його пам’ять, а випускники шкіл вчать біографію, бо ці питання можуть попастися їм на ЗНО.

Тарас Шевченко (1814-1861) за свої 47 років життя став відомим письменником, художником та головне – борцем за незалежність України. Його вірші й досі цитують українські патріоти. Великий кобзар став їхнім натхненником. 9 березня 1814 року – день народження Тараса в кріпацькій родині, що мешкала в селі Моринці Київської губернії. Проте більшість своїх дитячих років маленький Шевченко провів у селі Керелівка.

1822 рік – місцевий дяк Совгир починає навчати Тараса грамоті, без знання якої він не зміг би стати відомим письменником. Саме в цей період хлопчик знайомиться з творами відомого філософа Григорія Сковороди.

Ще в дитинстві Шевченко став сиротою, і був вимушений працювати на дяка. Так Тарас Шевченко потрапив до дяка Богорського , який безсердечно знущався над хлопчиком. Тарас успішно втік від дяка та знайшов у іншому селі учителя-маляра. Вчитель пояснив підлітку основи малювання, та завдяки неабиякому таланту в нього виходили неймовірні картини.

1828 рік – Тарас Шевченко стає козачком (так називали слуг)в панському дворі села Вільшана. Саме сюди він прийшов навчатися мистецтву та навіть почав копіювати картини суздальських майстрів.

1828-1831 роки – Шевченко проводить час зі своїм паном Павлом Енгельгардтом у Вільні, де пише професійні картини.

1831 рік – Тарас Григорович та його пан переїжджають до Петербурга, де Шевченка віддають на 4-річне навчання до відомого художника Василя Ширяєва. Одним із найулюбленіших місць у Петербурзі став Літній сад, де молодий мистецтвознавець малював пейзажі та навіть почав писати свої перші вірші. В цей період Тарас намалював портрет свого пана, який і зараз зберігається в київському Національному музеї Тараса Шевченка).

1836 рік – цього літа трапилися дуже важливі для молодого художника події. Він зустрів свого земляка Івана Сошенка. В свою чергу відомий художник познайомив Шевченка з Василем Григоровичем, Євгеном Гребінкою та Олексієм Венеціановим. Але найвпливовішим для молодого Тараса виявилося знайомство з відомим російським поетом Василем Жуковським. Незабаром Шевченко відвідав Ермітаж, що справило на нього величезне враження.

1838 рік – один із найщасливіших років для Тараса Шевченка. Письменник Василь Жуковський та художник Карл Брюллов викупили з кріпацтва поета-початківця. Для цього їм довелося продати портрет Василя Жуковського на аукціоні царської родини. В той самий рік Шевченко стає студентом Петербурзької академії мистецтв та улюбленим учнем самого Брюллова.

1840 рік – у світ виходить перша та найвідоміша збірка віршів «Кобзар», яка складалася з 8 поем. Окремо Шевченко опублікував поеми «Гайдамаки» та «Гамалія».

1842 рік – Тарас Шевченко намалював картину «Катерина» за сюжетом однойменної поеми.

1843 рік – відбулася перша подорож Шевченка на Україну, де він познайомився з великою кількістю відомих людей. Після пережитого на своїй Батьківщині Тарас Григорович написав вірш «Розрита могила», в якому розказує про поневолення народу українського.

1844 рік – Тарас Шевченко повертається до Росії та пише поему суто політичного характеру «Сон». Російська самодержавна система відреагувала на поему жорсткою критикою.

1845 рік – Академія мистецтв видає Шевченкові звання некласного художника, а також право на проїзд до України та проживання там.

1846 рік – Тарас Шевченко прибув до Києва, де через місяць став членом секретного Кирило-Мефодіївського братства, організованого Миколою Костомаровим.

1847 рік – арешт Шевченка разом із іншими членам Кирило-Мефодіївського братства, ув’язнення в петербурзькому казематі та заслання в Оренбург як солдата. В Оренбурзі Тарасові заборонили писати та малювати, але він постійно порушував заборону та писав у «захалявних книжечках».

1848 рік – включення поета до Аральської експедиції в ролі штатного художника.

1850 рік – другий арешт Шевченка, в результаті якого він потрапив у заслання до Новопетровського берегового форту.

1857 рік – звільнення Тараса Григоровича із форту. Проте йому було заборонено приїжджати до Москви та Петербургу.

1858 рік – Шевченко повертається до Петербургу, де селиться в Академії мистецтв.

1859 рік – Тарас Григорович прибув на Україну, де незабаром його заарештували та змусили повернутися до Петербурга. До самої смерті великий поет перебував під безперервним наглядом таємної поліції. В цей час його твори перекладаються на різні мови та стають популярними в багатьох європейських країнах. Сам поет займається гравюрою та бере участь у підготовці журналу «Основа».

10 березня 1861 року – смерть кобзаря. Спочатку його поховали в Петербурзі, але згодом перевезли його тіло до України згідно з одним із його найвідоміших віршів «Заповіт».

Творчість Тараса Шевченка

1. Ранній період творчості: балади «Причинна», «Тополя», «Утоплена», «Кобзар».

2. Період визвольної війни українського народу: «Тарасова ніч», «Іван Підкова», «Гайдамаки», «Гамалія».

3. Межа першого та другого періодів творчості: драма «Назар Стодоля».

4. Період «Трьох літ» (1843-1845): «Розрита могила», «Чигирине, Чигирине», «Сон», «Великий льох», «Кавказ», «І мертвим, і живим…», «Холодний Яр», «Давидові псалми», «Заповіт», «Іван Гус».

5. Період заслання: «Мені однаково», «В неволі тяжко», «Чи ми ще зійдемося знову», «Думи мої, думи мої», «Полякам», «У Бога за дверима лежала сокира», «Царі», «Княжна», «Іржавець», «Чернець», «Москалева криниця», «Титарівна».

6. Автобіографічні твори: «Мені тринадцятий минало», «А. О. Козачковському», «І виріс я на чужині», «Хіба самому написать», «І золотої й дорогої», «Лічу в неволі дні і ночі».

7. Твори в останні роки життя: «Неофіти», «Юродивий», «Доля», «Муза», «Слава», «Марія», «Чи не покинуть нам, небого».

Отже, український кобзар мав дуже напружену та важку долю. В нагороду за це він був і залишається ідеалом революційних ідей українського народу проти загарбників.

5. Становлення і розвиток університетської освіти і науки в Україні ХІХ ст.: Харківський університет.

На початку XIX ст. в Наддніпрянській Україні єдиним вищим навчальним закладом лишалася Києво-Могилянська академія. Вона не могла забезпечити належного розвитку вищої освіти. Згодом відомий український вченийекономіст, винахідник, просвітник і громадський діяч Василь Назарович Каразін (9.02.1773-6.11.1842) домігся згоди царського уряду на заснування університету в Харкові, організував серед дворянства збір коштів на його утримання, написав проект першого статуту.

17 січня 1805 р. відбулося відкриття Харківського університету. До нього було зараховано 33 казеннокоштних та 23 своєкоштних студенти. Його було засновано з ініціативи місцевої громади, передусім Василя Каразіна, а також братів Тихоцьких — Якова Андрійовича Тихоцького та Павла Андрійовича Тихоцького. Їхню ідею підтримали й зібрали потрібні кошти дворянство та міська управа. Керував збором коштів син Якова Тихоцького — провідник дворянства Куп'янського повіту Іван Якович Тихоцький. Куратором університету було призначено графа Северина Потоцького, а першим ректором став філолог Іван Рижський. Серед професорів у перші десятиліття існування університету переважали іноземці, головним чином німці, найвизначніші з яких — філософ Й. Б. Шад та історик Д. X. Роммель. Чисельність студентів у 19 ст. постійно зростала: у 1805 — 57, 1810 — 118, в 1860-х роках — приблизно 425, у 1887 — 1520.

Дата відкриття університету - 17 січня (29 за новим стилем) 1805 . Урочисте відкриття новоствореного навчального закладу було присвячене дню пам’яті Святого Антонія Великого, покровителя учнівства та наукової думки. Також він відтоді вважається небесним покровителем Харківського університету.

Вступ до університету та навчання у ньому До складу студентів не могли потрапити особи без достатньої попередньої підготовки. Абітурієнти зобов`язані були подати правлінню університету документи про свій матеріальний стан, свідоцтво директора гімназії про поведінку, старанність і успіхи в навчанні з предметів, що будуть вивчатися в університеті. Випробування здійснював комітет, призначений ректором університету. При позитивній оцінці абітурієнт включався до складу студентів. Серед студентів були не лише ті, чиї батьки були спроможні платити за навчання. Для підтримки студентів із числа малозабезпечених громадян проводився щорічний прийом на навчання за кошти університету. Вимоги до рівня підготовки зберігалися. Щорічно після річної атестації передбачалося заохочення (нагородження медаллю) кращих студентів. Недостатньо встигаючі студенти залишалися на навчання у тому ж курсі. А в разі незадовільного складання екзаменів після другого року відраховувалися з університету.

Структура університету До структури університету входили чотири факультети (їх називали «відділенями»): "нравственных" і політичних наук (богослов`я, церковна історія, філософія права, політична економія); фізико-математичний (теоретична і практична фізика, математика, астрономія, хімія, ботаніка, сільське господарство та інші); медичний та філологічний. При університеті планувалося створення підрозділу, який би забезпечував учбовий процес навчальними посібниками, а також таких інститутів: педагогічного; медичного клінічного; акушерського мистецтва.

Передбачалася також друкарня для видання навчальних книг та поширення наукових знань, створення вчених товариств, благодійних фондів для надання допомоги малозабезпеченим студентам. В університеті працювали два відомі професори математики - Тимофій Осиповський та його учень, академік Петербурзької Академії наук та кількох іноземних академій Михайло Остроградський. У 1813 р. Т.Ф.Осиповський став ректором університету. Виданий ним у Петербурзі тритомний «Курс математики» протягом кількох десятиліть служив вітчизняним підручником з цієї важливої галузі.

В університеті були викладачами: відомий письменник Петро Гулак- Артемовський, історики Микола І Костомаров та з 1882 р. - Дмитро Багалій. З Харківським університетом пов'язане й ім'я відомого філолога-славіста, професора Ізмаїла Івановича Срезневського (18121880). Крім педагогічної, він займався науковою роботою, В 1833-1838 pp. він видавав у Харкові «Запорожскую старину» фольклорну й історико-літературну збірку, яка була дуже популярною на той час. Всього вийшло 6 книг. Тут вміщено історичні пісні й думи XVI-XVIII ст., уривки козацьких літописів, переказів, уривки з «Історії Русів». Крім того, І.Срезневський включив до збірки і свої статті й стилізації під фольклор. Він же першим виступив в 1834 р. у пресі за якнайширше використання української мови, висловивши тверде переконання в тому, що її чекає літературна слава.

Харківська бібліотека Центральна наукова бібліотека Харківського національного університету заснована 30 січня 1805 року за ініціативи видатного просвітителя, громадського діяча та вченого В. Н. Каразіна наступного дня після відкриття самого університету. Основу її фонду склали 3219 книг та естампів академіка Аделунга, які В. Каразін закупив у Петербурзі. 30 січня 1805 року відбулося і перше засідання Ради, на якому обрано першого бібліотекаря. Ним став професор грецької та французької словесності Я. Я. Белен де Баллю. Історія бібліотеки - це частина біографії університету Університетська бібліотека одна з найстаріших та найбільших книгозбірень України. Загальний фонд її становить 3,3 млн. примірників. Серед них: 1 773 400 примірників наукової літератури, 1 200 000 – навчальної літератури, 50 000 унікальних видань (17 інкунабул), понад 1 000 рукописів, 300 палеотипів, прижиттєві видання класиків світової літератури, науки та культури). Фонд іноземних видань становить понад 770 000 примірників основними європейськими мовами. У бібліотеці є цінні довідкові видання: "Енциклопедичний словник Брокгауза та Ефрона", "Британіка", енциклопедичні словники Мейера, довідники з різних галузей знань. У бібліотеці зберігаються п'ять оригіналів видань Івана Федорова, у т. ч. "Новый завет с псалтырью" (Острог, 1580), "Острозька Біблія" (Острог, 1581); у колекції видань - рукописи з ІX по ХХ ст.: Універсал українського гетьмана Мазепи з власноручним підписом (датований 1704 роком, адресується полковникові Гадяцькому); "Літопис Грабянки" (поч. XІX ст.); листи І. Я. Франка до Н. Кобринської (1884-1886); документ із власноручною резолюцією імператора Олександра І (1802) та ін.

Друкарство і видання газет і журналів При університеті була заснована друкарня та книгарня, започатковано видання газет, журналів, альманахів. У Харкові з 1816 до 1819 р. випускався перший в Україні літературно-художній, науковий і громадсько-політичний журнал «Украинский вестник», який проголосив своїм девізом: «Сприяти всебічному піднесенню науки й літератури». Часопис першим започаткував друкування українською мовою. Він радив широко її використовувати на сторінках друкованих видань, публікувати нею друковані праці вчених. В січні 1816 р. почав виходити перший в Україні журнал сатири і гумору «Харьковский Демокрит».

Харківський музей Історія музею почалася в 1805 році, з ініціативи засновника Харківського університету, відомого громадського діяча Василя Назаровича Каразіна. Намагаючись перетворити університет на центр освіти, розвитку мистецтв і ремесел Лівобережної України, він почав формувати мистецьку збірку, що лягла в основу університетського Музею красних мистецтв і старожитностей. Першою цеглиною в створенні збірки стала колекція з 2477 гравюр та малюнків західноєвропейських майстрів (Дюрер, Гольціус, Джордано, Брейгель-старший, Ван Дейк, Буше та інші), які він за благодійницькі пожертвування придбав у Петербурзі у Фрідріха Аделунга. Цей прусський вчений майже все своє життя присвятив роботі в Росії, багато зробив у галузі культури і фактично став одним із фундаторів вітчизняної музейної справи, тому він, не розмірковуючи, на пільгових умовах продав музею новоствореного в Харкові університету років Аделунгу було присвоєно звання почесного члена арківського університету.

Харківський художній музей у наші дні Справу поповнення музейної колекції продовжили випускники університету Іван Єгорович Бецький і Аркадій Миколайович Алфьоров. У 1856-1857 роках Бецький надіслав до Харкова більше п'ятисот творів італійських майстрів. Пізніше придбав і передав до музею та бібліотеки університету старовинні гравюри, альбоми літографій, цінні книги з історії мистецтва, монографії про видатних художників. За численні пожертвування та постійну увагу до просвітницьких завдань університету lвaн Бецький також став почесним членом Харківського імператорського університету. Колекція іншого вихованця університету Аркадія Миколайовича Алфьорова була передана університету вже після його смерті, відповідно до його заповіту. Колекція вражала своїм багатством: 50 картин голландських майстрів, 420 малюнків та акварелей, три тисячі гравюр митців ХНІ - XІX століть різних Європейських шкіл. Зібрання Аделунга, Бецького та Алфьорова є основою відділу зарубіжного мистецтва Харківського художнього музею. До чудового художнього зібрання довгий час мали доступ лише викладачі та вихованці університету. У 1861 році колекцію було перетворено на Музей красних мистецтв і відкрито для широкого загалу. А з 1886 року в Xаркові починає працювати міський художньопромисловий музей - перший загальнодоступний музей в Україні та другий у всій Російській імперії.

Харківська астрономічна обсерваторія НДІ астрономії Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, або Харківська астрономічна обсерваторія — науковий заклад що, існує при Харківському університеті, спочатку як астрономічний кабінет (з 1808 року), а з 1888 року, головно завдяки заходам Григорія Левицького, відповідно обладнана обсерваторія в окремому будинку. Ботанічний сад університету було засновано в 1804 році. Це найстаріший в Україні Ботанічний сад, який є державним заповідником і в якому зібрана унікальна колекція рослин, представників різних ботаніко-географічних зон усього світу.

Ботанічний сад університету було засновано в 1804 році. Це найстаріший в Україні Ботанічний сад, який є державним заповідником і в якому зібрана унікальна колекція рослин, представників різних ботаніко-географічних зон усього світу.

Музей природи університету заснований в 1807 році і є одним із найстаріших вузівських музеїв світу. Щороку музей відвідує понад 22 тисячі екскурсантів. У 23 залах музею розміщено близько 250 тис. експонатів за такими розділами: походження людини, дарвінізм, зоологія, геологія. При університеті діє Музей археології, колекція якого налічує близько 150 тисяч одиниць зберігання.

Висновок Заснування першого у Східній Україні університету, видання перших українських журналів, діяльність найвизначніших культурних сил того часу сприяли тому, що на початку XIX ст. Харків став найбільшим культурним центром в Україні. Університет стояв біля витоків усієї вищої освіти Харківщини. Від нього походять Національна юридична академія, Національна фармацевтична академія, Харківський медичний університет, Харківський педагогічний університет, Харківська зооветеринарна академія, Харківська академія культури, Харківський економічний університет та інші вищі навчальні заклади.