іу4

(міністерств: внутрішніх справ; закордонних справ; фінансів; військових справ; юстиції; торгівлі і промислу; земельних справ; шляхів; пошти і телеграфу; праці і суспільної опіки; суспільного здоров’я; освіти; віросповідання; публічних робіт; продовольчий відділ). 13 листопада 1918 р. УНРада визначила конституційні засади новоствореної української держави, прийнявши «Тимчасовий Основний закон» . У артикулі і закону закріплювалась назва держави -- Західноукраїнська Народна Республіка. Гербом ЗУНР був затверджений золотий лев на синьому полі, повернений в свою праву сторону. Прапором став синьо-жовтий стяг.

Згідно арт.5 тимчасового закону найвищим органом влади мали стати установчі збори ЗУНР (до їх обрання діяла УНР), виконавчою владою став Державний Секретаріат. З часом пройшли зміни у структурі та персональному складі вищих органів державної влади і управління. 15 листопада 1918 року на засіданні УН Ради було прийнято закон про доповнення її складу делегатами від повітів та більших міст краю, тобто вирішено зробити її більш представницьким органом. Слід було обрати по одному делегату від кожного повіту, а від міст: Львова -- 4, Чернівців -2, Станиславова -2, Перемишля - 1, Дрогобича - 1, Коломиї -- 1, Тернополя -- 1, Стрия -- 1, Ярослава -- 1, Самбора -1, Золочева -- 1, Бережан -- 1, Борислава - 1.

Одним з найважливіших актів того періоду став закон від 16 листопада 1918 року з назвою «Тимчасовий закон про адміністрацію Західноукраїнської Народної Республіки».

Відповідно до ст.1 на території ЗУНР залишалось в силі все попереднє австрійське законодавство, якщо воно не суперечило інтересам, суті і цілям Української держави.

4 січня 1919 року УНР прийняла декілька важливих законів. Одним з них вирішено утворити Президію УНР у складі Президента (голови) Ради і чотирьох його заступників. Президент скликав УН Раду і проводив її засідання. В законі було також записано, що Рада обирає двох секретарів і одного заступника секретаря для ведення організаційного забезпечення УН Ради.

Згідно цього закону Президентом УНР було знову обрано Є.Петрушевича, його заступниками Льва Бачинського, Омеляна Поповича, Семена Вітика і Андрія Шмигельського. Секретарями -- Степана Витвицького і Осипа Устіяновича. Заступником секретаря -- Степана Сілецького. Крім того на засіданні УН Ради було утворено, так званий, Виділ УНР, який складався з Президента (голови Ради) і 9 членів та виконував функції колегіального глави держави, що мав права:

· призначати членів уряду;· приймати їх відставку і відкликати їх;· оголошувати на пропозицію Державного Секретаріату судівництва амністії;· затверджувати (підписувати) і публікувати закони.

Виділ мав діяти під час функціонування УН Ради, до обрання нового парламенту. Рішення Виділу приймалися більшістю голосів, а у випадку їх рівності переважав голос Президента.

Виділ складався з: Президента Євгена Петрушевича, Льва Бачинського, Семена Вітика , Антіна Горбачевського , Григоря Дувірака , Михайла Новаківського, Теофілія Окуневського, Омеляна Поповича, Андря Шмигельського, Степана Брика.

У березні 1919р. УН Рада прийняла закон про скликання Сейму Західноукраїнської Республіки, а 14 квітня -- виборчий закон, яким утворювався однопалатний Сейм. Сейм складався з послів, вибраних на підставі виборчого закону. Вибори призначав Виділ УН Ради

Новий Сейм мав складатися з 226 послів. Сейм мав бути скликаний через два тижні після виборів, у червні 1919 р. Проте розвиток військових подій унеможливив як його скликання, так і проведення самих виборів.

Всі адміністративні органи на території ЗУНР підпорядковувались Державному Секретаріату, який був найвищим органом виконавчої влади в державі.

Організація місцевого апарату державної влади і управління в цілому проходила чітко та організовано. Після виборів громадських, містечкових і міських комісарів у деяких повітах почали проводитись їхні наради. Місцевим представником і основним органом державної адміністрації став повітовий комісар, яких призначав і звільняв державний секретар внутрішніх справ. У підпорядкуванні повітових комісарів були повітові військові коменданти і коменданти жандармерії. Стосовно місцевого самоврядування, то у сільських громадах і містах та містечках населенням були обрані громадські і міські комісари та їх дорадчі органи, для яких вищою інстанцією були повітові комісари.

Для охорони громадського порядку у ряді повітів діяла жандармерія, що залишалась з імперських часів, але з неї усунено всіх анти народних службовців. Інші, якщо присягнули на вірність українському народові і державі, могли і надалі виконувати свої правоохоронні функції. Але не всюди було так. У деяких повітах жандармерію розпушено повністю, а замість неї створено народну міліцію (наприклад, в Бережанському, Долинському). У ще інших -- збережено жандармерію, але крім неї створено ще й народну міліцію. В Радехівському повіті, наприклад, створено народну міліцію у кількості 860 чол., і жандармерію -- 25 чол.