1. Проголошення незалежної Карпатської України.

Після розпаду Австро-Угорської імперії Закарпатська Україна опинилася у складі Чехо-Словаччини. За Сен-Жерменським договором, ЧСР повинна була надати автономію цій території. Але, за Конституцією 1920 р., ЧСР стала унітарною державою. Невиконання своїх обіцянок уряд ЧСР пояснював непідготовленістю краю до самоврядування через низький рівень освіти, відсутність політичної еліти.

Мюнхенська угода 1938 р. примусила уряд ЧСР реорганізувати країну на федеративних засадах. Перед Закарпаттям відкрилася можливість урешті-решт дістати автономію. 11 жовтня 1938 р. уряд ЧСР доручив лідеру русинського руху А. Бродію сформувати автономну адміністрацію. До адміністрації автономії увійшли і представники народовського (українського) руху. Через деякий час лідеру народовського руху А. Волошину було доручено сформувати адміністрацію автономії. А. Бродій був звинувачений у співробітництві з угорською розвідкою і в прагненні приєднати край до Угорщини. Нова адміністрація краю опинилася у скрутному становищі. Населення краю переважно підтримувало русофільський рух. Від краю, за рішенням Першого віденського арбітражу, були відторгнуті найбільш економічно розвинуті райони і міста: Ужгород, Мукачеве, Берегове та інші, які були передані Угорщині. У краї діяли диверсійні загони з Угорщини та Польщі, які дестабілізували становище. 22 листопада 1938 р. Чехословацький парламент змінив Конституцію ЧСП від 29 лютого 1920р. , доповнивши її постановами про федеративний устрій. Тоді ж була ухвалена окрема Конституційна грамота Підкарпатської Русі, згідно з якою край вважався федеративною частиною Чехословаччини. 30 грудня 1938 р. запроваджено нову назву «Карпатська Україна».

Уряд Карпатської України, який після рішень Першого Віденського арбітражу перемістився з м. Ужгород у м. Хуст, складався з 4 міністерств: внутрішніх справ, шкільництва, справедливості (юстиції) і комунікації. Кожне міністерство мало декілька ресортів (відділів). Функції установчої влади взяв на себе обраний населенням Закарпаття Сейм.

12 лютого 1939 р. відбулися вибори до сейму Карпатської України, на яких беззаперечну перемогу отримало Українське національне об’єднання (УНО). Цим було підтверджено правильність політичного курсу автономного українського уряду в багатонаціональному Закарпатті.

Спроба створити збройні загони "Карпатська Січ" викликала конфлікт із чехами. Так, у ніч із 13 на 14 березня 1939 р. частини чехословацької армії завдали поразки загонам "Карпатської Січі", які намагалися оволодіти складами зі зброєю, а згодом усунули помірковане керівництво Карпатської України. Цей конфлікт виник напередодні вторгнення на територію краю угорських військ. 14 березня 1939 р. 40-тисячне угруповання угорських військ вдерлося на територію краю. Чеські війська, за наказом із Праги, не стали чинити опір.

Тим часом, 15 березня 1939 р. у приміщенні гімназії Хуста зібрався Сейм Карпатської України, на якому було проголошено її незалежність.

Також було ухвалено конституційні закони – «Закон число 1» та «Закон число 2», що визначали окремі основи державного ладу незалежної держави.

«Закон число 1» містив 8 статей, у яких визначалися: незалежність держави; назва держава; форма правління – республіка на чолі з президентом обраним сеймом; статус української мови як державної; барви державного прапору – синя і жовта: державний герб – колишній крайовий герб, доповненмй двома новими елементами, саме тризубом і хрестом – «медвідь у лівім червонім півполі і чотири сині і три жовті смуги у правому півполі, і тризуб Св. Володимира Великого з хрестом на середньому зубі», державний гімн – «Ще не вмерла Україна». Закон став чинним після його прийняття.

«Закон число 2» передбачав надання уряду повноваження видавати за згодо. Президента тимчасові розпорядження з силою закону. Обидва закони лише окреслили головні атрибути державності на не містили конституційних норм про правовий статус особи й громадянина, організацію центральних і місцевих органів влади, здійснення правосуддя тощо.

Президентом Карпатської України було обрано А Волошина. Засідання Сейму відбувалося під акомпанемент наступаючих угорських військ.

15 березня 1939 р. німецькі війська рушили на Прагу. Одночасно розпочали загальний наступ угорці. Нечисленні загони Карп. Січі, що формувалися за рахунок добровольців, не змогли зупинити вторгнення значно більших і краще озброєних сил супротивникаю 18 березня 1939 р. територія краю була повністю окупована. Уряд Карпатської України і новообраний Президент А. Волошин змушені були залишити територію Закарпаття. До кінця квітня окремі загони, застосовуючи партизанські методи боротьби, чинили опір угорським окупантам, однак зупинити агресію не змогли. До того ж, Карпатська Україна опинилась у міжнародній ізоляції. Сталінське керівництво СРСР ставилося до неї з відкритою неприязню, вбачаючи тут небезпечне вогнище українського самостійництва.

Таким чином, Карпатська Україна першою з усіх українських земель вступила у боротьбу із нацизмом, продемонструвавши всьому світу прагнення до незалежності та соборності українських земель. Недовгий час її існування став однією з найяскравіших сторінок багатовікової боротьби українців за встановлення власної державності.