- •Тема 13. Сутність та призначення фінансів
- •1. Економічний зміст фінансів
- •1. Грошовий характер фінансових відносин.
- •2. Розподільний характер фінансових відносин.
- •3. Фінансові відносини завжди пов'язані з формуванням грошових доходів і нагромаджень, які приймають форму фінансових ресурсів.
- •2. Взаємозв'язок фінансів з іншими вартісними категоріями
- •3. Необхідність фінансів в умовах товарного виробництва
- •4. Основні функції фінансів
- •1. Розподільча функція.
- •2. Контрольна функція.
- •3. Регулююча функція.
3. Необхідність фінансів в умовах товарного виробництва
Наявність грошей — обов'язкова умова функціонування фінансів. Причиною їх виникнення стали потреби суб'єктів господарювання і держави в ресурсах, які забезпечують їх діяльність. У сфері господарювання саме завдяки фінансам, що є інструментом вартісного розподілу суспільного продукту, забезпечується задоволення постійно мінливих відтворювальних потреб. Фінанси незамінні тому, що дозволяють пристосувати пропорції виробництва до нестатків споживання. У складі потреб розширеного відтворення важливе місце займають ті, котрі пов'язані з існування держави. Так, регулювання масштабів суспільного виробництва в галузевому і територіальному аспектах, зміст і розвиток невиробничої сфери, захист навколишнього середовища й інших суспільних потреб задовольняються за допомогою державних фінансів.
Слід зазначити й значну роль фінансів у розширенні відтворення. Розширене відтворення включає безперервне поновлення і розширення виробничих фондів, зростання ВВП і його головної частини — національного доходу, відтворення робочої сили та виробничих відносин. Воно здійснюється з використанням економічних важелів, товарно-грошових, фінансових і кредитних відносин. Важливе місце у відтворенні всіх складових частин ВВП належить державним фінансам і фінансам підприємств. Держава впливає на відтворювальний процес через фінансування підприємств і окремих галузей господарства, витрат на соціальні цілі та податкову політику.
Особливо велика роль фінансів у розширеному відтворенні підприємств різних форм власності, оскільки при їхній особистій участі створюється ВВП і відбувається його розподіл усередині підприємств і галузей.
Інвестиційну політику держави передбачається здійснювати в наступних напрямках:
подальша децентралізація інвестиційного процесу на основі розвитку різноманітних форм власності, підвищення ролі внутрішніх (власних) джерел нагромаджень підприємств для фінансування їхніх інвестиційних проектів;
державна підтримка підприємств за рахунок централізованих інвестицій при перенесенні центру ваги з безповоротного бюджетного фінансування на кредитування (на поворотній і платній основі). Збереження безповоротного бюджетного фінансування переважно для соціально значимих об'єктів, що мають некомерційний характер;
розміщення обмежених централізованих капітальних вкладень і державного фінансування, інвестиційних проектів виробничого призначення строго відповідно до державних цільових програм і винятково на конкурсній основі;
посилення державного контролю за цільовою витратою коштів державного бюджету, що направляються на інвестиції у формі безповоротного фінансування та кредитування;
значне розширення практики спільного (часткового) державно-комерційного фінансування інвестиційних проектів;
використання частини централізованих (кредитних) інвестиційних коштів на реалізацію особливо ефективних інвестиційних проектів, що скуповуються швидко, та об'єктів малого бізнесу, незалежно від їхньої галузевої приналежності і форм власності, для прискорення структурно-технологічної перебудови виробництва;
удосконалювання нормальної бази з метою залучення іноземних інвестицій.
Державні інвестиції повинні бути соціально обґрунтованими, спрямованими на створення додаткових робочих місць, поліпшення якості життя, стимулювання власної інвестиційної активності підприємств.