- •Загальна характеристика прав на землю невласників земельних ділянок.
- •Види прав на землю невласників земельних ділянок.
- •Право постійного користування земельними ділянками.
- •Порядок надання земельних ділянок у постійне користування.
- •Право концесійного землекористування.
- •Поняття та види права земельного сервітуту.
- •Порядок встановлення, дії та припинення земельного сервітуту.
- •Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).
- •Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).
Поняття та види права земельного сервітуту.
Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Право земельного сервітуту характеризується такими ознаками. По-перше, відносини земельного сервітуту передбачають наявність двох, як правило, суміжних земельних ділянок, з яких одна (обслуговуюча) обслуговує іншу (панівну). У межах земельного сервітуту обслуговуюча земельна ділянки своїми зручностями, перевагами, природними ресурсами усуває недоліки панівної земельної ділянки.
По-друге, обслуговування однієї ділянки іншою відбувається не безсистемно, а в межах прав, які надані власникові панівної земельної ділянки щодо користування обслуговуючою ділянкою. Такі права є обмеженими і передбачають користування лише невеликою частиною обслуговуючої земельної ділянки для чітко зафіксованих потреб. Власник (користувач) панівної земельної ділянки не має статусу користувача обслуговуючої ділянки.
Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:
а) право проходу та проїзду на велосипеді;
б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;
в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;
г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;
ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;
д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;
е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;
є) право прогону худоби по наявному шляху;
ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;
з) інші земельні сервітути.
Порядок встановлення, дії та припинення земельного сервітуту.
Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Право земельного сервітуту — це право, об'єктом якого є конкретна обслуговуюча земельна ділянка, а суб'єктом - власник (користувач) конкретної панівної ділянки. Тому право земельного сервітуту не є особистим. Воно тісно пов'язане двома суміжними (сусідніми) земельними ділянками, і лише в межах такого зв'язку може належати певній особі. Тому при переході права власності або права користування панівною земельною ділянкою до нового власника чи користувача до останнього переходить і право на обмежене користування обслуговуючою земельною ділянкою.
Земельний сервітут завжди встановлюється в інтересах власника (користувача) панівної земельної ділянки. Тому право земельного сервітуту є суб'єктивним правом виключно особи, яка є власником або користувачем панівної земельної ділянки. Таким чином, особа, в інтересах якої встановлений земельний сервітут, не має права на відчуження земельного сервітуту іншій особі шляхом укладення цивільно-правової угоди або іншим способом. Угоди про відчуження земельного сервітуту є недійсними. Право земельного сервітуту може перейти до іншої особи у випадку набуття нею права власності чи права користування панівною земельною ділянкою.
Встановлення земельного сервітуту є обтяженням земельної ділянки, щодо якої встановлено сервітут. Тому за загальним правилом власник (користувач) такої ділянки має право на отримання від особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут, компенсації за незручності, пов'язані з обтяженням його ділянки земельним сервітутом. Винятки з цього правила можуть бути встановлені законом.
У ряді випадків установлення земельного сервітуту може проявлятися не тільки в обтяженні обслуговуючої земельної ділянки, а й супроводжуватися обмеженням прав її власника (користувача) щодо використання ділянки за її цільовим призначенням. Якщо встановлення земельного сервітуту призведе до такого обмеження прав власника (користувача) обслуговуючої земельної ділянки, при якому він зазнає певних збитків, то такі збитки підлягають відшкодуванню власникові (користувачеві) обслуговуючої земельної ділянки у повному обсязі. Так, якщо при встановленні такого сервітуту, як право проходу через обслуговуючу земельну ділянку, її власник змушений установити прохід (доріжку) за рахунок частини сільськогосподарських угідь, то він матиме право на відшкодування збитків у розмірі неотриманого врожаю з тієї частини таких угідь, які використовуватимуться власником (користувачем) панівної земельної ділянки для проходу через обслуговуючу земельну ділянку. Збитки, завдані власникові (користувачеві) обслуговуючої земельної ділянки встановленням земельного сервітуту, повинні відшкодовуватися особою, в інтересах якої встановлений земельний сервітут.
Дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках:
а) поєднання в одній особі суб'єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки;
б) відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут;
в) рішення суду про скасування земельного сервітуту;
г) закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут;
ґ) невикористання земельного сервітуту протягом трьох років;
д) порушення власником сервітуту умов користування сервітутом.
На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках:
а) припинення підстав його встановлення;
б) коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.