Затверджую

завідувач кафедри теорії і

методики практичної психології

професор Варій М.Й.____________

«_____»__________________2008 р.

План проведення практичного заняття з навчальної дисципліни «Практикум з психокорекції»

Спеціальність – «Практична психологія»

Курс – 4

Група (и) – ПП 41, ПП 42

Тема 15/1, 2: „Біоенергетика а. Лоуена.”

Питання:

1. Діагностичні вправи за А. Лоуеном.

2. Вправи на дихальному табуреті.

3. Релаксаційні тілесні прийоми.

Час – 4 год.

Основна література:

1. Лоуен  А. Биоенергетика (Революционная терапия, которая использует язык тела для лечения проблем разума) /Пер. с англ. ─ СПб.: “Ювента”,1998 ─ 384 с. ─ (Библиотека зарубежной психологии).

Додаткова література:

1. Король  Л. М. Михайлова Е.Л. Человек-оркестр: микроструктура общения. ─ М.: независимая фирма «Класс», 1993 ─ 160 с. ─ (Библиотека практической психологии и психотерапии).

2. Мак-Нили  Д. Прикосновение: глубинный анализ и телесная терапия/Пер. с англ. ─ М.: Институт Общегуманитарных Исследований, 1999 ─ 144 с.

3. Осипова  А .А. Общая психокорекция: Учебное пособие для студентов вузов. ─ М.: ТЦ “Сфера”, 2001 ─ 512 с.

Завдання:

1. Вивчити теоретичний матеріал матеріал.

2. Повторити теми 6/1 курсу «Диференційна психологія» ;

3. Осмислити такі поняття й зв’язки між ними: теоретичні засади і особливості методу біоенергетики А.Лоуена; поняття м’язевого панциря за В.Райхом; концепція енергії за А.Лоуеном; знаки та вирази тіла; діагностичні вправи за А.Лоуеном; вправи на дихальному табуреті; релаксаційні тілесні прийоми.

4. Ознайомитися на власному досвіді з вправами біоенергетики.

5. Студентам написати самозвіт про виконання вправ на занятті та роботу над поставою в реальному житті.

Навчальна мета: Засвоїти теоретичний матеріал, ознайомитися з різновидом вправ , отримати власний досвід виконання психогімнастичних вправ.

Виховна мета: Привчати майбутніх психологів до постійного усвідомлення власної відповідальності за наслідки їх втручання в психіку іншої людини та дотримання принципу «не нашкодь».

Місце проведення: навчальна аудиторія за розкладом.

Інформаційно-технічне забезпечення: аудиторія із стільцями по колу, висока табуретка із згорненою ковдрою.

План проведення заняття

№ п/п	Зміст	Час (хв.)
1	2	3
І	Вступна частина: перевірка наявності студентів, їх готовності до заняття; оголошення теми практичного заняття та питань, які виносяться на заняття; визначення навчальної і виховної мети заняття; визначення актуальності теми, її логічного зв’язку з іншими темами і практичною діяльністю;	до 10
ІІ	Основна частина: 1. Діагностичні вправи за А. Лоуеном. вправа «арка»; вправа «заземлення»; вправа у падінні. Висновки до 1-го питання. 2. Вправи на дихальному табуреті. Висновки до 2-го питання 3. Релаксаційні тілесні прийоми. вправи на розслаблння напруження у підборідді; вправи на розслаблення напруження в горлі. Висновки до 3-го питання.	60 26 3 3 5 5 18 2 14 5 5 4
ІІІ	Підсумкова частина заняття: 1) висновки до практичного заняття; 2) відповіді на запитання; 3) оцінювання ефективності навчального заняття, активності курсантів (студентів) і виставлення оцінок; 4) постановка завдань на самостійну роботу та наступне заняття.	до 10

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

Робота тренінгових груп

Історія створення тренінгових груп (Т-груп) тісно пов'язана з ім'ям К.Левіна. Працюючи спочатку в лабораторії, потім в польових умовах, К. Левін дійшов висновку, що люди в групі постійно впливають один на одного. Групи швидко набули популярності як новий ефективний метод навчання, і основними завданнями груп тренінгу, або груп тренінгу базових умінь, було навчання учасників основним законам міжособистісного спілкування, умінню керувати і ухвалювати правильні рішення у важких ситуаціях.

Група — це реальний світ в мініатюрі. У ній існують ті ж, що і в житті проблеми міжособистісних стосунків, поведінки, прийняття рішень і т.ін. Проте від реального світу ця штучно створена лабораторія відрізняється тим, що в тренінговій групі кожен може бути і експериментатором і предметом експерименту. Тут можливо вирішення задач, які нерозв'язні в реальному житті. (С334)

Заняття в групі передбачає психологічну безпеку. Чим ближче завдання тренінгової групи до вирішення питань зростання особистості, міжособистісних стосунків і чим успішніше авторитарні методи керівництва замінюються неавторитарними, тим більше Т-група (особливо її сензитивний тип) наближається до групи зустрічей. Та все ж між Т-групою і групою зустрічей існує різниця. Перш за все Т-група вчить, як вчитися. Оскільки всі члени групи залучаються до спільного процесу взаємонавчання, вони в більшій мірі покладаються на керівника. Таким чином, навчання є скоріше результатом досвіду самої групи, ніж роз'яснень і рекомендацій керівника. Навчання тому, як вчитися, включає окремі етапи: уявлення самого себе, зворотний зв'язок, експериментування. Кінцева мета тренингової групи - научити її учасників застосовувати отримані на заняттях знання і навички в реальному житті.

Хороший керівник — той, хто вірить в групову мудрість і здатність учасників самостійно вибратися із скрутних ситуацій, які вони самі собі створюють. Роль керівника полягає в тому, щоб залучити учасників в спільну роботу по дослідженню їх взаємостосунків і поведінки, організувати груповий процес, а потім непомітно усунутися від директивного керівництва. Загальна помилка всіх керівників тренінгових груп полягає в прагненні активно включитися в груповий процес, «витягнути» групу з тупикової ситуації. Насправді такі дії керівника лише заважають групі реалізувати свої резервні можливості. Проте усунутися від керівництва — не значить втратити контроль над ситуацією. Досвідчений дослідний керівник, уникаючи очевидного керівництва групою, завжди залишається центральною фігурою, тонко, ненав'язливо спрямовуючи процес у потрібне русло.

У тих випадках, коли робота в тренінговій групі обмежена в часі, міняється і роль наставника. Керівник такої короткострокової групи повинен бути активнішим, частіше вступати в конфронтацію з учасниками, забезпечуючи зворотний зв'язок. Група з укороченим терміном дії найчастіше буває структурованою: керівник задає тон заняття, дає конкретні завдання, формує ситуації, а група виробляє свій варіант вирішення. Запланованість дій добре зарекомендувала себе при вирішенні різного роду конфліктних ситуацій.(С335) Протилежністю структурованій групі може служити так звана Тевістокська група. Вона була запропонована У.Байеном в 1959 р., а назва групи походить від Тевістокської клініки і Тевістокського інституту людських стосунків в Лондоні, де У.Байен займався дослідженням так званих малих учбових груп.

Основна увага в цих групах зосереджується на індивідуальному розвитку і унікальності кожної особистості. У Тевістокській групі допущення приймається як, висловлювання одного учасника, його поведінка, відбита в груповому дзеркалі, розділяється іншими учасниками, а сама група поводиться як взаємозв'язана система, в якій ціле опиняється чимось великим, ніж сума його часток. Керівнику в такій групі відводиться пасивна роль, тоді як члени групи досліджують особливості власної поведінки — керівник групи залишається в тіні.

Т-группа в психокоректувальному плані має дві основні цілі: 1. Самоудосконалення особистості. 2. Навчання навикам міжособистісного спілкування.

Т-група, окрім функції навчення, виконує ще і функцію психічного одужання. Це означає, що заняття в Т-групі роблять її учасників сприйнятливішими до чужих почуттів і потреб, дозволяють глибше усвідомити себе і свою власну поведінку, допомагають налагодити адекватні міжособові відносини, підвищити свою комунікабельність, відвертість, зміцнити повагу до оточуючих і почуття власної гідності.

Пізніше Т-групу по своєму цільовому призначенню стали підрозділятися на групи розвитку комунікативних навичок і умінь (підготовка керівників, ділових людей); групи міжособистісних відносин (проблеми сім'ї, шлюбу); групи сензитивності (групи, орієнтовані на зростання і самоудосконалення особистості).

Родоначальники Т-груп в основі свого (як вони вважали) повчального методу виділили наступні позитивні початки: застосування психологічних знань в практичному житті, орієнтація на демократичні (на противагу авторитарним) методи навчання, здатність в процесі навчання встановлювати відносини взаєморозуміння і взаємодопомоги, готовність вникнути в проблему іншого члена групи. (С336)

Т-групи, або групи соціально-психологічного тренінгу, переважно створюються і використовуються для навчання правильній поведінці в різних ситуаціях міжособистісного спілкування. У них обговорюються проблеми, з якими учасники стикаються в повсякденному житті, ведеться пошук їх вирішення.

Основне завдання, яке вирішують Т-групи, — навчання діловій і особовій взаємодії, керівництву людьми і організації спільної діяльності.

Іноді Т-групи застосовуються для зміни індивідуальної психології клієнтів. Особливе значення надається безпосереднім переживанням учасників, їх самосвідомості і усвідомленню того, що відбувається навколо. Конкретні цілі цієї групи, спрямованість її діяльності в основному визначаються самими учасниками груп.

У Т-групах заохочується дослідницьке, зацікавлене ставлення до дійсності, а також здатність бути і залишатися самим собою у взаємодії з людьми. Особлива роль відводиться співпраці і цьому спеціально навчають учасників таких груп. Робота Т-груп спрямована на те, щоб в атмосфері взаємної довіри і цілковитої психологічної відвертості кожний з учасників зміг краще пізнати самого себе, виробивши вміння і навички пізнання інших людей, встановлення з ними довірчих відносин. Розвиток процесів в Т-групах йде поетапно.

Основні етапи роботи Т-груп

Надання кожним учасником самого себе в певному виді діяльності — «Який я».

Отримання реакцій від інших людей на власні висловлювання: «Який ти», «Яким ми бачимо тебе».

Пошук кожним учасником нових форм міжособистісної поведінки з урахуванням думок і реакцій інших людей. Це етап експериментування над собою.

Закріплення і відпрацювання ефективних форм поведінки, що дістали схвалення з боку більшості членів групи.

Т-групи зазвичай використовуються як своєрідна соціопсихологічна мікролабораторія для виявлення тих, що є у кожного з учасників можливостей спроможностей розвитку і відпрацювання умінь міжособистісного спілкування. (С337)

Соціально-психологічний тренінг як засіб корекції

У широкому розумінні під соціально-психологічним тренінгом (СПТ) розуміється практика психологічної дії, заснована на активних методах групової роботи. При цьому мається на увазі використання своєрідних форм навчання знання, уміння і техніки у сфері спілкування, діяльності, власного розвитку і корекції.

СПТ спрямований на оволодіння певними соціально-психологічними знаннями, розвиток комунікативних здібностей персоналу, навичок, рефлексій, здатності аналізувати ситуацію, поведінку, стан як членів групи, так і свій власний, уміння адекватно сприймати себе і тих, хто його оточують. При цьому виробляються і коректуються норми особистісної поведінки і міжособистісної взаємодії, а також розвивається здатність гнучко реагувати на ситуацію, швидко перебудовуватися в різних умовах і різних групах.

Тренінг проводиться як із спеціально підібраними для цієї мети групами, так і з реально існуючими групами, а також в сім'ях. Якщо в першому випадку частіше переслідуються індивідуальні психокоректувальні цілі, то в другому завдання полягає в покращанні соціально-психологічного клімату в колективі.

Соціально-психологічний тренінг — один з методів активного навчання і психологічної дії, здійснюваної в процесі інтенсивної групової взаємодії і спрямованої на підвищення компетентності у сфері спілкування, в якому загальний принцип активності навчання доповнюється принципом рефлексії над власною поведінкою і поведінкою інших учасників групи. Для такої рефлексії і саморефлексії в групі створюються максимально сприятливі умови у вигляді можливості одержати зворотний зв'язок на поведінку кожного учасника від тренера, членів групи, проглядання відеоматеріалів.

Загальна мета СПТ — підвищення компетентності у сфері спілкування конкретизується різними вирішуваними в його процесі задачами. Залежно від пріоритету завдань, на які спрямований СПТ, він може набувати різної форми:

1. Орієнтуватися на надбання і розвиток спеціальних навичок, наприклад, уміння вести ділову бесіду, вирішувати міжособові конфлікти і т.ін.; (С338)

2. Поглиблювати досвід аналізу ситуацій спілкування, наприклад, корекція формування розвитку установок, необхідних для успішного спілкування, розвитку здатності адекватно сприймати себе і інших, аналізувати ситуації групової взаємодії.

Основні завдання, що вирішуються в ході соціально-психологічного тренінгу, можна розділити на п'ять груп:

1. Надбання психологічних знань, поглядів різних психологічних шкіл на особистість людини, процес взаємодії людей, рушійні сили цієї взаємодії, прийоми ефективного спілкування.

2. Надбання зовні виражених умінь і навичок спілкування: у парній взаємодії, у складі групи, при вступі до контакту, при активному слуханні і т.ін., тобто збагачення техніки і тактики спілкування.

3. Корекція комунікативних установок, таких як: партнерство — взаємодія з позиції сили, щирість — маніпуляція, залучення — уникнення спілкування, наполегливість — погоджування, тобто вироблення власних стратегій спілкування.

4. Адекватне сприйняття себе і інших в ситуаціях спілкування.

5. Розвиток і корекція особистості, її глибинних утворень, вирішення особових екзистенціальних проблем.

Перераховані завдання відбивають основну складову діяльності професійного комунікатора, її психологічний комунікативний аспект. Атмосфера психологічної безпеки і комфорту, що створюється в ході тренінгу, дозволяють учасникам виявити набір поведінкових емоційних стереотипів і, отримавши зворотний зв'язок на свою поведінку, усвідомити вірогідні помилки у взаємодії з людьми, можливості інших, продуктивніших підходів до спілкування, набути нових навичок взаємодії. Кожен тренінг в тій чи іншій мірі вирішує перераховані завдання і цей захід залежить не лише від тренінгу, але і від мотивації, цілей, особистих проблем учасників групи.

СПТ проводиться в групах по 8—12 чоловік під керівництвом психолога, що пройшов спеціальну підготовку.

Звичайний цикл занять розрахований на 30—50 год, однак тривалість його можна варіювати залежно від характеру вирішуваних задач. В той же час досвід показує, що нетривалі заняття (менше 20—24 год.) не (С339) дозволяють у повній мірі реалізувати оптимальну програму СПТ і знижують її ефективність.

Заняття можуть проводитися з інтервалами в 1—3 дні і середньою тривалістю кожного заняття 3 год. Але ефективнішою формою організації роботи є марафон — декілька занять підряд по 8—10 год. безперервної роботи.

У процесі СПТ застосовуються різні методичні прийоми: групова дискусія (базовий методичний прийом), рольова гра, невербальні вправи і т.ін. Використання в ході занять відеозапису істотно підвищує ефективність СПТ, надаючи учасникам (поряд із зворотним зв'язком, отриманим від інших членів групи) об'єктивний зворотний зв'язок.

СПТ набув широкого поширення передусім як складова частина підготовки фахівців різного профілю: керівників, педагогів, лікарів, психологів, соціальних працівників і т.ін.

Підготовка фахівців у області психокоррекції, що передбачають використання групових форм у своїй роботі, також включає СПТ|, оскільки поряд із теоретичними знаннями, фахівець повинен володіти практичними навичками, а саме: бути компетентним в спілкуванні (це один із суттєвих компонентів успішної професійної діяльності в спеціальностях, орієнтованих на соціальну взаємодію); уміти встановлювати емоційний контакт; організовувати простір спілкування; ідентифікувати емоційний стан по експресивних характеристиках поведінки; створювати сприятливий клімат спілкування; вислуховувати і розуміти клієнта; контролювати власну експресивну поведінку, позу, міміку, жестикуляцію; аргументовано висловлювати свою точку зору; вирішувати конфліктні проблемні ситуації.

Оволодіння даними навичками і надбання досвіду ефективнішого їх застосування на практиці і є завданнями СПТ для психологів. На групових заняттях за допомогою ігор можуть виявлятися і аналізуватися помилки, що допускаються у спілкуванні з клієнтом, отримується досвід ведення бесіди, здійснюється корекція власного емоційного стану.

Не менш важливе завдання СПТ, що вирішується в системі підготовки психологів, — виявлення поведінкових стереотипів, властивих учасникам групи. Очевидно, що стереотипи, що утрудняють успішне спілкування, заважають професійній (С340) діяльності психолога. Проте стереотипи в звичайному спілкуванні, сприяючі успіху, повинні бути відрефлексовані, оскільки в професійній діяльності можуть виявитися небажаними.

Під час заняття групи СПТ, в процесі безпосередньої групової взаємодії отримуються знання у галузі психології особистості, групи, спілкування, взаємостосунків, що складаються між людьми; розвиваються здібності адекватно і повно сприймати себе і інших; підвищується чутливість до групових процесів; виробляються навички використання цього досвіду в своїй професійній діяльності.

Результативність СПТ у вирішальній мірі залежить від дотримання в групі загальноприйнятих принципів. Основні з них: активність на заняттях, принцип відкритого зворотного зв'язку, принцип «тут і тепер», довіра у спілкуванні.

Активність на заняттях

Принцип активності на заняттях означає наступне. Предметом вивчення і аналізу є різні аспекти соціально-психологічної взаємодії людини з навколишнім ціннісно-нормативним середовищем, реальним її носієм. Спілкування в ситуаціях, що моделюють або відтворюють різні аспекти цієї взаємодії, і корекція особистого смислового поля, стратегії взаємодії можуть здійснюватися в результаті реагування на той або інший стиль зовнішньої дії, спілкування або вирішення психологічної задачі. Отже, всі члени групи повинні брати активну участь в роботі, якщо хочуть отримати інформацію про те, як вони реагують, поводяться, мислять, відчувають і спілкуються в конкретній ситуації, а також про те, що можна зробити для оптимізації особової стратегії взаємодії. Принцип активності тісно пов'язаний з принципом зворотного зв'язку.

Відкритий зворотний зв'язок

Під зворотним зв'язком тут слід розуміти короткий, аргументований і конструктивний вислів кожним членом групи своїх міркувань про зміст, способи вирішення різних проблем, власний стиль діяльності і спілкування, про порівняльну ефективність тих або інших способів поведінки в спеціально змодельованих ігрових ситуаціях, про успішність виконання поставлених на заняттях завдань. (С341)

Саме завдяки активному використанню зворотного зв'язку учасники тренінгу дістають унікальну можливість дізнатися, як сприймаються очима інших людей їх зразки спілкування, стиль індивідуальної бесіди, міркування, думки, ті або інші індивідуальні поведінкові реакції. Тут комунікативне особове поле змісту, особливості оцінок, уміння, навички кожного учасника тренінгу оцінюються не абстрактно, а стосовно його поведінки в проблемних ситуаціях, що моделюють його стиль взаємостосунків із навколишнім середовищем. Все це створює передумови для корекції навичок і умінь спілкування, а ширше — для взаємодії в ході тренінгу.

Щоб зворотний зв'язок виконував названу функцію, до неї пред'являються певні вимоги. Перш за все він повинен носити конструктивний характер, тобто бути таким, щоб той, кому він адресований, міг сприйняти його і знайти в ньому позитивні для себе моменти. Для цього треба уникати прямих оцінок, категоричності думок. Важливо орієнтуватися і опиратися на краще в людині, не прикріплювати ярлики, а допомагати члену групи знайти способи вдосконалення своїх навичок і умінь.

Реалізовуючи в ході тренінгу принцип зворотного зв'язку, керівник повинен ретельно контролювати висловлювання учасників, прагнучи скоректувати їх зміст від оцінних категорій до описових.

Ще одна вимога до зворотного зв'язку — його невідстроченість, тобто думки повинні висловлюватися по ходу або відразу після виконання вправи або завдання.

Принцип «тут і тепер»

Дотримання принципу «тут і тепер» пов'язане з обмеженнями, які психолог запроваджує на груповому занятті. Обговоренню підлягають лише ті особові вияви, характеристики спілкування учасників, яких можна спостерігати в ході заняття. Дотримання одного з головних принципів СПТ орієнтує учасників на предметну, цілеспрямовану, спільну роботу, дає можливість обговорювати матеріал, значущий для всіх членів групи, а не лише учасника випадку. Це дозволяє підвищити емоційну включеність і мотивацію до занять.

Дія принципу «тут і тепер» виключає психологічний відхід кого-небудь із учасників групової роботи, його відчужену позицію по відношенню до висловлювання або критики на свою адресу. Окремі члени (С342) групи, що настроюють себе на фантазування і розгляд випадків і історій, очевидцями яких вони не були, повинні блокуватися групою.

Довіра у спілкуванні

Від дотримання принципу довіри у спілкуванні багато в чому залежить повчальний ефект тренінгу. Лише довірча, доброзичлива атмосфера в групі створить можливість для ненормативних і щирих висловів учасників зі всіх обговорюваних проблем. Довірчість тут не лише виступає як колективний експерт по відношенню до кожного учасника, але і покликана скоректувати спілкування, особистий стиль взаємодії учасників в ході виконання вправ, що моделюють ті або інші сторони професійної діяльності.

Отже, створення і підтримка в групі клімату максимальної психологічної довіри і відвертості — одне з центральних завдань керівника тренінгу. Її вирішенню може сприяти спеціальна організація групового простору в ході проведення занять. Звичайно в роботі використовується прийом кругового розташування учасників обличчям один до одного. Керівник занять як рівний учасник СПТ перебуває в загальному колі. Мета такого розташування — зміна у членів коректувальної групи стереотипних установок і уявлень про те, як повинні проводитися і організовуватися заняття, яку роль повинен грати в них керівник.

Окрім відмічених основних принципів, що обумовлюють успішність проведення СПТ, важливо дотримувати і ті, які відображають особливості учасників у взаємозв'язку і взаємодіях в процесі спільної роботи. До них можна віднести:

• добровільність і конфіденційність участі в СПТ;

• рівність позицій, визнання особових норм кожної людини;

• безпека учасників і захищеність їх від грубості;

• безсторонність і усвідомлення особових блокуючих ролей;

• схвалення і взаємопідтримка учасниками один одного і екологічність комунікацій, інтелектуальний і емоційний ризик;

• гнучкість рольової тактики і ін.

Дотримання принципів СПТ дозволяє вирішити подвійне організаційне завдання. З одного боку, забезпечити (С343) позицію кожного учасника заняття, яка характеризується активністю, партнерством, об'єктивуванням поведінки і дослідницькою спрямованістю, з іншої — надати керівнику можливість вибрати оптимальну тактику проведення заняття. Тут найбільш продуктивними варіантами заняття визнається орієнтування групи на керівника, центрування групи на учасника, підтримку спільної відповідальності. Окремий вибраний варіант або їх поєднання забезпечує максимально ефективну реалізацію можливостей соціально-психологічного тренінгу.

Заняття методом соціально-психологічного тренінгу включає чотири етапи:

1. Створення єдиного психологічного простору, а також зворотного зв'язку (окремий учасник, вся група і навпаки).

2. Проведення дискусій, гри, полілогу або інтерв'ювання для створення ситуацій рефлексії.

3. Вирішення конкретних задач, оволодіння знаннями, навичками, уміннями, а також досягнення іншої розвиваючої або коректувальної мети.

4. Релаксаційні відновні вправи для зняття психологічної напруженості і підбиття підсумків заняття.

Кожен етап, своєю чергою, передбачає відповідні фази:

• визначення цілей, теми дискусії, характеру проблеми, орієнтацію на них учасників заняття;

• кругову дискусію з обговорюваної проблеми, збір інформації, думок, нових ідей, пропозицій від усіх її учасників;

• впорядкування інформації і її обговорення;

• обгрунтування альтернатив і сумісна їх оцінка;

• підбиття підсумків дискусії, спільне резюмування;

• зіставлення цілей заняття з отриманим результатом;

• зняття психологічного навантаження, підбиття підсумків заняття.

Всі методи СПТ орієнтуються на широке використання повчального ефекту групової взаємодії, включення в сценарій заняття елементу співтворчого пошуку, широкого застосування різних видів моделювання (С344). Найбільш поширені групова дискусія і ігровий метод.

Групова дискусія використовується в основному у формі аналізу конкретних ситуацій і у формі групового самоаналізу.

Форми ігрового методу можуть бути різними. Найчастіше використовуються наступні:

1. Психотехнічні ігри, мета яких — зняття психічної напруженості, розвиток внутрішніх психічних сил конкретної людини; серед основних типів психотехнічних ігор можна виділити:

• ігри-релаксації

• адаптаційні ігри

• ігри-формули

• ігри-звільнення.

Регулярне виконання кожним членом групи психотехнічних ігрових вправ допоможе йому правильно орієнтуватися у власних психічних станах, адекватно оцінювати і ефективно управляти собою.

2. Ігрові методи вирішення конфлікту. Ці методи грунтуються на всілякому розвитку здатності виучуваних рефлексії, тобто відтворенню у свідомості думок і почуттів партнерів по спілкуванню (хоч би і конфліктному), а також емпатії, що є технікою проникнення у внутрішні переживання іншої людини.

3. Ігри-захисти від маніпулювання. Для повсякденної практики психолога неоціненна роль ігор, що захищають від маніпулювання і розвивають інтуїцію.