87. Змішана економічна ситсема та її структура.

Ідеї змішаної економіки виникли ще у XIX ст. Основою їх по­яви була життєва необхідність розв'язання соціальних проблем, які, за переконанням ряду авторів, могла вирішити лише держава. Слід зазначити, що родоначальником теорії змішаної економіки був А. Вагнер, який розглядав існування функціонуючого народ­ного господарства як поєднання трьох різних господарських сис­тем: 1) приватногосподарської, що прагне до отримання найбіль­шого прибутку; 2) суспільно-господарської (державне господарс­тво), що керується принципом загальної користі; 3) благодій­ницької, що функціонує з альтруїстичних намірів. Ці три госпо­дарські системи Вагнер потім поєднував у сукупну організацію всього народного господарства.

Подальший розвиток теорія змішаної економіки дістала у пра­цях американських економістів, зокрема С. Чейза (йому належить і сам термін «змішана економіка»*), Дж. Кейнса, Е. Хансена, П. Самуельсона та ін. Близька за своїм змістом до цієї теорії і те­орія «соціального ринкового господарства», основоположниками якої в повоєнні роки стали західнонімецькі економісти Л. Ерхард, В. Ойкен та ін. Так, згідно з трактуванням П. Самуельсона змі­шана економіка — це використання в системі вільного підприєм­ництва держави та її інститутів.

Бідна країна не може мати змішаної економіки, оскільки остання є основою держави загального добробуту. Високорозви-нута економіка виступає підґрунтям для формування поліформі-чного суспільства, де основна форма політичної влади — демок­ратія, а також панує громадянський характер суспільного устрою, у центрі якого перебуває людина.

Все це гарантує економічні, політичні, духовні права і свободи особи. При цьому слід розуміти, що соціалізація економіки — це, з одного боку, перманентний процес, а з іншого — прогресую­чий. Він не є застиглим станом суспільства, а динамічно напов­нюється новим позитивним змістом як за формою, так і часовим виміром.

Таким чином, стосовно предмета нашого аналізу, тобто змі­шаної економіки, системоутворюючими її складовими є: високий економічний потенціал суспільства; забезпечення на його основі загального добробуту населення; раціональне поєднання держав­ного регулювання з ринковим саморегулюванням.

Функціонування цієї системи відбувається через органічний взаємозв'язок названих складових, а розвиток — через якісні та кількісні зрушення в самій системі.

88. Теорія і практика ек системи соціалізму.

Характреними рисами такої системи є: суспільна (державна) власність практично на всі ек-чні ресурси; монополізація та бюрократизація ек-ки; централізоване економічне планування як основа господарського механізму; залежність ек-ки від ідеології і політики.

Соціалізм проголошував суспільну та класову рівність всіх людей. В той же час проголошувалася народна власність на всі ресурси держави – землю, фактори вир-ва, результи вир-ва та прибуток.

А насправді все належало суспільству, тобто державі. Проголошена суспільна власність народу була на справі державною власністю, а народ не мав майже нічого.