84. Закономірності та етапи розвитку капіталістичної економічної системи.

Критерієм ек системи є домінуюча форма власності , форма організації суспільного виробництва. Для капіталізма осн формою власності є капіт приватна власність. А формою організації є товвиробництвоабо рино. капіт ек система в своє розв”язання проходить такі стадії: 1.первісне нагромадження капіталу, яке відбувається в межах феодалізму, коли феодальні відносини перетворюються у капіталістичні.2.Безпосередньо сама економічна капіталістична система включає в себе: чистий класовий капіталізм (стадія вільної конкуренції, яка передбачає вільний ринок або ринок досконалої конкуренції та індивідуальну капітальну приватну власність), стадія монополістичного капіталізму, яка передбачає регульований ринок та переіажно акціонерну форму власності.

Основні риси капіталістичної вільної конкуренції:

1. велика кількість вирбників і споживачів одного продукту;

2. кожен виробник діє на свій страх і ризик, а метою виробництва є приватний інтерес до прибутку;

3. економічна влада окремого виробника і споживача так розсіяна, що окремі з них не мають реальної економічної влади, щоб впливати на ціноутворення;

4. ринкова ціна встановлюється стихійно під впливом взаємодії попиту і пропозиції;

5. механічне функціонування ринкових відносин є анархічним і передбачає вільну досконалу конкуренцію;

6. існує свобода підприємства і вибору сфер вкладення капіталу;

7. відсутня необхідність для державного втручання в механізм ринкового стимулювання;

8. забезпечення принципу панування споживання над виробництвом – виробляти те, що купується, тобто на цьому етапі суспільного механічного господарювання є самоврегульований ринок, головним елементом якого є ціна.

85. Концентрація і централізація вир-ва та капіталу. Виникнення монополій та їх форми.

В одному місці, водних руках.

В основу виникнення монополій покладено об’єктивний процес розвитку продуктивних сил. Становлення розвинутої підприємницької економічної системи вимагало адекватної виробничої бази. З розвитком техніки, в свою чергу, прискорювався процес витіснення дрібних підприємств. Щоб запобігти руйнівним силам конкуренції, великі підприємтсва почади групуватись, утворюючи монополістичні об”єднання. На зміну вільній конкуренції прийшла монополія.

Форми монополій:

• Білатеральна;

• Обмежена;

• Чиста монополія.

86. Фінансово-монополістичний капітал та сучасні проблеми його функціонування і розвитку.

Пануючою формою власності монополій 20 ст. стала акціонерна (корпоративна) форма власності. Панування акціонерної форми власності і акціонерного капіталізму визначили утворення нової форми капіталізму – фінансового. Фінансовий капітал – це є монополістично-промисловий капітал, що злився з монополістично-банківським капіталом. Є формою існуваня і прояву реального капіталізму, але він існує у формі фіктивного капіталізму (цінні папери): відображає виробничі відносини між великими акціонерними товариствами і дрібними власниками акцій.

Організаційно-правовою формою існування фінансового капіталізму є фінансово-монополістичні групи, фінансова олігархія.

Фінансово-монополістична група – сою промислових, торгівельних та банківських монополістів з метою утвердження свого панування в різних сферах підприємницької діяльності.

Фінансова олігархія – це нечисленна група найбільших фінансових капіталістів, які володіяють промисловими і банківськими монополіями і фактично здійснюють економічне і політичне панування у найважливіших галузях господарства.

Методи панування фінансової олігархії :1.сис-ма участі. 2. особиста унія.

Розвиток монополістичного капіталізму передбачає перехід від монополістичного капіталізму до державно-монополістичного капіталізму. Це передбачає, що держава стає активним суб’єктом господарювання.

Форми державно-монополістичного капіталізму: 1. державна власність; 2. державна підприємницька діяльність; 3. державне регулюваня економіки і різні міжнародні форми

.Державно-монополістичний капітал – це новий, більш високий ступінь монополізації економіки. Це доповнення приватної монополії державною, їх органічне переплетіння. Це об’єднання сил приватних і державних монополій і виконання державним апаратом в значній мірі ролі центра всього економічного життя сус-ва.

Щоб послабити негативні наслідки монополістичної економіки в розвинутих державах світу приймаються антимонополістичні закони. Антимонополістична діяльність держави – комплекс заходів, розроблених і впроваджених в багатьох країнах світу, які спрямовані на обмеження діяльності монополій, а також створення відповідного законодавства. Перші антимонопольні закони були прийняті наприкінці 19-поч. 20ст. в США, Канаді, Австралії.