59. Заробітна плата її теорії.

Винагорода за працю в ринк ек є зарплата - рудовий доход працівнка, одержаний від праці. Сьогодні ЗП та її різновиди в різних країнах складають 80% НД. Існує кілька теорій ЗП: 1)неокласична. Зп- ставка зарплати – ціну платять за використання праці.недоліками цієї теорії є те що продуктивна праця( нічна) оплачується вище, хоча і не є продуктивною, при одній і тій же продуктивності праці є великівідміності між країнами в диференціації оплати праці. 2)Марксиська. Зп розглядалась в органічному поєднані з вартісю товару робоча сила. Вартість роб сила – вартість житєвих засобів для життя власника. Житєвими благами Маркс важав блага для задоволення природних потреб, блага для утримання дітей робітника та відтворення роб сили, витрати на виховання, навчання, проф підготовку. Маркс важав що ЗП - перетворена форма вартості або ціни роб сили, Зп – ціна роб сили. Недоліком цієї теорії є те що ЗП не повязується з результатами праці робітника. ЗП – ціна за використання праці. Вона як ек категорія розвинутих товарно ринкових відносин воражає вартіть товару роб сила і оплату за працю, за витрати і результати її що визначені ринком.

60. Підприємництво в аграрній сфері.

Виробничі відносини у СГ мають особливості якісного, принципового характеру. Тому їх виділяють в окрему сферу аграрних відносин. Головною особливістю є те, що земля є основним засобом в-ва, виступає і предметом праці, і засобом в-ва, і умовою праці. Факторами СГ виробництва є люди, земельні угіддя, рослини, тварини, технічні засоби в-ва. підприємництво в цій сфері має досить ризиковий характер, в наслідок чого ним займається держава, в основному. Це зумовлюється дією кліматичних умво, структурою грунту, біологічними чиниками – все це впливає на сизонний характер і продуктивність праці. Сезоний характер в-ва сприяє використаню спеціальної техніки, фінансуваню і формуваню доходів сг підприємств. Остаточний розмір доходів формується вкінці року після реалазіції продукції, що не є вигідним для підприємців. Цпеціалізація в-ва зумовлена насамперед географічними і природними факторами. Значана частка виробленої продукуії споживається всередені господарств. Залежність результатів від погодних умов вимагає створення страхових фондів на випадок стехійного лиха. Субєкти аграрних віддносин: держава, сг підприємства, КСП, індивідуальні виробники.

61. Земельна рента та її форми.

Рента – передача частини доходу, створеного землекористувачем, власнику землі. Рента буває природна і штучна. Штучна – результат здійснюваних людьми заходів що до поліпшення якості грунтів. Земельна рента виникає з виникненям власності на землю. Причиною зем ренти є природні монополії, які впроваджують 3 види зем ренти: 1) диференційна рента 1, диф рента 2. 2) абсолютна рента 3) монопольна рета. Диф рента утворюється незалежно від форм власності на землю. (графіки знаружи) умовами створення диф ренти є : диф рента 1 – додатковий чистий дохід, одержуваний у результаті продуктивнішої праці на найкращих за родючістю та місцезнаходженням землях. Диф рента 2 – додатковий чистий дохід що виникає в результаті штучного підвіщення продуктивності землі у результаті використання ефективніших засобів в-ва (додаткові вкладення капітали в землю). Монопольна рента утворюється через обмеженість і невідтворюваність земель особливої якості чи певних кліматичних умовах. Продукція реалізується за монопольно високими цінами, що не обумовлене реальними витратами на в-во продукції. Абсолютна рента – надлишок сусп вартості сг продукції над ціною в-ва.( середні витрати не = середньому прибутку)