6.Роль середньовічних міст Західної Європи у становленні та розвитку товарно-грошових відносин на ринку.

Переведення на оброк ремісників відриває їх від землі й зму­шує йти в ті місця, де, перш за все, був стійкий збут їх продукції або постійні замовники. Ремісники осідали на перехрестях доріг, поблизу феодальних замків та монастирів, що врешті-решт приво­дить до відродження старих та появи нових міст у Західній Європі.

Виникнення міст стало результатом розподілу праці, відокрем­лення ремесла від сільського господарства, а також комутації фе­одальної ренти.

Середньовічне місто виникає як осередок ремісників та торго­вих людей. У Західній Європі феодальні міста перш за все з'явилися в Італії та Франції: Венеція, Генуя, Марсель, Піза тощо. Міста виникали на землях короля або великих феодалів і були їм досить вигідними, адже вони приносили значні доходи у вигляді податків від ремесла та торгівлі. Одночасно власність феодала на землю, де виникає місто, означала певну досить істотну залеж­ність від феодала. Головна перемога жителів міст (міщан) полягала в тому, що вони домоглися особистого зві­льнення від кріпосної залежності. Це ж створювало сприятливі умови для більш ефективного розвитку ремесла та торгівлі.

7. Наслідки великих географічних відкриттів.

Великие географические открытия заключались в открытии Америки, исследований тихого и Атлантического океанов, в нахождении морского пути в Индию вокруг Африки, а также в открытиях русских, испанских, французских и др. путешественников.

В результате великих географических открытий в экономике Нидерландов и Англии бурное капиталистическое развитие, которое послужило развитию слоя буржуазии, а также развитию торговли и т.п.

Франция, Испания и Португалия слабее пользовалась результатами открытий, т.к. отсутствие экономических стимулов привело только к росту роскоши среди правящих классов.

8.Процес первісного нагромадження капіталу,його особливості в Англії,Німеччині,Франції.

Великі географічні відкриття, утворення колоніальної систе­ми, становлення світового ринку привели до того, що дрібне то­варне виробництво вже не задовольняло зростаючі потреби в різ­них товарах промислового виробництва. За таких умов повстало питання про створення великого масового виробництва товарів. Для цього було потрібно накопичити капітал та мати вільного робітника, який був би змушений працювати на підприємстві. Іс­торичний процес накопичення капіталу та відокремлення вироб­ника від засобів виробництва одержав назву первісного нагромад­ження капіталу.

Нагромадження значних фінансових коштів для створення мануфактурного виробництва відбувалося в основному насиль­ницьким шляхом. Швидкому накопиченню капіталів сприяв грабіж колоній, не­еквівалентна торгівля та работоргівля. Первісне накопичення ка­піталу значно прискорило розвиток мануфактурного виробництва в країнах Західної Європи. У класичному вигляді процес первісного нагромадження капі­талу відбувався в Англії. Ще в XIII—XIV ст. Англія вивозила сиру вовну на переробку за кордон, зокрема до Голландії. У XV ст. в Англії починають будуватися мануфактури для виробництва сукна з власної сировини, попит на яку з кожним роком зростав. У XVI ст. виготовленням вовняних тканин займалося близько половини робочого населення Англії, а на початок XVII ст. 90% англійського експорту складала продукція суконного виробництва. Отже, унаслідок проведення процесу обгороджування насиль­ницьким шляхом, мануфактури в Англії одержали сировину та дешеву робочу силу, що сприяло їх розвитку та забезпечувало їх власникам накопичення капіталів. Другою стороною первісного нагромадження капіталу було накопичення значних сум грошей у руках окремих людей. Тут для Англії були характерні такі джерела, як: використання дер­жавних боргів та високих відсотків від них, здійснення політики протекціонізму (покровительства), що давало можливість держа­ві встановлювати високі митні тарифи, які захищали від конкурен­ції власного виробника.