36. Характеристика состояния с/х Украины в довоенные годы.

В этот период аграрный сектор становится фактическим донором промышленности, особенно в начале 30-х годов. С него фактически за бесценок собирали хлеб и сырье, путем организованного отбора и преимуществами городской жизни заманивали селян на только что построенные фабрики и заводы. Но при этом также за годы довоенных пятилеток происходит существенная модернизация с/х производства. Колхозы оснащались с/х техникой, которую выпускали заводы с/х машиностроения – Харьковский тракторный, Запорожский «Комунар» и др. Если в начале 20-х годов главным орудием труда были плуг, серп и цапка, то в конце 30-х насчитывалось 100 тыс. тракторов, 33 тыс. комбайнов, 550 тыс. грузовых машин. С помощью машин выполнялось ¾ операций по обработке земель, собиралось зерно с 40% посевных площадей. Но при этом натурплата колхозников составляла лишь 12-15% выращенного. В таких условиях селянство постепенно теряло черты, которые приобретались столетиями: хозяйственность, трудолюбие, инициативность. Насильственная работа была малоэффективна. Объем с/х производства рос медленно. В 1933г государство насильственными методами получило от украинского села 317млн пудов хлеба, в 1935г – 462млн, в 1940 – 576млн пудов. Но и такое количество хлеба обеспечило постепенное ослабление продовольственного кризиса в городах, что дало возможность отменить карточную систему распределения продуктов в 1934году.

37. Економічний розвиток України в роки Другої світової війни

Для України II Світова війна почалася у вересні 1939р. Радянська влада асигнувала значні кошти на реконструкцію промислових підприємств. Зі східних районів направили ешелони з верстатами, обладнанням, машинами. Особливо велику увагу приділяли підприємствам харчової, легкої, місцевої промисловості. На початок німецько-радянської війни 1941р. у Західній Україні фактично було ліквідоване безробіття. Будівництво і реконструкція фабрик і заводів збільшили потребу в робочих місцях. Одночасно розпочалося переселення робітників у східні райони України. Так, з вересня 1939р по червень 1941р із Західної України на під-ва Донбасу виїхало 17 тис робітників.

Проте демонтаж соціально-економічної інфраструктури негативно вплинув на розвиток гос-ва у західних областях. На кінець 1939р було конфісковано і перерозподілено понад 2 млн га землі. Бідняцькі гос-ва звільнялися від сплати податків. У тяжких умовах опинились гос-ва заможних селян. Вони були обкладені великими податками.

Уже в 1940р виникли перші колгоспи. До середини 1941р було колективізовано близько 13 % селянських гос-в. Створено 182 машино-тракторні станції, які обслуговували 1,5 тис колгоспів, а також індивідуальні гос-ва.

В умовах сталінського тоталітарного режиму залишалося важким політичне та соціально-економічне становище населення східних областей України. За рахунок жорсткої експлуатації робітників та інженерно-технічних працівників, а також мілітаризації економіки напередодні німецько-радянської війни зростало промислове виробництво. Україна стала одним з основних районів СРСР з виробництва зернових і технічних культур, продуктивного тваринництва. Її сільське гос-во давало третину союзного виробництва зерна і 60 % врожаю цукрових буряків. Наприкінці 30-х на початку 40-х років значно розширилися посівні площі, поліпшилась їх структура, зросла врожайність с/г культур. Деякі позитивні зрушення відбулись у торгівлі. Проте це не відповідало реальним потребам населення. Повільно зростали реальні доходи населення.

У червні 1941р розпочалась німецько-радянська війна. За чотири місяці майже вся Україна була окупована німецькими військами. До грудня 1941р німці контролювали територію Радянського Союзу, на якій проживало 42 % населення, і велику частину його економічного потенціалу. Гос-во України з початку війни було переорієнтовано на потреби оборони. Більшість промислових підприємств було поставлено в умови воєнного часу і форсувало виробництво. Особливо велика потреба виникла у металі. Значно збільшили виробництво металургійні заводи. У тяжкі умови було поставлено с/г. Більшість районів Західної та Правобережної України були швидко окуповані німецькими військами. Провести евакуацію чи зібрати урожай тут не встигли. В лівобережних областях почалося форсоване збирання хліба. До колгоспів були доведені високі норми здачі хліба. Працівники с/г 15 східних областей України до 10 жовтня вивезли на державні заготівельні пункти 143249 тис т зерна. План хлібоздачі був виконаний на 28,5 %. Там, де це було можливо, все зерно збирали і давали на заготівельні пункти, а там де це було неможливо, його спалювали. Згоріли тисячі га збіжжя. Знищували й худобу, с/г реманент. Всі промислові підприємства, які могли б використати окупанти, знищувались. В Донбасі було затоплено майже всі шахти, зруйновано гігантський комплекс заводів на Дніпрельстані, всі 54 домни республіки, висаджено в повітря всі мости через Дніпро, зруйновано тисячі кілометрів залізничних колій, телеграфних колій тощо. Уже з самого початку війни відбувалася масова евакуація на Схід заводів, кваліфікованих робітників, вчених і фахівців. Лише до листопада 1941р з України було вивезено в Росію, Середню Азію більш як 500 великих підприємств. Всього з України було евакуйовано близько тисячі заводів, понад 4 млн осіб. Промислові підприємства, які залишились неушкодженими, окупанти оголосили власністю Німеччини, влили до імперських фірм, використовували для ремонту воєнної техніки, виготовлення боєприпасів. 85 % усього постачання Німеччини продуктами з окупованих радянських територій припадало на Україну.

Відступаючи з України, гітлерівці, як і більшовики у 1941р, вдалися до тактики “спаленої землі”. З 300-кілометрової смуги вздовж лівого берега Дніпра окупанти насильно вивезли велику кількість людей. Правобережжя не потерпіло від широкомасштабних руйнувань, хоча не змогло уникнути масової евакуації на Захід.

Після визволення української землі одразу ж почалася відбудова гос-ва, міст і сіл республіки. Основу відбудови народного гос-ва України становив насамперед паливно-енергетичний комплекс. На кінець війни у Донбасі було Відновлено 54 % шахтного фонду. Уже в 1944р знову почали виплавляти сталь та виробляти прокат найбільші металургійні заводи України. Інтенсивні відбудовчі роботи велися в машинобудівній галузі. Проте загальна продуктивність праці залишалася невисокою. Однією з основних причин цього було вкрай незадовільне матеріально-побутове становище населення. Карткова системва могла забезпечити лише найнижчий, напівголодний прожитковий рівень. Ще гострішою була житлова проблема.