Тема 5. Соціологія праці та управління

Мета: з'ясувати предмет і зміст соціології праці та управління, її місце серед інших наук про працю і управління; здобути знання про соціально-трудові відносини і процеси та соціальні інститути і спільності у сфері праці;

усвідомити закономірності, форми і методи цілеспрямованого впливу на соціальні структури, процеси і соціально-трудові відносини; виробити навички їх використання для підвищення ефективності виробництва.

Ключові поняття: праця, види праці, задоволеність працею, зміст праці, організація праці, соціологія праці, ставлення до праці, уміти праці, характер праці, мотивація трудової поведінки, трудова адаптація, соціально-психологічний клімат трудового колективу, соціальні аспекти у сфері праці, соціально-трудові відносини, соціальні резерви, соціальне управління, соціологія управління, методи управління, менеджмент. План

1. Предмет соціології праці та управління, соціальні аспекти інженерної праці.

2. Соціально-трудові відносини і процеси, соціальні інститути і спільноти у сфері праці.

3. Основи соціології управління.

4. Соціологія праці та управління і менеджмент: відмінність і взаємозв'язок.

1. Соціологія праці та управління цс найбільш загальна галузь соціології, спеціальна соціологічна теорія середнього рівня, яка зосереджує свою уваїу на соціальних, людських факторах праці і розробці рекомендацій з їх управління, реіулювання, програмування і планування, папрап-чсних на створення оптимальних умов для функціонування ірудопого колективу, групи, окремого працівника і поєднання їх інтересів з інтересами суспільства в цілому.

Основи її були закладені близько півтора сторіччя тому, а активно почала розвиватися в 20-30 роки XX ст.

Враховуючи те, що об'єкт вивчення - працю вивчають і інші науки, необхідно вияснити місце соціології праці та управління серед інших наук про працю і визначити її проблематику і предмет. Вона вивчає: працю, трудову діяльність як соціальний процес, соціальні фактори підвищення ефективності праці, вплив техніко-технологічних і соціальних умов на ставлення людей до праці; трудовий колектив як специфічну соціальну підсистему суспільства, його соціальні інститути, а також соціальні спільності у сфері праці; соціально-трудові відносини та закономірності, форми і методи цілеспрямованого впливу на них. За свідченням німецького соціолога Р.Штольберга соціологія праці досліджує спосіб зв'язку всієї сукупності трудового життя людини з суспільством загалом і з його окремими сферами. Звідси соціальні верстви та інститути у сфері праці, соціально-трудові відносини і процеси та соціальне управління ними і становлять предмет вивчення соціології праці та управління, який розкривається через пізнання соціальних закономірностей і законів, які відображають найбільш усталені і суттєві зв'язки між соціальними явищами і процесами у сфері праці.

Отже, в полі зору соціології праці знаходяться: 1) по-перше, соціальні закономірності взаємодії людей із засобами і предметами праці; 2) по-друге, мотивації ставлення людини й колективу до праці, її характеру, змісту та умов; 3) по-третє, соціальна організація підприємства, як особлива система відносин.

Окресливши коло проблем, що вивчає соціологія праці, необхідно проаналізувати основні категорії праці, які в узагальненому вигляді можна представити трьома групами. Категорії визначеності (зміст праці, її форми і характер) відповідають на питання "Що таке?" стосовно категорії "праця" як предмета дослідження. Розглядаючи ці категорії, слід наголосити, що па рівні суспільства праця перетворюється у взаємозв'язану систему галузей і видів праці, тобто виступає як суспільна праця, яка визначає зміст і закономірності індивідуальної праці.

Категорії зумовленості (мотиви діяльності ,умови трудової діяльності, потреби .інтереси) відповідають на питання "Чому?", або чим зумовлено те, що суб'єкт праці діє саме так, а не інакше.

Категорії вибору (мотивація, стимулювання праці) відповідають на питання "Чого?", що необхідно зробити, щоб людина сумлінно ставилась до праці.

Ставлення до праці, задоволеність працею, мотивація праці описують працю як вид соціальної діяльності, що безпосередньо позначається на соціалізації індивіда, на змінах його соціального статусу. Ставлення до праці - виражає, цінності трудової діяльності в загальній сисгемі цінностей суспільства і особи; визначає поведінку людини на виробництві, яка залежить від різноманітних внутрішніх (потреби, інтереси, цінності, спонуки, бажання,

32

прагнення, ідеали) та зовнішніх (стимулювання і соціальний контроль) збуджуючих сил і характеризує ставлення людини: 1) по-перше, до праці як соціальної життєвої цінності; 2) по-друге, до професії; 3) по-третє, до роботи в даних конкретних умовах, у даному виробничому колективі. Воно формується під впливом сукупності об'єктивних (рівень відповідальності, сумлінності, ініціативності) та суб'єктивних (задоволеність працею, розміром заробітку, змістом і умовами праці, взаємовідносинами у трудовому колективі) факторів, як взаємодіючі між собою становлять важливий соціологічний чинник її продуктивності.

Аналізуючи структуру мотивів трудової діяльності людей, соціальних груп, можна визначити, прогнозувати розвиток загальної ситуації у сфері праці як в окремому трудовому колективі, так і в суспільстві в цілому. Слід зазначити, що в сучасних умовах переходу до ринкової економіки якісно змінюється механізм мотивації праці.

На сьогодні в соціології існує ряд наукових теорій (концепцій) мотивації праці: 1) теорія ієрархії потреб (А.Маслоу), 2) теорія потреби досяіти результатів (Макелланд), 3) подвійна теорія мотивації (Ф.Харцбері), 4) теорія справедливості чи суспільного порівняння, 5) теорія очікування; 6)ісорія "X" і теорія "У" (Д.Макгрсгор). Розглянуті теорії могивації є основною для розробки мотиваційних моделей. Найважливішими з них є: традиційна модель людських стосунків і модель людських ресурсів

2. В праці як основній підсистем суспільства між учасниками ірудового процесу складаються різноманітні соціально-трудові відносини, які можна розглядати в двох аспектах: функціональному і соціологічному. Останній полягав в існуванні рівності і нерівності соціального стану соціальних груп і працівників.

Соціально-трудові відносини як і сама праця, досить багатогранні і розрізняються за певними ознаками: 1) за змістом діяльпосіі (внробничо-функціональні, професійно-квалфікаційні, соціальпо-психолої ічпі, суспільно-організаційні); 2) за об'єктом відносин (між організаційні, внутрішньо-організаційні та внутрішньовиробничі); 3) за обсягом владних повноважень (відносини по вертикалі і відносини по горшоїіталі; 4) за характером розподілу наслідків праці (відповідно до трудового внеску, не за прямим трудовим внеском); 5) за іншими формами участі у функціонуванні суспільної праці; 6) за ступенем регламентопаносгі відносин (формальні, офіційно оформлені, неформальні, офіційно не оформлені); 7) за способом спілкування (безособові, опосередковані, між особові, безпосередні).

Соціально-трудові відносини виявляються у формі соціально-трудових процесів, які в сукупності становлять трудову діяльність, яка проянлягться у змінах стану соціальних груп, колективів, окремих працівників. У сфері праці відбуваються: - інтегративні, - цінпісно-орієнтаційні, і - змінно-підтримуючі процеси. Необхідно зазначити, що вказані процеси по-різному проходять в залежності від їх масштабності. За цією ознакою можна виділити чотири рівні:

І - народне господарство; II - регіон (галузь); III - об'єднання і підприємство; IV - індивідуальний рівень працівника.

В процесі трудової діяльності працівники, які спільно реалізують цілі щодо виробництва матеріальних і духовних благ, об'єднуються на основі відповідних правил та процедур в соціальну організацію - трудовий колектив. Колектив (від лат. збірний) - суспільна форма об'єднання людей, що виникає на основі їхньої спільної праці, спільних громадських інтересів, яким підпорядковуються дії, вчинки, інтереси окремих осіб. Слід звернути увагу на відмінність між поняттями колективів і група.

Трудовий колектив являє собою, з одного боку, одну із форм спільної діяльності людей, спільну організацію, різновид соціального інституту, який характеризується управлінською ієрархію, а, з другого - соціальну спільноту, яка виступає елементом соціальної структури суспільства, що характеризується поділом людей на різні соціальні верстви і групи.

Соціологічна характеристика трудового колективу може розглядатися з різних сторін. Соціологію цікавлять функції колективу, типи, рівні, стадії розвитку, внутрішньоколективна згуртованість, структура трудового колективу. Об'єктом вивчення соціології праці є великий комплекс проблем пов'язаних з функціонуванням і розвитком трудових колективів, а саме:

1) проблема формування колективів і адаптація працівників; 2) проблема забезпечення трудової мотивації; 3) проблема соціального управління трудовими колективами і соціального контролю; 4) проблема згуртованості і конфліктів в трудових колективах; 5) соціальні проблеми трудових приміщень.

3. Як відомо, управління потребують всі сфери суспільного життя, а вдосконалення системи управління є соціальною потребою суспільства, що обумовлена об'єктивними факторами зростання ролі управління виробництвом і всіма соціальними процесами.

Соціологія управління - галузь соціології, яка вивчає закономірності, засоби, форми та методи цілеспрямованого впливу на соціальні відносини, структури і процеси суспільства (організації") з метою упорядкування, підтримки, збереження його оптимального функціонування, розвитку або зміни, переведення до іншого стану. Вона також досліджує природу управлінських відносин, з'ясовує соціальні цілі управління, вивчає комплекс проблем організації процесів управління; аналізує механізми соціальних взаємодій суб'єктів управління.

її зміст становлять дослідження соціальних основ управління, його функцій, принципів і законів, особливостей управлінської діяльності і управлінських відносин, закономірностей їх розвитку й ефективності, об'єктивних і суб'єктивних умов і факторів їх використання щодо різних рівнів організації суспільства.

Об'єктом соціології управління виступають різноманітні соціальні системи, їх підсистеми та ланки, що створюються в суспільстві для досягнення певної мети та розв'язання певних завдань. Предметом -

виступають управлінські відносини, управлінські процеси і властивості суб'єктів управління різних рівнів управлінської ієрархії, а також закономірності, особливості, умови, форми та методи управлінської діяльності.

Соціологія управління узагальнює всі управлінські науки, виокремлюючи для соціального вивчення закономірності управлінських відносин на всіх рівнях функціонування суснільсіва і його елементів н усіх сферах і галузях життєдіяльності.

Слід наголосити, що управління як соціальне янищс з'явилось у давні часи, але як наука за своїми школами, теоріями і напрямками - нппикло наприкінці XIX століття і пройшло в своєму розвитку кілька етапів, головними з яких вважаються: класичний, або раціоналістичний, період (школа наукового менеджменту Ф. їейлора; адміністраіивпа школа управління А. Фейоля; теорія "ідеальної бюрократії" М. Вебера); соціально-психологічний, або гуманістичний період (школа людських підноснії Н.Меііо, теорія "X" і "У" Д.Макгрсгора: теорія стилів ксрівннцтпа К. Леніна; теорія потреб А. Маслоу та ін.); системний, або синтетичний період (емпірична школа управління П.Друксра; школа соціальних систем Ч.Бсрпарда); попа школа управління, або школа кількісних методів Г.Саймона та ін.; теорія організаційної культури, а також численні сучасні системні та ситуаційні концепції управління.

4. Розглядаючи співвідношення, взаємозв'язок соціології праці та управління і менеджменту, слід зазначити, що поняття "управління" і "менеджмент" досить близькі і часто їх ототожнюють. В технічному відношенні так воно й є, бо менеджмент дослівно означає управління, але як культурні явища, вони, безперечно, різняться. Менеджмент, перш за пес, пов'язаний лише з проблемами комерційного управління виробництвом, а, по-друге, розглядає ці проблеми комплексно, поєднуючи соціологічні, економічні, організаційні, психологічні і інші підходи, Упрапління занжди базується па презумпції влади і повноважень, на цідіїорядкогапості нижчих рівнів вищим, на явному чи прихованому тиску одних в бік інших, на нерівності в доступі до економічних і соціальних благ.

Соціологія праці та управління, по-перше, розглядає не тільки проблеми управління виробництвом, а й методологічні та інші аспекти функціонування і розвитку соціальних інститутів, специфіку соціальпо-трудоііпх підноснії, різноманітні соціальні групи у сфері праці. По-друге, коли нона ронлядаг управління, то робить це, виходячії з найбільш широкого соціального »місту, використовуючи принципи, методи, закономірнеє і і соціального упран.'ііння.

Отже, усвідомивши коло проблем мецсджмешу і соціології праці та управління, можна зробити виснонок, що предмети їх пчагмію перехрещуються, у деяких ааиектах збігаються і доповнюю і ь один одного.

Контрольні запитання

1. Що вивчає соціологія праці та управління?

2. Визначте предмет соціології праці як спеціальної соціолої ічцоі науки.

3. Покажіть співвідношення і відмінність соціології праці і інших наук

про працю.

4. В чому полягає специфіка соціально-трудових відносин?

5. Що таке соціально-трудові процеси?

6. Обгрунтуйте необхідність зростання ролі соціології праці та управління в умовах переходу до ринкової економіки.

7. Поясність специфіку використання менеджерської діяльності, методологічних принципів і наукових доробок соціології праці та управління.

8. Як впливає приватизація на відношення до праці і мотивацію трудової діяльності?

Реферати

І. Праця як базовий соціальний процес.

2. Соціальні аспекти інженерної праці.

3. Трудовий колектив як соціальний інститут і соціальна спільнота.

4. Роль праці в удосконаленні особистості.

5. Структура, функції і методи управління.

6. Соціальні аспекти менеджменту.

Рекомендована література

І.Горбунов В.И. Управление социальньїм развитием трудового коллектива: Конспект лекций. - К., 1998.

2. Гіденс Е. Соціологія / Пер. з англ. В.Шовкун, А.Олійник, Наук.ред. О.Іващенко. - К., 1999

3. Кравченко А.Й. Социология: Учебник для студентов вузов. - М., 1999.

4. Лукашсвич М.П., Туленков В.М. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії: Навч.посібник. - К., 1999.

5. Полторак В.А. Соціологія. Основи соціології праці та управління. - К., 1992.

6. Промислова соціологія: Конспекти лекцій / за ред. Зуб Н.З., Карпенко М.Ф, Логунова М.М. та ін. - К., 1993.

7. Соціологія. Підручник / За ред. В.П.Андрущенка, М.І.Горлача. -Харків-Київ, 1998.

8. Соціологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / за ред. В.Г.Юродяненка. - К., 1999.