Комутація.
Алгоритми комутації відносно прості та в основному такі самі у більшості протоколів раутінгу. У більшості випадків станція визначає, що вона повинна вислати пакет до іншої станції або раутера. Отримавши певним чином адресу раутера, станція-джерело висилає пакет, адресований до конкретної MAC-адреси, однак з адресою Мережевого рівня станції-призначення.
Перевіривши Мережеву адресу призначення, раутер визначає, чи він знає, як переслати пакет за адресою наступного стрибка. Якщо раутер не знає, як переслати пакет, він звичайно відкидає його, в іншому випадку раутер змінює MAC-адресу призначення на адресу наступного стрибка і висилає пакет.
Наступний стрибок може бути або не бути остаточною адресою станції призначення. Якщо ні, то наступний стрибок звичайно є іншим раутером, який здійснює аналогічний процес прийняття рішення. Коли пакет переміщається через мережу, то його MAC-адреса змінюється, але Мережева адреса залишається постійною. Цей процес зображений на рис. 3.32.
Р
ис.
3.32.
Процес комутації
на Рівні 3.
Вище описано комутацію між прикінцевими системами джерела та призначення. ISO опрацювала ієрархічну термінологію, придатну для описання цього процесу. Використовуючи цю термінологію, мережеві пристрої, нездатні до висилання пакетів між підмережами, називають прикінцевими системами (End System – ES), тоді як пристрої, що мають цю здатність – проміжними системами (Intermediate System - IS). IS надалі ділять на такі, що маршрутизують всередині домену (interdomain IS), і такі, що здійснюють міждоменний раутінг (interdomain IS). Домен раутінгу загалом складається з частини об’єднання мереж, адміністрованої окремою організацією з окремими правилами адміністрування. Домени раутінгу також називають автономними системами. З певними протоколами домени раутінгу можуть також бути поділені на області раутінгу, але протоколи міждоменного раутінгу можуть вживатися для комутації як всередині області так і між областями.
Маршрутовані протоколи і протоколи раутінгу
Поширена плутанина між поняттями маршрутованих протоколів та протоколів раутінгу (маршрутизації). Маршрутованими протоколами є протоколи, які дозволяють маршрутувати свої пакети через об’єднання мереж. Прикладами таких протоколів є Internet Protocol (IP), DECnet, AppleTalk, NetWare, OSI, Banyan VINES і Xerox Network System (XNS). Протоколи раутінгу (маршрутизації) – це протоколи, які впроваджують алгоритми маршутування. Приклади таких протоколів – це Interior Gateway Routing Protocol (IGRP), Enhanced Interior Gateway Routing Protocol (EIGRP), Open Shortest Path First (OSPF), Exterior Gateway Protocol (EGP), Border Gateway Protocol (BGP), OSI Routing, Advanced Peer-to-Peer Networking, Intermediate System to Intermediate System (IS-IS) та Routing Information Protocol (RIP).
Прямий і непрямий раутінг.
Концептуально IP-маршрутування є простим, особливо для робочої станції. Якщо призначення безпосередньо під’єднане до робочої станції (наприклад, через PPP-зв’язок), або міститься в одному і тому ж сегменті мережі (наприклад Ethernet), то IP-данограма безпосередньо пересилається до місця призначення, інакше станція пересилає IP-данограму до раутера і покладається на те, що він доручить данограму за призначенням. Відповідно до цього розрізняють прямий і непрямий раутінг.