- •Тема . Предмет, межі доказування та докази у кримінальному провадженні
- •Задачі і завдання
- •Тема . Процес доказування у кримінальному провадженні та його
- •План заняття
- •Нормативний матеріал та судова практика
- •Додаткова спеціальна література
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання і задачі
- •План заняття
- •Нормативний матеріал та судова практика
- •Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001р. Із змінами і доповненнями. (ст.Ст. 384,385).
- •Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”. (п.20).
- •Додаткова спеціальна література
- •Грошевий ю.М., Стахівський с.М. Докази і доказування у кримінальному процесі: Науково-практичний посібник . – к., 2006 – 272с.
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання і задачі
- •Тема . Речові докази та документи як джерела доказів у кримінальному провадженні
- •Нормативний матеріал та судова практика
- •Додаткова спеціальна література
- •Грошевий ю.М., Стахівський с.М. Докази і доказування у кримінальному процесі: Науково-практичний посібник . – к., 2006 – 272с.
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання і задачі
Тема . Предмет, межі доказування та докази у кримінальному провадженні
План заняття
Поняття предмету доказування у кримінальному провадженні та його структура.
Межі доказування.
Поняття доказу у кримінальному провадженні. Джерела доказів.
Належність і допустимість доказів.
Визнання доказів недопустимими.
Класифікація доказів.
Нормативний матеріал та судова практика
Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012р. Ст.84-91, 485.
Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001р. Із змінами і доповненнями. (ст.ст. 11, 18-25, 36-43, 44-49, 66, 67).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”. (п.19).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005р. №2 „Про застосування судами України кримінально-процесуального законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування”. Із змінами і доповненнями. (п.3,11).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985р. №11 „Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ”. Із змінами і доповненнями. (п. 12, 14).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990р. №5 „Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку”. Із змінами і доповненнями. (п. 8, 14, 16, 17).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997р. №7 «Про посилення судового захисту прав і свобод людини і громадянина» (п.4).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Із змінами і доповненнями. (п.3).
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995р. №11 „Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат”. Із змінами і доповненнями.
Додаткова спеціальна література
Андрушко П. Щодо поняття «допустимість доказів у кримінальному судочинстві // Вісник прокуратури. – 2011. – №7 – 61-80.
Гончаренко В.Г. Предмет доказування в кримінальному судочинстві // Вісник Академії адвокатури України. – 2011. – №1(20). – С.120-122.
Грошевий Ю.М., Стахівський С.М. Докази і доказування у кримінальному процесі: Науково-практичний посібник . – К., 2006 – 272с.
Конюшенко Я. Поняття доказів у кримінально-процесуальному провадженні, їх зміст і класифікація // Право України. – 2010. – №3. – С.232-238.
Крикунов О.В. Предмет доказування у кримінальному процесі крізь призму судового та доктринального тлумачення // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 50. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. – С.523-529.
Лобойко Л.М. Реформування кримінально-процесуального законодавства у частині регламентації окремих питань доказування // Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". – 2011. – №2(4).
Нор В. Т. Проблеми теорії і практики судових доказів. Львів, 1978 (Гл. 2-3).
Нор В.Т., Багрій М.В. Використання непрямих доказів у кримінальному судочинстві України: Монографія. – Тернопіль: Пол-Інвест, 2011. – 206с.
Павлишин А. Вплив кримінально-процесуальної форми на визначення системи джерел доказів // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали XVI регіональної науково-практичної конференції. 8-9 лютого 2010р. м. Львів. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2010. – С.404-406.
Пінчук М.Г. Деякі питання щодо визначення предмета доказування та його структури // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – №2. – С.33-38.
Погорецький М. Про співвідношення джерел фактичних даних і джерел доказів у кримінальному процесі // Право України. – 2009. – №1. – С.80.
Погорецький М.А. Докази у кримінальному процесі: проблемні питання // Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". – 2011. – №1(3).
Попелюшко В. О. Предмет захисту та його доказування в кримінальній справі. — Київ: Прецедент, 2005. – 232с.
Попелюшко В.О. Предмет доказування в кримінальному процесі (кримінально-процесуальні та кримінально-правові аспекти). — Острог: Видав-во НУ «Острозька академія», 2001. – 196с.
Строган Анна. Заявлення, розгляд і вирішення клопотань про виключення доказів зі справи як недопустимих // Юридична Україна. –2008. – №.7 – С.96.
Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса. М., 1968, Том 1 (Гл. 10, 12).
Шевченко В. Співвідношення понять "факту", "фактичних даних", "відомостей про факти" та "доказової інформації" // Право України. —2003. - № 2.
Шевчишен Артем Вікторович. Допустимість доказів у кримінальному процесі України та США (порівняльно-правовий аналіз) // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2010. – №.3. – С.166.
Штурмак О. Допустимість доказів у кримінальному судочинстві // Право України. – 2007. – №9. – С.63.
Штурмак О. Забезпечення прав людини як невід'ємна умова допустимості доказів у кримінальному судочинстві України // Право України. – 2009. – №7. – С.125.
Питання для самоконтролю
Пригадайте, які завдання кримінального провадження (ст.2 КПК)?
Що таке предмет доказування у кримінальному провадженні?
Який зв’язок між завданнями кримінального провадження та предметом доказування?
Які елементи складають структуру предмету доказування у кримінальному провадженні?
Чи можуть бути додаткові елементи структури предмета доказування в окремих категоріях кримінальних проваджень?
Які особливості предмету доказування у провадженнях неповнолітніх?
Що собою становить "подія злочину" як обставина, що підлягає доказуванню?
Які вимоги кримінально-процесуального закону щодо встановлення (доказування) суб'єкта і суб'єктивної сторони злочину?
Яка за своїм характером може бути заподіяна злочином шкода?
Чи підлягає відшкодуванню завдана злочином шкода і яка саме?
Що таке процесуальні витрати і для чого потрібно встановлювати їх розмір?
З якою метою закон вимагає встановлення обставин, які характеризують обвинуваченого як особистість?
В якому законі закріплені пом'якшуючі і обтяжуючі кримінальне покарання обставини? Назвіть їх.
Які обставини виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження?
Які обставини є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання?
Що слід розуміти під доказом в кримінальному провадженні? В якій статті КПК України дається поняття доказу?
Які є джерела доказів у кримінальному процесі? В якій статті КПК дається їх перелік?
Що таке "належність доказу"?
Що слід розуміти під "допустимістю доказу"?
Яке значення має правильне процесуальне оформлення доказу?
Які докази вважаються недопустимими?
У яких випадках суд обов’язково визнає докази недопустимими?
У чому полягає недопустимість доказів та відомостей, які стосуються особи підозрюваного, обвинуваченого?
У яких випадках такі докази та відомості можуть бути визнані допустимими?
Який порядок визнання доказів недопустимими?
Які наслідки визнання доказів недопустимими?
Як в теорії доказів прийнято класифікувати (групувати) докази та їх джерела?
Чи однакове доказове значення мають первинні і похідні докази та їх джерела?
Що виступає критерієм (підставою) поділу доказів на прямі і непрямі?
Які правила користування непрямими доказами виробила теорія доказів?
Як класифікуються докази залежно від механізму їх формування?
Які докази вважаються обвинувальними, а які виправдувальними?