1.2.3 Соціально-економічні погляди середньовічної України

Історія соціально-економічної думки України феодальних часів пов'язана з епохою Київської Русі - першим державним утворенням на українській етнічній території. Головні літературні джерела тієї епохи - літописи, кодекси і записи норм світського й церковного права, угоди і грамоти князів, тощо.

Соціально-економічна думка в Україні доби Київської Русі найбільш повно відображена у визначній пам'ятці тих часів Руській правді" (доречно згадати "Салічну правду" першої Франкської держави). Ця видатна пам'ятка соціально-економічної і політичної літератури середніх віків (XI - ХНІ ст.) містила понад 100 списків "Руської правди", які відбивали тогочасні закони права, норми соціальних та економічних відносин, соціальну структуру давньоруського суспільства. У цьому зведенні законів міститься багатий матеріал, який відбиває специфіку тогочасних феодальних відносин в Україні. Соціально-економічні й правові відносини тих часів регулювалися законами про приватну власність, найперше права власності князів і феодальної знаті на землю і кріпаків, права стягнення податків і отримання рентних доходів для верхівки суспільства (князь, феодальна знать, церковна ієрархія), регулювання майнових та особистих прав верств феодально залежного населення.

"Руська правда" досить точно відбивала товарно-грошові відносини тогочасного суспільства, містила дані про грошову систему Київської Русі. На відміну від середньовічних західноєвропейських держав, де лихварство вважалося гріховним, у Київській Русі воно законодавчо регулювалося. Закони затверджували порядок забезпечення майнових інтересів кредитора. За спроби боржника втекти від свого кредитора той міг перетворити боржника на свого довічного раба. Позичковий відсоток у Київській Русі був дуже високим.

Важливим джерелом соціально-економічних поглядів середньовічної України було літописне зведення "Повість временних літ", яке належало ченцю Києво-Печерського монастиря Нестору (кінець XI - початок XII ст.). Лишаючи осторонь питання політичної історії Київської Русі, треба відзначити широке коло соціально-економічних процесів, яке висвітлене у цьому видатному літературному творі. "Повість временних літ" розглядала джерела доходів в Київській державі данину і збори з населення, торгівельне мито і воєнну здобич, надходження у казну у вигляді штрафів та судового мита. В літописі йдеться про активні зовнішньоекономічні зв'язки Київської Русі з іншими державами. Нестор багато уваги приділив суспільному поділу праці, підкреслюючи, що для розвитку держави потрібні усі види праці як розумової, так і фізичної, як землеробські заняття, так і ремісничі.

Суспільне життя середньовічних часів Київської Русі добре відбите у видатному творі князя Володимира Мономаха "Повчання дітям" (початок XII ст.). Цей твір, пройнятий загальним духом і метою зміцнення держави, містить чимало важливих соціально-економічних спостережень, відбиває відносини між землевласниками і селянами, дає поради щодо подолання соціально-економічних суперечностей.