Финансы

Реализация

Реализация

Переваги	Недоліки
Чітке розмежування по продуктах (проектам);	Високі вимоги до лінійних і функціональних керівників;
Висока гнучкість і адаптивність основних підрозділів;	Високі вимоги до комунікації;
Господарська й адміністративна самостійність підрозділів;	Труднощі й тривале узгодження при ухваленні концептуального рішення;
Висока професійна кваліфікація функціональних керівників;	Ослаблення персональної відповідальності й мотивації;
Сприятливі умови колективного стилю керівництва;	Необхідність і небезпека компромісних рішень;
Простота розробки й реалізації єдиної політики.	Можливість конфлікту між лінійними й функціональними керівниками через подвійну підпорядкованість перших.

Додаток №8

Схема проектної організаційної структури керування.

Руководство

Реализация

Снабжение

Производство

Руководство проекта

Механическая обработка

Планирование запасов

Реклама

Сборка

Закупка

Поставка

Переваги	Недоліки
Висока гнучкість і адаптивність систем;	Складні механізми координації;
Зниження ризику помилкових рішень;	Можливі конфлікти через подвійне підпорядкування;
Професійна спеціалізація керівників функціональних підрозділів;	Розмитість відповідальності по окремому проекті;
Можливість обліку специфічних умов регіону;	Складність контролю робіт із проекту в цілому;
Розмежування сфер відповідальності;	Необхідність диференціювання контролю по функціях і проектам.
Кадрова автономія функціональних підрозділів;
Цільове керівництво проектом на основі єдиноначальності.

Додаток №9

Економічна ефективність керування виробництвом.

Витрати праці в керуванні. У матеріальному виробництві беруть участь не тільки робітники, зайняті безпосередньо у виробничих підрозділах підприємства, але й ті працівники, які управляють всіма виробничими процесами й забезпечують виробництво матеріальними, трудовими й енергетичними ресурсами, а також здійснюють впровадження досягнень науки й техніки у виробництво.

Праця працівників керування є продуктивною працею, а самі працівники - виробниками, що беруть участь у створенні матеріальних благ, їхньої вартості, у тому числі й вартості прибавочного продукту. Специфічна особливість управлінської праці полягає в тому, що він втілюється в продукті не прямо, а шляхом здійснення управлінських функцій стосовно працівників, зайнятим виробничими операціями. Ця праця враховується в сукупній праці всіх працівників, у загальних результатах виробництва. Таким чином, витрати праці в керуванні - це необхідні витрати матеріального виробництва, які є частиною вартості зробленої продукції, і праця працівників керування оплачується з тої вартості, у створенні якої вони беруть участь. Однак витрати управлінської праці, як і інші витрати, входять у витрати матеріального не в будь-якому обсязі, а в міру свого суспільно необхідного характеру. Тому витрати на керування повинні відповідати обсягу виробництва й забезпечувати скорочення сукупних витрат виробництва. Вони повинні скорочуватися при підвищенні продуктивності праці в керуванні.

Скорочення витрат на керування тільки тоді є економічно виправданим, коли вони не ведуть до збільшення загальних витрат на виробництво продукції. Це положення ставиться, як до витрат на утримання управлінських працівників (жива праця), так і до витрат, упредметненим у коштах комп'ютерної й організаційної техніки (упредметнена праця). Збільшення витрат упредметненої праці повинне забезпечити більше витрат живої праці в керуванні й зменшити сукупні витрати виробництва.

Відомо, що без комп'ютеризації управлінської праці завдання розвитку економіки й організації ефективного керування не може бути вирішена. Це завдання може бути вирішена на основі комплексного вдосконалювання всієї системи керування, що укладається в механізованому зборі й обробці потоків виробничо-економічної інформації, застосуванні комп'ютерних систем керування виробництвом, використанні комп'ютерної техніки й економіко-математичних методів.

Критерії й методи визначення ефективності керування виробництвом. Визначення ефективності керування виробництвом методично зводиться до розрахунку співвідношення витрат на керування й отриманих при цьому результатів, у першу чергу тих, які відображають підвищення ефективності всього виробництва. Отже, удосконалювання керування повинне відображатися в підвищенні ефективності виробництва й зниженні витрат на адміністративно-управлінський персонал (аналізованого періоду).

Зниження управлінських витрат - один з елементів економії суспільної праці в процесі виробництва. Однак не завжди зменшення частки витрат на керування забезпечує досягнення сукупної економії витрат. Важливо, щоб даний обсяг витрат керування забезпечував економію витрат живої праці й упредметненої праці у всьому виробництві й загальне підвищення виробництва. Специфіка управлінської праці полягає в тому, що його витрати проявляються найбільше повно лише в загальних результатах виробництва, а ефективність його може оцінюватися через виявлення ефективності всього виробництва. Оцінка доцільності обраної схеми керування повинна провадитися в конкретних умовах підприємства (організації), об'єднання, галузі.

Процес керування і його ефективність залежить від особливості галузі (виробництва), технічної оснащеності, особливості технологічних процесів, масштабів і рівня спеціалізації виробництва, виду продукції, кваліфікації кадрів, організації праці й виробництва.

Для порівняння витрат на керування по окремих об'єктах керування можна вибрати наступні показники:

відносну й абсолютну величину витрат адміністративно-управлінських видатків (на випуск продукції в натуральному й грошовому вираженні, кількість зроблених одиниць, інформаційний потік документів, величину виробничих фондів, прибуток, рентабельність;

кількість структурних підрозділів (в абсолютному й відносному вимірі на випуск продукції);

чисельний склад структурних підрозділів;

машиная озброєність апарата керування (наявність коштів механізації й оргтехніки для рішення завдань керування й ступінь їхнього використання);

продуктивність праці на підприємстві й у керуванні підприємством, об'єднанням, галуззю.

Економічна ефективність керування виробництвом. Ефективність керування окремими ділянками або підприємством у цілому є результатом функціонування системи керування, що забезпечують виконання поставлених перед об'єктом завдань із найменшими трудовими, матеріальними й фінансовими витратами.

Економічну ефективність керування визначають наступні основні напрямки:

структура керування. Абсолютні й відносні показники;

наявність і використання оргтехніки й коштів механізації в процесі рішення управлінських завдань органами керування підприємством;

застосування комп'ютерної техніки й ступінь її використання при рішенні управлінських завдань, розробка й впровадження комп'ютерних систем керування виробництвом;

удосконалювання процесів рішення управлінських завдань при функціонуванні системи керування підприємством завдань;

підвищення продуктивності праці;

зміна обсягу випуску продукції, поліпшення ритмічності виробництва;

зниження собівартості продукції;

строки окупності капітальних вкладень;

оптимізація рішень завдань по використанню трудових ресурсів і економія, що досягається при цьому;

економія матеріальних ресурсів і її вплив на випуск продукції, фінансовий стан підприємства;

використання виробничих потужностей, інтенсифікація виробництва, підвищення якості продукції;

поліпшення фінансового стану підприємства в цілому, його структурних елементів.

Найбільш важливими економічними показниками роботи підприємства є: обсяги виробництва й реалізації;

зниження норм видатку матеріальних цінностей на одиницю продукції; поліпшення використання виробничих фондів;

продуктивність праці;

скорочення витрат заробітної плати на одиницю продукції;

зниження собівартості;

збільшення розмірів прибутку й підвищення рентабельності виробництва;

збільшення власних фінансових ресурсів;

поліпшення фінансових показників;

поліпшення умов праці, відпочинку, побуту й інших показників.

При укрупненій оцінці ефективності керування діяльністю підприємства можуть бути прийняті відносні величини - рівні виконання плану за відповідними показниками в досліджуваному періоді. Тоді ефективність керування виробництвом може бути обчислена по наступній функції:

Э_п = F (х); х := (Q, Q_р, ΔН, T , ?З, ?C, ?П, ?P),

де Q-Q- обсяг виробництва;

Q_р - обсяг реалізації;

ΔН - зниження норм видатку матеріальних цінностей;

T -продуктивність праці;

ΔЗ - скорочення витрат по заробітній платі на одиницю продукції;

ΔC - зниження собівартості;

ΔП - збільшення розмірів прибутку;

ΔP - підвищення рентабельності виробництва;

Э_п - ефективність керування виробництвом ;

х:= означає, приймає значення.

Після визначення приватних і загальних критеріїв ефективності керування виробничо-господарською діяльністю, а також економічності апарата керування Э_у визначають і загальну ефективність керування підприємством, організацією, об'єднанням, галуззю (при необхідності).

Э_п З_у З_у

Э_общ= ---- --- --причому Э_у = ---- ---- ----------- ,

Э_у Q +Q_н Ф _з.п

З_у - витрати на керування, тис. грн.;

Q,Q_н - вартість основних виробничих фондів і нормованих оборотних коштів, тис. грн.;

Ф _з.п - фонд заробітної плати (крім фонду зарплати адміністративно-управлінського персоналу), тис. грн.

Останнім часом значна кількість завдань (з різними критеріями оптимальності й обмеженнями) по кожному з названих напрямків можна вирішити, використовуючи математичні методи й комп'ютерні системи обробки даних.

Визначення економічного ефекту сучасних систем керування. У результаті розрахунків економічної ефективності сучасних систем керування визначаються результати виробничо-господарської діяльності підприємства. можливість використання проекту вдосконалювання системи керування, величина економічного ефекту для підприємства.

Ефективність систем керування визначається численними показниками, основними з яких є:

одержання всіма підрозділами підприємства своєчасної й повної інформації про хід виробництва;

безперервність нагромадження інформації при відносно менших витратах трудових витратах;

ступінь використання інформації для вдосконалювання виробничого процесу;

забезпечення синхронності роботи структурних підрозділів підприємства;

розробка економіко-математичних моделей і їхнє використання при рішенні конкретних виробничих завдань;

можливість багаторазового використання вихідної інформації, виключення дублювання в роботі апарата керування, підвищення відповідальності;

динамічність системи керування виробничими процесами підприємства.

Для розрахунку річного економічного ефекту від використання сучасної системи керування підприємством використовується наступний порядок обчислень:

З₁+ Е_нФ_п1 С₂ + Е_нФ_п2

Э = [ ---- ---- ---- --- --(-- ---- ---- ------ )] В₂,

В₁ У₂

де

Э - річний економічний ефект;

В_1, В₂ - річний обсяг продукції до й після впровадження сучасної системи керування, гр.;

З_1,, З 2-₂- собівартість продукції до й після впровадження сучасної системи керування, гр.;

Ф_п1, Ф_{п 2-2}- середньорічна вартість виробничих фондів до й після впровадження сучасної системи керування, грн.,

Е_н - нормативний або прийнятий коефіцієнт ефективності капітальних вкладень.

Розглянемо деякі методичні питання розрахунку ефективності сучасних систем керування підприємством (СУП). Основним показником економічної ефективності СУП є приріст прибутку за рахунок: зниження витрат на виробництво продукції й збільшення обсягів виробництва.

Ураховуються наступні показники ефективності виробництва:

збільшення випуску продукції на діючих виробничих потужностях у результаті оптимізації планів і більше раціонального використання основних виробничих фондів;

підвищення продуктивності праці;

оптимізація рівня запасів матеріальних ресурсів і обсягів незавершеного виробництва;

підвищення якості випускається продукции, що;

скорочення величини умовно-постійних видатків;

зниження непродуктивних видатків (оплата понаднормових робіт, штрафи, пени, неустойки т.п.));

інші показники виробничо-господарської діяльності, керування й прийняття рішень, поліпшення організації праці й т.п.).

Економічна ефективність СУП розраховується відповідно до галузевих методичних вказівок.

При визначенні очікуваного річного економічного ефекту як база для порівняння приймаються такі варіанти:

СУП впровадження на діючому підприємстві – плановані показники виробничо-господарської діяльності підприємства в рік впровадження СУП;

СУП впроваджується на стоящемся підприємстві, де не було передбачено її створення, - техніко-економічні показники проекту даного підприємства;

На знову проектованих підприємствах економічні показники СУП обґрунтовуються шляхом порівняння з аналогом.

Економічна ефективність СУП визначається річним приростом прибутку, річним економічним ефектом і ефективністю витрат на її створення:

а) річний приріст прибутку (або економія) розраховується по формулі

А₂ - А₁ З₁ - З₂

Э_г = ( ---- ---- ---- --)П₁ + ( ---- ---- ---- --А₂ ,

А₁ 100

де А₁ , А₂ – річний обсяг реалізації продукції до й після до й після впровадження ССУП, тис. грн.;

З₁, З₂ – витрати на 1 грн. реалізованої продукції до й після до й після впровадження СУП, коп.;

П₁ – прибуток від реалізації продукції до впровадження СУП. тыс. грн.;

б) річний економічний ефект (Э) визначається по формулі

А₂ - А₁ З₁ - З₂

Э = [( ---- ---- ---- --)П₁ + ( ---- ---- ---- --А₂] – Е_н Зс._в ,

А₁ 100

де Е_н - нормативний коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень у даній галузі;

Зс._в - витрати, пов'язані зі створенням і впровадженням СУП, тис. грн.;

в) ефективність витрат визначається по формулі

Э_г Зс._в

Е_р = ---- ---- --- -->Е_н або Т = ---- ---- --,

Зс._в Э_г

де Е_р - розрахунковий коефіцієнт ефективності витрат;

Т – строк окупності витрат на СУП.

Якщо розрахунковий коефіцієнт більше нормативного, то СУП уважається ефективною. Строк окупності витрат на СУП являє собою показник, що характеризує період часу, протягом якого загальні витрати вертаються за рахунок економії поточних витрат і додаткового прибутку від реалізації продукції.

Розрахунок основних показників економічної ефективності.

Річний обсяг реалізації продукції після впровадження СУП розраховується по формулі

100-а₂

А_{2 =} А₁ γ ; ? = ---і ---і ---і ---і ---і ---і- ,

100-а₁

де γ - коефіцієнт росту реалізованої продукції;

А₁ - річний обсяг реалізованої продукції до впровадження СУП, тис. грн.;

а₁, а₂ - втрати робочого часу, що роблять вплив на обсяг випускається продукции, що, відповідно, до й після впровадження СУП, %.

Величина собівартості визначається по передбаченій зміні елементів витрат, на які впливає впровадження СУП.

Поточні витрати групуються по статтях:

сировина й матеріали;

паливо й енергія на технологічні потреби;

відрахування на соціальне страхування; основна заробітна плата виробничих робітників;

видатки на підготовку й освоєння виробництва;

видатки на утримання й експлуатацію встаткування;

видатки виробничих підрозділів підприємства (цехів, терміналів і т.п.);

обще експлуатаційні видатки (загальнозаводські видатки);

втрати від шлюбу (комерційного шлюбу);

інші виробничі видатки; внепроизводственные видатки.

Із цих статей вибираються окремі видатки, які діляться на умовно - постійні й умовно - змінні видатки.

Зміна собівартості продукції розраховується по формулі після впровадження СУП, тис. гр.;

З = Р_{у. пер} + Р_у.п ,

де Р_{у. пер} - умовно- змінні видатки, тис. гр.;

Р_у.п - умовно постійні видатки, тис. гр.

Економія від зниження собівартості в результаті впровадження СУП складається зі зміни умовно – змінних видатків, а величина умовно – постійних видатків у собівартості реалізованої продукції приймається на базовому рівні.

Річна економія умовно – змінних видатків (Э_{у.пер )} визначається по формулі

Э_у.пер = ΔЭ_м + ΔЭз._п + Δ Эп._б + ΔЭн._р ,

Де ΔЭ_м - економія від зниження матеріальних витрат, тис. гр.;

ΔЭз._п - економія по фонду заробітної плати, тис. гр.;

Δ Эп._б - економія від зменшення втрат від шлюбу, тис. гр.;

ΔЭн._р - економія від зменшення непродуктивних видатків, тис. гр.

Економія по елементах умовно – змінних видатків визначається прямим рахунком і виключається з відповідних статей калькуляції собівартості продукції після впровадження СУП.

Економія від зниження матеріальних витрат визначається по формулі

ΔЭ_м = Зс._м γ ?,

де Зс._м - витрати на сировину й матеріали до впровадження СУП,

β - коефіцієнт, що характеризує можливе скорочення видатків сировини й матеріалів після впровадження СУП.

Тоді витрати на сировину й матеріали при функціонування СУП будуть рівні:

З¹ _{с. м} = Зс._м γ (1 - ?),