Боргове фінансування

Боргове фінансування здійснюється шляхом випуску дохідних державних зобов’язань, які розміщуються і вільно рухаються на фондовому ринку, а після закінчення певного терміну погашаються державою. Оскільки гроші для покриття бюджетного дефіциту позичаються на ринку, приросту грошової маси не відбувається.

Таким чином, розрізняються наступні джерела боргового фінансування дефіцитів:

• - кредити банків та небанківських кредитних організацій;

• - кредити іноземних держав, міжнародних фінансових організацій;

• - державні позики, що здійснюються шляхом випуску цінних паперів від імені держави;

• - бюджетні кредити, які одержуються від інших рівнів бюджетної системи (як правило від вищих до нижчих);

• - надходження від продажу майна, що перебуває у державній власності: акції та частки в підприємствах, земельні ділянки і об’єкти природокористування, державні запаси дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Перевага боргового фінансування очевидна. Однак існують і негативні сторони державного запозичення. Випущені державою цінні папери зазвичай розглядаються учасниками фондового ринку як вельми надійні. Купуючи державні зобов’язання, власники капіталу скорочують таким чином інвестиції в реальний сектор економіки. Це спричиняє зниження підприємницької активності, ставлячи під питання перспективи економічного зростання.

 

Джерела фінансування дефіциту бюджету

 

Для фінансування дефіциту бюджету використовуються різні джерела, які поділяються на внутрішні і зовнішні.

Внутрішні джерела

Фінансування дефіциту за рахунок внутрішніх джерел включає:

• - кошти, що надійшли від розміщення державних цінних паперів, номінованих у національній валюті;

• - бюджетні кредити;

• - кредити, надані кредитними організаціями, міжнародними фінансовими організаціями.

Інші джерела внутрішнього фінансування дефіциту бюджету:

• - надходження від продажу акцій та інших форм участі в капіталі, що перебувають у власності держави;

• - надходження від реалізації державних/регіональних/муніципальних запасів дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

• - курсова різниця;

• - інші джерела внутрішнього фінансування дефіциту бюджету.

Зовнішні джерела

До складу джерел зовнішнього фінансування дефіциту бюджету включаються:

• - кошти, що надійшли від розміщення державних позик, які здійснюються шляхом випуску державних цінних паперів від імені держави чи відповідного регіону, номінальна вартість яких зазначена в іноземній валюті;

• - кредити іноземних держав, міжнародних фінансових організацій, інших суб’єктів міжнародного права та іноземних юридичних осіб в іноземній валюті, включаючи цільові іноземні кредити (запозичення);

• - кредити кредитних організацій в іноземній валюті;

• - інші джерела зовнішнього фінансування дефіциту бюджету.

 

Дефіцит бюджету: плюси і мінуси

 

Дефіцит державного бюджету небезпечний тим, що він практично завжди призводить до інфляції. Так було, наприклад, у 1959-1975 роках у США, коли бюджетний дефіцит був викликаний війною у В’єтнамі. Таким чином, наявність бюджетного дефіциту зазвичай розглядається як явище негативне.

Однак існує й інший підхід до проблеми шкідливості бюджетного дефіциту як такого. Так, слідом за Джоном Мейнардом Кейнсом, ряд економістів навіть рекомендують складати бюджет з деяким дефіцитом, щоб пом’якшити або покласти край економічному спаду.

Коли в економіці висока безробіття, збільшення державних закупівель створює ринок для підприємницької активності, породжуючи дохід і стимулюючи підвищення споживчих витрат. Це стимулює подальше економічне зростання (ефект мультиплікатора), що підвищує реальний ВВП і зайнятість населення і, в остаточному підсумку, знижує рівень безробіття. Зв’язок між попитом на внутрішньому ринку і безробіттям називається законом Оукена, який описує емпірично спостережувану зворотно пропорційну залежність ВВП від рівня безробіття.

Збільшення обсягів ринку, викликане дефіцитом бюджету, стимулює економіку також і настільки, скільки збільшення підприємницького прибутку викликає оптимізм виробника, який в свою чергу сприяє довгостроковим інвестиційним вкладенням (ефект акселератора). В результаті відроджується попит, що викликає в свою чергу зростання зайнятості населення. Але дефіцит не просто стимулює попит. До всього іншого, якщо дефіцит використовується для фінансування таких сфер, як інфраструктура, фундаментальна наука, освіта або охорона здоров’я, то це також в перспективі збільшує обсяги виробництва. Таким чином, бюджетний дефіцит в певних випадках може виявитися стимулом для активізації економічних процесів.

Бюджети багатьох держав є дефіцитними. Якщо держава прагне щорічно приймати бездефіцитний бюджет, це може погіршувати циклічні коливання економіки за рахунок скорочення важливих видатків і зайвого підвищення податків. Тому при регулюванні дефіциту важливо враховувати не тільки поточні завдання бюджетної політики, але і її довгострокові пріоритети.