3. Функції та вартісні фактори цінних паперів

Доцільно розглянути здатність цінних паперів виконувати в про­цесі ринкової взаємодії певні функції. До основних функцій, що виконуються цінними паперами, можна віднести:

1. Мобілізаційну. Ця функція стосується практично всіх видів цінних паперів. Це - акції, банківські депозити , казначейські зобов'язання держави, облігації підприємств і внутрішньої державної позики та інші. Суть цієї функції полягає в тому, що підприємство, організація чи держава (емітент) на певній стадії свого розвитку досягає такого моменту, коли починає відчувати нестачу коштів. З метою покращення фінансового стану прий­мається рішення про випуск (розміщення) того чи іншого цінного паперу. Таким чи­ном, за короткий проміжок часу організація-емітент може мобілізувати значні кошти на розвиток власної діяльності /протягом 6-ти місяців/, Ця функція передує іншим і, по суті, є визначальною. Адже, якщо організація, яка здійснює випуск цінних паперів, зокрема акцій, протягом 6-ти місяців не підпише 60 відсотків від загального випуску, останні визна­ється недійсними.

2. Управлінську. Не всі цінні папери, які випущені і знаходяться в обігу на ринку цінних паперів, виконують цю функцію. До числа тих з них, яким властива ця функція, відносяться акції, пайові свідоцтва, сертифікати з часткою, інвестиційні сертифікати та ін. В контексті ринку цінних паперів управлінська функція означає наявність у власника зазначеного вище виду цінного паперу і можливості браги участь в управлінні справами емітента. Найчастіше в таких випадках мова йде про реалізацію права на участь у загальних зборах акціонерів, голосуванні, внесенні пропозицій, висуванні кандидатур до складу виборчих керівних органів емітента /правління, спостережну раду/; на отримання інформації, що стосується діяльності та фінансового стану емітента; на участь у розподілі майна емітента при його ліквідації.

3. Запозичувальну. Ця функція виконується лише борговими цінними паперами, частка яких на ринку цінних паперів є однією з найбільших. Однак не всі цінні папери, що випускаються і знаходяться в обігу на зазначеному ринку, є борговими. До категорії боргових документів відносяться такі грошові документи, які свідчать про наявність між організацією-емітентом та власником цінного паперу кредиторсько-дебиторських відносин. Іншими словами, емітент здійснює випуск боргових цінних паперів з метою "запозичення грошей" чи "отримання кредиту" у влас­ника цінного паперу. В свою чергу власник такого цінного паперу надає "позику", тобто дає її "в борг" емітенту шляхом оплати вартості борго­вого цінного паперу.

При цьому треба усвідомлювати, що при придбанні боргових доку­ментів їх власник набуває статусу кредитора емітента, а не власника майна емітента. В свою чергу власник цінних паперів /що підтверджу­ють участь чи членство/ набуває статусу співвласника майна емітента, а не кредитора. При кредиторсько-дебиторських відносинах право на участь й управлінні справами емітента не надасться. До боргових цінних паперів відносяться різноманітні види об­лігацій, свідоцтва про заборгованість, векселі, комерційні папери та деякі інші документи.

В загальному розумінні грошові документи, які знаходяться в обігу на ринку цінних паперів, відносяться або до категорії документів, що підтверджують участь /членство/, або документів, що засвідчують вста­новлення кредиторсько-дебиторських відносин. Тому, коли йде мова про ринок цінних паперів, то мається на увазі ринок, на якому знахо­дяться в обігу акції та облігації.

4. Розрахункову. Цінні папери, які функціонують на ринку, можуть виконувати в процесі загальноринкової взаємодії ще одну дуже важли­ву функцію - вони можуть виступати засобом розрахунку /платежу/. Іншими словами, цінні папери можуть виконувати одну із функцій гро­шей, тобто цінними паперами можливо сплачувати вартість робіт, послуг або товарів.

Виконання цінними паперами грошової функції є можливим тому, що цінні папери також мають вартість. При використанні цінних паперів у якості платежу для учасників угоди створюється можливість співвідно­сити вартості: продавець співвідносить вартість товару, робіт чи послуг з вартістю цінних паперів; покупець - навпаки. У багатьох випадках цінні папери можуть використовуватися і як засіб платежу на ринку цінних паперів. Наприклад, вартість акцій може оплачуватися іншими акціями, облігаціями або борговими цінними па­перами.

5. Забезпечувальну. В процесі загальноринкової взаємодії, а також на ринку цінних паперів останні можуть виконувати функцію засобу забез­печення виконання зобов'язань. У ряді випадків при виконанні певних зобов'язань існує ймовірність чи ризик того, що вони можуть бути не виконані. З метою зменшення такого ризику боржник /покупець/ може передавати свої пінні папери кредитору /продавцю/ під заставу в якості гарантії того, що у випадку невиконання ним своїх зобов'язань відповідні збитки кредитора /продавця/ будуть відшкодовані за раху­нок вартості вказаних цінних паперів. Таким чином, принцип забезпе­чення в даному випадку означає, що цінні папери чи права на них передаються кредитору "на всяк випадок", тобто на випадок невиконання боржником /покупцем/ своїх зобов'язань. Якщо такого не трапляється, то цінні папери або права на них повертаються покупцеві.

Використання цінних паперів як засобу забезпечення залежить від величини ризику того, що певні зобов'язання можуть бути невиконаними. Чим менший ризик, тим меншою є необхідність використовувати цінні папери в даній якості. Якщо ризик невиконання зобов'язань є значним або його взагалі не існує, то в таких випадках цінні папери, як правило, не використовуються в ролі засобу забезпечення.

6. Перерозподільчу. Ця функція є в якійсь мірі уніфікованою і починає виконуватись відразу після надходження цінних паперів на їх вторинний ринок в позабіржовий і біржовий обіг. Вона полягає в тому, що на вторинному ринку ЦП відбувається своєрідний перерозподіл капіталу між різними галузями господарства, забезпечуючи розвиток тих чи інших галузей, акції чи інші цінні папери яких користуються найбільшим попитом /металургійна, хімічна промисловість та інші/. Пізніше цінні папери з метою залучення коштів перепродаються, забезпечуючи "переливання" (перераспределение) грошових ресурсів з однієї сфери діяльності в іншу. При чому ефективніше ця функція повинна проявлятись на позабіржовому ринку /для державних цінних паперів - на біржовому/.

Перелік вище приведених функцій, що виконуються ЦП під час ринкової взаємодії, не є остаточним. З розвитком ринку ЦП з'являтимуться й інші функції, які підкреслюватимуть ще раз характерні тенденції розвитку тих чи інших ринків.

На виконання цінними паперами цих функцій можуть впливати різні фактори, які можна розділити на дві групи - вартісні і цінові фактори. Вартісні фактори цінних паперів здебільшого використовуються для визначення таких факторів, як їх надійність, визначеність, тривалість існування та ліквідність. До категорії цінових факторів відноситься, головним чином, фактор попиту-пропозиції.

Було б невірним стверджувати, що лише вище приведені фактори можуть бути віднесені до відповідних категорій. Ринок цінних паперів є складною і динамічною системою й тому він складається з сукупності одночасно взаємодіючих один з одним факторів /політичних, правових, економічних, інформаційних, соціальних, психологічних та ряду інших/.

Вартісні фактори РЦП:

1. Надійність ЦП. Під надійністю ЦП розуміється ступінь ри­зику, якому піддається інвестор, коли він купує будь-які цінні папери. Кожний інвестор, вкладаючи кошти в цінні папери, обов’язково ризикує. Ризик може бути більшим, меншим, мінімальним. Абсолютно безризикованих цінних паперів не існує, навіть теоретично. В даному випадку, під ризиком розуміється припущення того, що емітент не може виконати повністю, частково чи своєчасно взяті на себе зобов'язання згідно з умовами випуску цінних паперів.

Умови випуску - це офіційний документ емітента, в якому проголо­шується обсяг і види взаємних прав та зобов'язань, що виникають між емітентом та власником цінного паперу, Емітент, незалежно від того, є він органом держави чи недержавною організацією, при випуску цінних паперів зобов'язаний офіційно заявити про умови, згідно з якими дані цінні папери випускаються. Іншими словами, в умовах їх випуску емі­тент інформує про те, які конкретно права та зобов'язання виникнуть у нього внаслідок надходження в обіг даних цінних паперів і які права та зобов'язання виникнуть у власників вказаних цінних паперів. Потенц­ійно інвестор, ознайомившись з умовами випуску цінних паперів, оці­нює, наскільки ризикованим для нього буде їх придбання, чи заслуговує на довіру емітент, яка реальність того, що емітент не зможе виконати свої зобов'язання, чи виконає їх частково, чи своєчасно, наскільки при­бутковою є галузь, або підприємство, або проект, в які емітент буде здійснювати свої вклади. Давши оцінку цим, а також іншим аспектам, потенційний інвестор приймає рішення щодо необхідності придбання даних цінних паперів. Цінні папери вважаються відносно надійними, якщо ризик, який існує при їх придбанні, є незначним. І навпаки, чим більш ризикованим заходом є вкладення засобів інвестора, тим менш надійним для нього є дані цінні папери. Зворотня взаємозалежність між надійністю та ризикованістю впливає на вартість цінних паперів.

Інвестори, як правило, не бажають ризикувати, якщо вони не мо­жуть розраховувати на відповідний прибуток. Тому при випуску цінних паперів емітент оголошує про фактори ризику. При випуску боргових цінних паперів винагорода інвестору може встановлюватися у вигляді відсотків; при випуску акцій розмір винагороди, звичайно, прямо не вказується, однак він мається на увазі і виражається в емісійній ціні акцій

2. Визначеність. Визначеність, як вартісний фактор, с наближеним до фактора надійності або ризикованості, але все ж таки він є відносно самостійним. Різниця між ними полягає в наступному. В першому ви­падку мова йде про те, що інвестор усвідомлює існування вірогідності того, що емітент може не виконати взяті на себе зобов'язання, і саме тому він - інвестор – має понести збитки. У другому випадку мова йде про (це) можливість інвестора мати судження про щось з більшим чи меншим ступенем достовірності, що допомагає йому в орієнтації; і впливає на його рішення (інвестора) відносно придбання або не придбання кон­кретних цінних паперів. Визначеність може бути відносною.

Інвестор, вкладаючи кошти в цінні папери, не завжди має мож­ливість з усією впевненістю вважати, що йому вдасться повернути свій вклад та отримати на нього прибуток. Тобто, він перебуває у стані більшої чи меншої невизначеності. З урахуванням цього, інвестор виз­начає свою підготовленість вкласти кошти в цінні папери чи утрима­тись від цього. Як правило, інвестори не бажають купувати на ринку ЦП будь-що, якщо майбутня доля їх вкладів є в більшій мірі невизначеною.

Іншими словами, як і у випадку з ризикованістю, взаємозалежність між вартістю та визначеністю має зворотний характер. Чим більша визначеність, тим менша вартість конкретних цінних паперів, і навпаки.

3. Строк дії або тривалість ''життя" цінних паперів. Тривалість "життя" цінних па­перів, як вартісний фактор, більше значення має для боргових цінних паперів, однак він також враховується і при визначенні вартості цінних паперів, що підтверджують участь /членство/ власника цінного паперу в організації емітента.

Усі цінні папери мають повний цикл "життя". Емітенти випускають їх, потім вони знаходяться в обігу чи зберігаються, і нарешті, вилуча­ються з обігу чи погашаються. Навіть ті цінні папери, які випущені на невизначений строк, є лише теоретично безстроковими. При випуску боргових цінних паперів у переважній більшості ви­падків емітент вказує строк, на який вони випускаються, і з настанням якого він зобов'язується певність виконати свої зобов'язання перед інвестором. При випуску акцій та інших цінних паперів, що підтверджу­ють участь власника такого цінного паперу в організації емітента, навіть якщо емітент не зазначає строк, на який вони випущені, період їх "життя", як правило, обмежується перерахуванням випадків, при ви­никнені яких емітент припиняє своє існування. Разом з ним припиняють існування й випущені емітентом цінні папери.

Вартість конкретних цінних паперів завжди знаходиться в прямій залежності від тривалості їх "життя". Це означає, що чим довшим є період "життя" цінного паперу, тим вищою є його вартість. Наприклад, один і той же емітент випускає облігації з тривалістю "життя" в 1 рік і 10 років, вартість останніх у кінцевому підсумку буде вищою в порівнянні з вартістю перших. Це означає, що відсотки за 10-річними облігаціями будуть вищими від річних облігацій. Це пояснюється тим, що чим три­валішим є період на який надасться кредит, тим більшою повинна бути плата за нього.

При випуску акцій, якщо емітент отримує прибуток, доход власни­ка акцій може бути отриманий у вигляді дивідендів, у вигляді збільшен­ня його частки в майні емітента, чи те та інше разом узяте. Чим довше емітент здійснює свою господарську діяльність прибуткове, тим більші доходи акціонера, а значить, тим вищою с вартість акцій, що випуска­ються емітентом.

4. Ліквідність цінних паперів. Під ліквідністю цінних паперів, як прави­ло, розуміють здатність цінних паперів перетворюватись у готівку. Іншими словами, ліквідність означає швидкість, з якою певні цінні па­пери можуть бути продані на ринку. Приведена здатність може бути більшою в одних цінних паперах і меншою в інших. Тобто, перші цінні папери швидко продаються та ку­пуються на ринку, другі - більш повільно. В першому випадку йде мова про ліквідні папери, а в другому – про неліквідні.

Ліквідні цінні папери легко переходять з власності одних інвесторів у власність інших. Можна сказати, що на них у будь-який момент існу­ють попит та пропозиція. Неліквідні ж цінні папери важко і повільно переходять із власності одних інвесторів у власність інших. У зв'язку з цим ліквідні і неліквідні цінні папери розрізняються за вартістю. Для будь-якого інвестора велике значення мас наявність мож­ливості продати ці цінні папери в потрібний йому час. Чим більшою є така можливість, тим краще інвестору. Він мас змогу у будь-який мо­мент отримати готівку від продажу цінних паперів і використати її за своїми намірами. За такий привілей інвестору доводиться платити. Тому ліквідні цінні папери в більшості випадків є менш прибутковими для нього.

Отже вартість цінних паперів по відношенню до ліквідності перебу­ває у зворотному взаємозв'язку. Чим більш ліквідними є певні цінні папери, тим меншою є їх прибутковість (вартість), і навпаки.

Цінові фактори цінних паперів.

Основним ціновим фактором, що впливає на коливання цін на певні цінні папери, є фактор попиту - пропозиції. Це найбільш суттєва закономірність функціонування ринкового механізму.

Зміст закону попиту-пропозиції полягає в наступному: Ціна на визначений цінний папір в кожний момент часу залежить від співвідношення попиту на нього і пропозиції. У випадку, коли попит перевищує пропозицію, ціна має тенденцію збільшуватись, коли ж пропозиція перевищує попит - зменшуватися.

Дія фактору попиту-пропозиції на ринку ЦП має деякі свої особливості. На відміну від інших ринків, на РЦП співвідношення попиту і пропозиції може залежати як від об'єктивних, так і від чисто ігрових умов. На РЦП всі учасники переслідують свої цілі, для досягнення яких вони повинні постійно приймати певні рішення і втілювати їх у життя. При прийнятті рішень оцінюються ситуація, що вже склалась па ринку, і перспективи конкретних цінних паперів. Відмінності в рішеннях призводять до того, що в одних випадках кількість бажаючих продати конкретні цінні папери є більшою, ніж бажаючих придбати їх, в інших навпаки. Результат взаємодії попиту і пропозиції постійно відображається на ринку цін.

Цені на ЦП могут искусственно повішаться и понижаться. Для того, щоб співвідношення попиту і пропозиції були більш реальними, в останні роки на фондових біржах встановлюються певні обмеження на зміну цін. При посиленні цих обмежень торгівля конкретними видами цінних паперів може бути призупинена, навіть у разі потреби, до проведення слідства спеціальним державним органом, що відповідає за впорядкування ринкових відносин /комісією з цінних паперів та фондо­вого ринку/.

Вартісні фактори цінних паперів взаємодіють між собою і впливають на ціни на конкретні цінні папери. Реальна ціна представляє собою результат взаємодії великої кількості факторів, що складаються на визначений момент.