Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Текст презентації ГД1, 1й курс (Додинастичний п....doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
17.07.2019
Размер:
2.89 Mб
Скачать

Додинастичний період (Лера, Юля)

У V-IV тисячоліттях до н.е. у дельті та долині Нілу розвивалися різноманітні неолітичні культури. У цей період у давньоєгипетському мистецтві так само, як і в інших культурах первісного суспільства на етапі його розпаду, дуже значною була роль прикладного мистецтва.

Кераміка

На даному етапі була широко розповсюджена кераміка. Спочатку гладка – червона, чорна чи бура, із продряпаним орнаментом. Пізніше посуд почали прикрашати білим розписом та застосовувати фігуративні зображення: фігури тварин та людей, рослинні форми та арабські мотиви (найчастіше – лінії, що перетинаються). Дуже часто композиції складалися з фігур тварин (гіпопотамів, крокодилів, левів, слонів чи биків), намальованих прямими, дуже лаконічними штрихами, в обрисі яких відчувався вплив візерунку плетінки з лози чи ниток тканини.

Ваза. Мюнхен, Музей єгипетського м-ва.

Торгівельна діяльність в Єгипті сягає додинастичного періоду, тому у багатьох городищах в районі Східного Середземномор’я часто знаходять єгипетські вази цього періоду. Ця ваза зроблена з каменю (Мюнхен, Музей єгипетського мистецтва). Її відносять до кінця додинастичного періоду. Її форма свідчить про те, що, можливо, це попередниця традиційної кераміки кольору вохри, прикрашеної візерунком червонувато-каштанового кольору. До середини IV тисячоліття до н.е. по всій долині поширився тип кераміки, що протримався до епохи перших династій. Мова йде про гончарні вироби, характерних для культури Негаде ІІ, що походила з півдня; у них використовували мотив червоних лінії, прокреслених на світло-коричневому тлі. Для кераміки цього типу характерні геометричні мотиви (кола, решітки, звивисті лінії), що покривають всю поверхню виробу, іноді в комбінації з фігурами людей чи тварин, які зображали дуже схематично, лінійними штрихами. Окрім того, часто трапляються зображення багатовесельних кораблів, що пливуть рікою. На суднах видніються надбудови, прапори та опахала у формі пальмового листя. Велика кількість зображень кораблів свідчить про те, що Ніл відігравав важливу роль в житті місцевих жителів. Поряд із перерахованими зразками певно існували і творі настінного живопису, але вони, на жаль, не дійшли до наших часів. Зберігся єдиний розпис у місті Ієраконполі на півдні країни, де помітні ті ж мотиви, що й у кераміці.

Зроблені зі слонової кістки предмети повсякденного вжитку (ложки, гребінці) часто оздоблені декоративними елементами у вигляді дуже схематизованих фігурок людей та тварин, поєднаних із рукоятками даних предметів. Трапляються і виточені з кістки мініатюрні жіночі фігурки. Їх кінцівки відведені від тулуба. Лобковий трикутник, прокреслений глибокими лініями, різко акцентований, він має досить перебільшені розміри у порівнянні з пропорціями всієї фігури. Це – символічне вираження плодючості. Другий тип фігур, виліплених із глини, - зображення жіночих тіл із оголеним торсом і піднятими руками, загостреними на кінцях.

Перші рельєфи

До перших проявів художньої творчості у вигляді розпису кераміки слід додати ще й рельєфну різьбу по каменю, що прикрашала повсякденні та ритуальні предмети; вона була поширена з кінця IV тисячоліття до н.е., починаючи з культури Негаде. Тут маються на увазі туалетні палетки, ножі, мотивні палиці та меморіальні стели. По них прослідковується поступовий перехід від засобів виразності, успадкованих від палеоліту, до нових досягнень у царині форми. У результаті більшої систематизації пластичних вирішень склалися суворі канони правил зображення, що діяли в єгипетському мистецтві протягом усього його існування.

Туалетні та масляні палетки являли собою прямокутні пластинки з каменю (шиферу, вапняку чи алебастру) із круглими заглибинами в центрі, що слугували для розтирання малахіту, яким підводили очі, чи іншої косметики. Ці палетки прикрашалися рельєфами фігуративних мотивів (люди, тварини), що покривали всю поверхню.

У кінці Додинастичного періоду палетки стали робити овальними та великих розмірів, до півметра в довжину. Їх поверхню стали оформлювати не лише рельєфами, що стосувалися вірувань, а й такими, що розповідали про історичні події.

Рельєфами оздоблювали і ритуальні предмети. Зокрема, у Луврі знаходиться прекрасний зразок: знайдений у Джаб-Ель-Араку ритуальний ніж із вирізаними на обох боках рукояті. На одному боці рукояті зображена сцена битви між групами людей (зіткнення між Верхнім та Нижнім Єгиптом), у якій беруть участь кораблі , на іншому боці – над рядом тварин (левів та газелей) підноситься фігура людини, справа та зліва від неї стоять два леви. Фігури людей створюють ряди по всій поверхні.

Важливе місце в зображення посідає образ людини. Установлюються та надовго фіксуються канони зображення в скульптурі та живопису. Людина намагається уніфікувати стихію життєвого птоку, закріпити її в певних правилах. Так виникає обов’язків у кожному давньому мистецтві канон, який визначає сюжети, композиційну побудову, пропорції зображуваного, він відсікає вторинне, підкоряє необов’язкове обов’язковому, плинне вічному.

Найважливішою з цієї точки зору пям’яткою мистецтва є плитка фараона першої династії – Нармера. Вона ніби підсумовує всю історію розвитку до династичного Єгипту і, у той же час, закладає основу для його подальшої історії, адже ця пам’ятка - перший канонічний твір Давнього Єгипту.

Рельєфна композиція, розташована рядами (згори донизу) перераховує епізоди у суворій послідовності, поєднує їх в одній площині, дотримуючись таким чином єдності часу та простору.

Художник зображує все видиме не так, як воно сприймається оком, а так, як воно йому уявляється. Він ще не знає перспективи і поєднує в одному зображенні різні точки зору на предмет, зводить усе видиме до чисто планіметричного вирішення. Так, обезголовлені фараоном тіла ворогів лежать на землі, але вони зображені так, ніби на них дивляться згори (тобто лінія горизонту піднята по вертикалі). Цей давній прийом поєднання різнопланових частин у межах однієї композиції канонізується в плиті Нармера. Він набуває своєрідної переконливості в Додинастичний період і переходить у подальше Єгипетське мистецтво.

Все має бути ідеально зрозумілим. Тому обличчя фараона зображене в профіль, око залишене в фас, як і плечі. Нижня частина тіла відтворена у повороті три чверті, завдяки чому вона створює гармонійний перехід до профільного зображення ніг.

Композиція розверненої людської фігури в рельєфі та настінних розписах дуже характерна для єгипетського мистецтва, його стилю, його монументального образу. Вона існувала в усі часи історичного розвитку єгипетського мистецтва.

Ще одна риса, характерна для тогочасного єгипетського суспільства, отримала в плиті Нармера своє закінчене та зріле вирішення. Фігура Нармера на лицьовій стороні плити займає майже всю її довжину. Тим самим ідея значущості підкреслюється розміром, співвіднесеність масштабів. Віднині фараона зображатимуть набагато вищим за всіх інших племінних вождів.

На порозі історії мистецтво починає стверджувати ідею престижу і влади царів. Створюються різноманітні емблеми царської влади, серед яких - вотивні палиці, прикрашені рельєфами. Одна з найкращих - палиця царя Скорпіона (Оксфорд, Ешмоліанский музей). На ній зображений цар з атрибутами, що свідчать про його ранг, - короною Верхнього Єгипту та собачим хвостом, - він тримає в руках мотику у час ритуального сівби. Постать царя панує над іншими завдяки своїм розмірам, написи з ім'ям царя Скорпіона і штандарт із зображенням Гора в образі сокола, вказує, що перед нами син бога.

Нове, що можна побачити на цій палицю, - ім'я царя, вперше вигравіруване ієрогліфами, щоб засвідчити для нащадків верховенство конкретного вождя.