Семінар 3-4.

Тема: Філософський смисл і соціокультурний зміст проблеми буття.

Простір і час як форми присутності людини у бутті.

Мета: осмислити розмаїття моделей філософування про буття, їх висхідні принципи та практичну спрямованість, акцентувавши увагу на трансформативних стратегіях онтологічної проблематики у філософському дискурсі крізь призму просторово-часової визначеності життєдіяльності людей.

Завдання :

- Ознайомитися з розмаїттям парадигмальних стратегій філософування про буття: від класики до посткласики.

- Звернути увагу на специфіку постановки проблеми буття у класичній онтології.

- Розкрити посткласичні особливості філософської онтології, акцентувавши увагу на трансформації онтологічної проблематики у філософському дискурсі.

- Проаналізувати світоглядну значущість філософського розуміння проблеми буття у її співвіднесеності з континуальністю людської екзистенції.

- Розкрити особливості філософського аналізу парадоксів часу і простору як форм присутності людини у бутті.

- Звернути увагу студентів на значущість рефлексивного аналізу онтологічної проблематики для формування мислячої людської особистості крізь призму пошуку відповідей на проблемні питання сенсу життя, самовизначення людини, життя як «мужності бути».

План семінарського заняття:

Прочитавши запропоновані до семінару тексти-першоджерела*, дайте відповіді на наступні питання:

*Примітка: усі запропоновані тексти є в електронному вигляді.

І. Витоки онтологічної проблематики у філософському дискурсі. Становлення та специфіка класичної онтології: буття як космос; буття як телос; буття як субстанція.

1. Як осмислюється буття античними натурфілософами?

2. Дайте визначення поняття буття у концепції Парменіда. У чому, на Ваш погляд, полягає проблема тотожності мислення та буття?

3. Розкрийте специфіку теоцентричної онтологічної спрямованості у парадигмі Середньовіччя.

4. Схарактеризуйте пантеїстичну концепцію буття як субстанції у філософії Б.Спінози. Як співвідносяться між собою субстанція, атрибути і модуси?

ТЕКСТИ-ПЕРШОДЖЕРЕЛА ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:

1. Аристотель. Метафизика. // Мир философии. – М., 1991. – С. 184-187.

2. Парменид. О природе. // Фрагменты из призведений ранних греческих философов. Ч.І. – М.: Наука, 1989. – С.295-298.

3. Августин. Исповедь. // Мир философии. – М., 1991. – С. 193-194.

4. Спиноза Б. Этика. – М.: Харвест, Аст, 2001. – 336 с. – (для обговорення пропонується вибірковий фрагмент).

5. «ФИЛОСОФСКИЕ КОНЦЕПЦИИ БЫТИЯ» // Фромм Э. Иметь или быть. - М.: "АСТ", 2000. - (для обговорення пропонується вибірковий фрагмент).

ІІ. Трансформація онтологічної проблематики у філософському дискурсі: становлення та парадигмальні особливості посткласичної онтології.

1. Які світоглядні підстави необхідності нової постановки проблематики буття у філософському дискурсі ХХ ст.?

2. Схарактеризуйте екзистенціалізм як провідний напрям посткласичної онтології. Які його основні характеристики?

3. У чому полягає специфіка екзистенціалів «тривога», «закинутість» і «відчай»?

4. Схарактеризуйте «атеїстичний екзистенціалізм».

5. Як, на Вашу думку, слід розуміти поняття гуманізму в екзистенціалізмі?

ТЕКСТ-ПЕРШОДЖЕРЕЛО ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:

1. Сартр Ж.-П. Экзистенциализм – это гуманизм // Сумерки богов. – М.: Политиздат, 1989. – с. 319-344.

ІІІ. Континуальність буття: простір і час як форми присутності людини у бутті. Парадокси часу та проблема освоєння часу у філософському дискурсі.

1. Дайте визначення часу в Античній філософії (за Платоном, Аристотелем).

2. Схарактеризуйте ґенезу поняття часу від еллінізму (Плотін) до Середньовіччя (Августин). Час як «життя душі».

3. У чому специфіка розуміння проміжного характеру «протяжності» в філософії 17-18 ст.ст.? Розкрийте полемічний зріз в геометричному осягненні часу від Ньютона до Лейбніца.

4. Автономія принципу «часовості»: майбутнє як смисловий центр потоку часу (19-20 ст.ст.). Незворотність часу як його основна характеристика.

5. Розкрийте зміст сучасних концепцій розуміння часу: час як «потік змін» (психологічно-натуралістична концепція А.Бергсона) і час як «предмет дослідження наук про дух» (трансценденталістсько-історичний підхід В.Дільтея).

6. Скінченність («часовість») людського існування як передумова людської відкритості буттю. Історичність людського існування.

7. У чому сутність сучасної онтологічної проблематики «неспіввіднесеності часу з вічністю»?

8. Апорії мислення, які спіткають людину при спробі визначення буття як «присутності»: стосунок між «буттям і часом», «часом і буттям». Проблема «помисленої присутності» («дозволена присутність» як презентація відкритості присутності буття).

9. Розкрийте феномен «екзистування» у часі як усвідомлення людської скінченності. Проблема часу у 20 ст.: майбутнє як визначальний модус часу. Як у даному контексті слід розуміти проблему утопії «як спроби втечі від реальності»?

ТЕКСТИ-ПЕРШОДЖЕРЕЛА ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:

1. Гайденко П.П. Время. Длительность. Вечность. Проблема времени в европейской философии и науке. - М.: Прогресс-Традиция, 2006. - 464 с. - (для обговорення пропонується вибірковий фрагмент).

2. Хайдеггер М. «Время и бытие». // Разговор на проселочной дороге. - М., 1991. - С. 81-86.