10.Поняття, види представництва. Повноваження представника.

Представництво – такі відносини, за яких угода, укладена однією особою (представником) від імені іншої особи (яку представляють) створює права і обов’язки безпосередньо для особи, яку представляють. Суть представництва полягає в дія-ті представника щодо реалізації повноважень в інтересах і від імені особи, яку представляють. Однак не всякі угоди можуть бути вчинені представником. ЦК передбачає, що не допускається укладення через представника угоди, яка за своїм характером може бути укладена лише особисто та ін угод, зазначених у законі (заповіт має бути підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений). Мета представництва – здійснення представником угод та ін юрид дій в інтересах і за рахунок особи, яку він представляє. Угоди, які вчиняються представником, є його власними, самостійними вольовими діями, які створюють, припиняють чи змінюють цив права та обов’язки у іншої особи – особи, яку представляють. У відносинах представництва беруть участь 3 суб’єкти: особа, яку представляють, представник, третя особа. Особою, яку представляють, може бути будь-який суб’єкт цив права – гром, юр особа, незалежно від наявності у них дієздатності. Представником є гром або юр особа, які мають повноваження на здійснення юр дій від імені особи, яку представляють. Представником має бути дієзд-й гром, за винятком осіб, які досягли труд повноліття(16 років).Третьою особою, з якою внаслідок дії представника встановлюються, змінюються або припиняються цив права та обов’язки, може бути будь-який суб’єкт цив права. Відносини представництва регулюються договором доручення або довіреністю.

Розрізняють такі види представництва: 1. Представництво, яке ґрунтується на договорі; 2. Представництво, яке ґрунтується на законі; 3. Представництво, яке ґрунтується на адміністративному акті. Договірне або добровільне представництво виникає за волею особи, яку представляють і яка визначає особу представника. Особа, яку представляють, самостійно визначає повноваження представника шляхом видачі довіреності або шляхом укладення договору(договір доручення). Різновидом добровільного э комерційне представництво. Представництво, яке виникає на підставі закону та адмін акта є обов’язковим, оскільки воно встановлюється незалежно від волі особи, яку представляють. Коли відносини прдс-ва виникають за прямою вказівкою закону, цей вид предс-ва називають законним. Так, законними представниками неповнолітніх дітей виступають батьки, усиновителі та опікуни. Особливістю цього виду представництва є те, що особа, яку представляють, не бере участі у призначенні представника, а повноваження представника безпосередньо визначаються законом. Представництво, при якому повноваження представника виникають із адмін розпорядження особи, яку представляють або із акта органу юрид особи, являє собою представництво, яке ґрунтується на адмін акті. Таке представництво виникає, наприклад, внаслідок видання органом юрид особи наказу про призначення працівника на посаду, пов’язану із здійсненням представницьких фун-й, зокрема з укладенням угод.

Представник здійснює від імені особи, яку він представляє, певні юрид дії внаслідок повноваження. Повноваження представника – це права і обов’язки, які покладаються на нього. За ЦК повноваження можуть ґрунтуватися на довіреності, законі, адмін акті, а також випливати з обстановки, в якіц діє представник. Наявність у представника повноважень є обов’язковою умовою будь-якого представництва. Угода, укладена від імені другої особи, особою не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цив права та обов’язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення. Схвалення може бути здійснено як у письмовій формі, так і шляхом вчинення дій, які свідчать про виконання угоди(прийняттям виконання).Таке схвалення має бути зроблено в межах нормального необхідного строку або встановленого при здійсненні угоди.