5.Спосіб існування матерії, основні х-стики руху.

Існування того чи іншого матеріального об'єкту можливо тільки завдяки елементам, які його створюють. Атом існує тому, що відбувається взаємодія між ядром і електронами, створюючих його оболонку; живі організми існують тільки завдяки взаємодії складаючих її молекул, клітин, органів; суспільство існує тільки завдяки обміну діяльністю між людьми, взаємодії різних соціальних підсистем.

Окрім внутрішньої взаємодії між елементами і частинами має місце і взаємодія об'єктів з зовнішнім світом. Вони можуть включатися в більш складні системи, ставати їхніми елементами. Наприклад, ядра та електрони, які входять до атому, можуть бути складовими частинами молекул, з молекул будуються макротіла і т.д.

Взаємодія призводить до зміни властивостей, відносин, стану. Зміна в філософії визначається поняттям руху. Під рухом матерії треба розуміти не тільки механічне переміщення тіл в просторі, а й різні взаємодії, а також зміни станів об'єктів, які викликаються цими взаємодіями. Рух – це і взаємне перетворення елементарних частинок, й розширення Метагалактики, і обмін речовин в клітинах організму, й обмін діяльністю міме людьми в процесі соціального життя.

Матерія не може існувати поза рухом. Кожний її об'єкт існує тому, що в ньому відтворюються ті чи інші типи руху. Якщо вони знищуються об'єкт припиняє своє існування, переходить в інші об'єкти, які, в свою чергу, характеризуються певним набором типів і форм руху. Рух – спосіб існування матерії.

В звичайному житті рух часто ототожнюють з переміщенням тіл у просторі. А так як одні тіла можуть переміщуватися відносно поверхні Землі, а інші покоїтися, то на рівні повсякденної свідомості. Ці два стани – спокій і рух – вважають рівноправними. Однак усім, хто знайомий хоча б з загальними принципами механіки, ясно, що говорити про спокій можна тільки відносно визначеній системі відлічення. Наш дім покоїться відносно поверхні Землі, але він обертається разом з Землею навколо її осі, переміщується разом з Землею в просторі відносно Сонця. Разом з Землею та Сонцем він обертається навколо центра нашої галактики із швидкістю 250 км.

Таким чином, поняття покою відносно, воно уявляє собою визначення тих станів руху, які забезпечують стабільність предмету, збереження його якостей. А поняття руху абсолютно, воно є невід'ємною властивістю матерії.

Типи руху:

Перший – це рух, пов'язаний із збереженням стійкості предмету, його якостей. В предметі завжди відбуваються деякі зміни, і він ніколи не буває тотожним самому собі у часі. Але чи можна говорити про стійкість предметів, їхній тотожності собі, якщо предмети змінюються? Це дуже давня філософська проблема. Відомо вислів Геракліта: "В одну і ту саму річку не можна увійти двічі, бо на того, хто входить, кожного разу течуть нові води".

Ідеї релятивізму в розумінні існування речей неодноразово відтворювалися в історії філософської думки. Так, американський філософ XX ст. Чейз вважав, що будь-який предмет ніколи не рівний самому собі. І значить, визначення словом індивідуальних об'єктів неможливо.

В подібних міркуваннях ми стикаємося з протиставленням речі і процесу, стійкості і мінливості.

Філософський аналіз, який спирається на наукові данні, переконує нас в тому, що будь-яка річ є теж процес. Коли навіть про такі речі, як стіл, стул, дім, говориться, що вони зберігають свої якості, тотожні собі, то це не значить, що в них не відбуваються різноманітні зміни. Однак попри всі зміни зберігається, відтворюється деякий набір ознак, який дозволяє говорити про стіл як про певний предмет, які відрізняється від інших.

Таким чином, перший тип руху - це рух, коли зберігається якість предмету. Але крім нього існує ще один тип руху, який пов'язаний з переходом від однієї якості до другої, із зміного якісного стану предмету. Це може бути руйнування предмету, розпад його на складові елементи, які уявляють собою особливі якості, що виникають в результаті перетворення вихідного предмету. Але може бути і більш складний процес, коли завдяки взаємодії об'єкти створюють більш складну систему, новий об'єкт.

Поряд з існуванням основних типів матерії існують якісно різноманітні форми її руху. Ідея про форми руху матерії належать Ф. Енгельсу. Він виділяє п'ять форм руху матерії: механічний, фізичний, хімічний, біологічний і соціальний. В основі такої класифікації було закладено такі принципи: 1) кожному рівню організації матерії відповідає своя форма руху; 2) між формами руху існує генетичний зв'язок, тобто форма руху виникає на базі нижчих форм; 3) вищі форми руху якісно специфічні і їх не можна зводити до нижчих форм.

Сучасна наука відкрила нові рівні організації матерії і відповідно виявила нові форми руху. Тому класифікацію за Енгельсом потрібно розвивати і доповнювати, тому що принципи, які закладено в її основу зберігають свою цінність, бо схоплюють важливі особливості взаємозв'язку форм руху і видів матерії з урахуванням їхнього розвитку.

Форми руху згідно класифікації можна розбити на три блоки згідно трьох етапів розвитку матерії і трьох сфер матеріального світу, які виникли в цьому розвитку: нежива природа (механічна, фізична, хімічна форми руху), жива природа (біологічна форма руху) і суспільство (соціальна форма руху).

Отже, рух – це суперечливе явище. Щось рухається лише тоді, коли перебуває у даному місці й одночасно в ньому не перебуває. Рух – це сама існуюча суперечність (Гегель). Рух – не лише переміщення, котре можна спостерігати візуально, а й внутрішня, невидима зміна. Рух – це зміна взагалі.