Інвенція

1. Етап підготовки промови, на якому оратор повинен сформувати задум промови, відібрати відповідний матеріал, – це:

а) диспозиція;

б) елокуція;

в) інтенція.

2. Головне завдання інвенції – це визначення:

а) стратегії;

б) тактики.

3. Мета промови – це:

а) реакція аудиторії;

б) результат, якого прагне оратор.

4. Результат, до якого прагне оратор, – це:

а) мета промови;

б) завдання промови;

в) висновки промови.

5. Етап підготовки промови, на якому оратор визначає стратегію, формує задум, – це:

а) інтенція;

б) акція;

в) демонстрація.

6. Більш схильна довіряти ораторові:

а) велика аудиторія;

б) мала аудиторія.

7. Більш критично налаштована до промовця:

а) велика аудиторія;

б) мала аудиторія.

8. Велика аудиторія:

а) тридцять слухачів;

б) понад тридцять слухачів;

в) понад сто слухачів.

9. Мала аудиторія

а) до тридцяти осіб;

б) до п’ятдесяти осіб;

в) до ста осіб.

10. Перевагу монологічному мовленню ораторові слід віддати в аудиторії:

а) у великій аудиторії;

б) у малій аудиторії.

11. Перевагу діалогічному мовленню ораторові слід надати:

а) великій;

б) малій.

12. На головний мотив у промові «що нового?» реагує аудиторія:

а) підготовлена;

б) непідготовлена;

в) прихильна.

13. Такі риторичні прийоми, як приклади з життя, жарти, покликання на авторитетів, будуть ефективними в аудиторії:

а) підготовленій;

б) непідготовленій;

в) конфліктній.

14. Стиль слухання, який характеризується підвищеною увагою до змісту промови - це:

а) чоловічий;

б) жіночий;

в) чоловічий і жіночий.

15. Стиль слухання, який характеризується підвищеною увагою до емоційної складової, до самого процесу спілкування, – це:

а) чоловічий;

б) жіночий;

в) чоловічий і жіночий.

16. Аудиторія, у якій можна застосовувати однобічну аргументацію, зразу переходити до головного, – це:

а) підготовлена;

б) прихильна;

в) конфліктна.

17. Аудиторія, у якій початок промови повинен вражати, щоб показати слухачам можливу користь від того, про що йдеться, – це:

а) підготовлена;

б) конфліктна;

в) байдужа.

18. У якій аудиторії слід викладати матеріал поступово від аспекту згоди оратора з аудиторією до предмета розбіжностей?

а) підготовленій;

б) байдужій;

в) конфліктній.

19. Фрагмент дійсності, з яким співвідноситься промова, – це:

а) предмет розмови;

б) об’єкт розмови.

20. У риториці виділяють таку кількість типів підготовки до публічного виступу:

а) п’ять;

б) три;

в) два.

21. Виступ із попередньо написаним текстом промови може здійснюватися:

а) двома шляхами;

б) трьома шляхами;

в) чотирма шляхами.

22. Найменш прийнятною для успішного публічного виступу є промова, яку:

а) повністю вивчають напам’ять;

б) виголошують з опорою на текст;

в) читають за рукописом.

23. Промову, яка сприймається позитивно, однак існує небезпека «розгубитися» під час виступу, :

а) повністю вивчають напам’ять;

б) виголошують з опорою на текст;

в) читають за рукописом.

24. Промову, яка створює уявлення про вільне володіння матеріалом, :

а) повністю вивчають напам’ять;

б) виголошують з опорою на текст;

в) читають за рукописом.

25. У риториці виділяють таку кількість етапів роботи з літературою:

а) два;

б) три;

в) чотири.

26. Етап роботи з літературою, підсумком якого є список джерел, – це:

а) відбір літератури;

б) ознайомлення з відібраною літературою;

в) опрацювання відібраної літератури.

27. Етап роботи з літературою, підсумком якого є розмітка матеріалу в різних книгах, – це:

а) відбір літератури;

б) ознайомлення з відібраною літературою;

в) опрацювання відібраної літератури.

28. Етап роботи з літературою, підсумком якого є виписки з книг, – це:

а) відбір літератури;

б) ознайомлення з відібраною літературою;

в) опрацювання відібраної літератури.

29. Під час підготовки до виступу, виписки з літератури слід робити:

а) кожну на окремій картці;

б) в окремому зошиті.

30. На окремій картці тему, якої стосується запис, вказують:

а) внизу;

б) зверху;

в) будь-де.

31. На окремій картці вихідні дані джерела, з якого взято цитату, записують:

а) внизу;

б) зверху;

в) будь-де.

32. Головним для розробки предмета промови є:

а) виписки джерел;

б) ретельне обдумування попереднього матеріалу.

33. Самоаналіз власних успіхів та невдач – це:

а) релаксація;

б) інтенція;

в) меморія.

34. Основним для інвеції, першого розділу риторики, – є закон:

а) концептуальний;

б) моделювання аудиторії;

в) стратегічний.

35. Закон, який передбачає пошук істини шляхом всебічного аналізу предмета, – це:

а) моделювання аудиторії;

б) концептуальний;

в) стратегічний.

36. Закон, за допомогою якого людина вчиться передбачати наслідки своїх дій, виділяти головне від другорядного, вибудовувати власну діяльність, – це:

а) стратегічний;

б) моделювання аудиторії;

в) концептуальний.

37. Повноцінна мисленнєво-мовленнєва діяльність людини починається з оволодіння законом:

а) концептуальним;

б) моделювання аудиторії;

в) стратегічним.

38. Знання якого закону дає можливість людині виробити в собі повагу до інтелекту (думки)?

а) концептуального;

б) моделювання аудиторії;

в) стратегічного.

39. Система поглядів, розуміння певних явищ, набір доказів при побудові наукової теорії – це:

а) тактика;

б) стратегія;

в) концепція.

40. Розташуйте складові частини концепції в логічній послідовності її розробки:

а) «привласнення» промовцем чужого досвіду з обраної проблеми;

б) своє бачення промовцем предмета (теми);

в) пропускання чужого досвіду крізь призму свого бачення і, навпаки, формування позиції;

г) аналіз предмета, тобто вибір проблем для вивчення.

41. Знання й застосування якого закону забезпечать людині необхідний рівень компетентності й професіоналізму?

а) концептуального;

б) моделювання аудиторії;

в) стратегічного.

42. Фаза вибору, фаза орієнтації і фаза заглиблення – це складові частини:

а) інвенції;

б) елокуції;

в) меморії.

43. Визначення цільової настанови, виділення основних питань предмета мовлення і формулювання тез – компоненти:

а) стратегії виступу;

б) тактики виступу.

44. Аргументація як серцевина етапу підготовки промови є провідною у:

а) тактичному законі;

б) законі моделювання аудиторії;

в) мовленнєвому законі.

45. Вивчення соціально-демографічних, суспільно-психологічних та індивідуально-особистісних ознак аудиторії для забезпечення контакту зі слухачами під час виступу передбачає закон:

а) моделювання аудиторії;

б) тактичний;

в) концептуальний.

46. Першим ступенем вивчення аудиторії є:

а) суспільно-психологічний стан аудиторії;

б) соціально-демографічні ознаки аудиторії;

в) індивідуально-особистісні ознаки аудиторії.

47. Другим ступенем вивчення аудиторії є:

а) суспільно-психологічний стан аудиторії;

б) соціально-демографічні ознаки аудиторії;

в) індивідуально-особистісні ознаки аудиторії.

48. Встановіть відповідність між ознаками вивчення аудиторії та їхньою характеристикою:

1)	стать, вік, громадянство, національність, освіта, професія, склад родини	а	суспільно-психологічні ознаки аудиторії
2)	потреби, мотиви поведінки, ставлення до промовця і предмета мовлення	б	індивідуально - особистісні ознаки аудиторії
3)	тип нервової системи, особливості мислення, темпераменту, характер, емоційно-вольова сфера	в	соціально-демографічні ознаки аудиторії

49. Стать, вік, громадянство, національність, освіта, професія, склад родини належать до ознак аудиторії:

а) суспільно-психологічних;

б) індивідуально-особистісних;

в) соціально-демографічних.

50. Потреби, мотиви поведінки, ставлення до промовця і предмета мовлення належать до ознак аудиторії:

а) суспільно-психологічних;

б) індивідуально-особистісних;

в) соціально-демографічних.

51. Тип нервової системи, особливості мислення, темпераменту, характер, емоційно-вольова сфера належать до ознак аудиторії:

а) суспільно-психологічних;

б) індивідуально-особистісних;

в) соціально-демографічних.

52. Соціально-демографічні та соціально-психологічні особливості аудиторії необхідно вивчати:

а) до спілкування зі слухачами;

б) під час спілкування.

53. Індивідуально-особистісні ознаки аудиторії слід вивчати:

а) до спілкування зі слухачами;

б) під час спілкування.

54. Усунути морально-дисциплінарний мотив поведінки аудиторії, викликати емоційно-естетичний та інтелектуально-пізнавальні мотиви допоможе закон:

а) стратегічний;

б) тактичний;

в) моделювання аудиторії.

55. Установіть відповідність між потребами людини та їхньою характеристикою:

1)	спонукають людину отримувати відомості тільки для себе, для задоволення власних інтересів	а	професійні потреби
2)	спонукають людину шукати й отримувати знання для того, щоб збагатити власний професійний досвід і таким чином задовольнити особисті фахові потреби	б	громадські потреби
3)	спонукають людину здобувати інформацію, корисну для широкого кола людей	в	особисті потреби

56. Спонукають людину отримувати відомості тільки для себе, для задоволення власних інтересів:

а) професійні потреби;

б) громадські потреби;

в) особисті потреби.

57. Спонукають людину шукати й отримувати знання для того, щоб збагатити власний професійний досвід і таким чином задовольнити особисті фахові потреби:

а) професійні потреби;

б) громадські потреби;

в) особисті потреби.

58. Спонукають людину здобувати інформацію, корисну для широкого кола людей:

а) професійні потреби;

б) громадські потреби;

в) особисті потреби.

59. Установіть відповідність мотивами поведінки людини та їхньою характеристикою:

1)	спричинений мимовільним інтересом або задоволенням, але не підкріплений власною волею	а	пізнавально-інтелектуальний
2)	зовнішній, без власного бажання	б	морально-етичний
3)	спрямовує людину на пізнання світу й розвиток власного інтелекту як найбільшої цінності людини	в	емоційно-естетичний
4)	засвідчує в людині найвищу міру людяності: наявність совісті, моральних якостей тощо	г	дисциплінарний

60. Мотив, спричинений мимовільним інтересом або задоволенням, але не підкріплений власною волею, – це:

а) пізнавально-інтелектуальний;

б) морально-етичний;

в) емоційно-естетичний.

61. Мотив, який є зовнішнім, без власного бажання, – це:

а) пізнавально-інтелектуальний;

б) дисциплінарний;

в) емоційно-естетичний.

62. Мотив, який спрямовує людину на пізнання світу й розвиток власного інтелекту як найбільшої цінності людини, – це:

а) пізнавально-інтелектуальний;

б) морально-етичний;

в) емоційно-естетичний.

63. Мотив, що засвідчує в людині найвищу міру людяності: наявність совісті, моральних якостей тощо, – це:

а) пізнавально-інтелектуальний;

б) морально-етичний;

в) емоційно-естетичний.

64. Реакція, яка свідчить про те, що промова не викликала інтересу в слухачів і вони не застосували свій механізм сприймання та усвідомлення дискурсу, – це:

а) байдужа;

б) погоджувальна;

в) конфліктна.

65. Реакція, що виникає тоді, коли слухач легко переходить на бік промовця і вірить йому, – це:

а) байдужа;

б) погоджувальна;

в) конструктивна.

66. Реакція, яка є завжди очевидною і виявляється в негативних емоціях, небажанні слухати й розуміти промовця, – це:

а) конфліктна;

б) погоджувальна;

в) конструктивна.

67. Реакція публіки на промову, яка свідчить про досягнення оратором мети, – це:

а) конфліктна;

б) погоджувальна;

в) конструктивна реакція.

68. Установіть відповідність між змістом промови та ставленням до неї слухачів:

1)	свідчить про те, що промова не викликала інтересу в слухачів і вони не застосували свій механізм сприймання та усвідомлення дискурсу	а	конструктивна реакція
2)	виникає тоді, коли слухач легко переходить на сторону промовця і вірить йому	б	конфліктна реакція
3)	завжди очевидна, виявляється в негативних емоціях, небажанні слухати й розуміти промовця	в	погоджувальна реакція
4)	свідчить про досягнення промовцем мети промови	г	байдужа реакція

69. Вигляд промовця, манера говорити, неувага до слухачів – це:

а) внутрішня конфліктна реакція;

б) зовнішня конфліктна реакція.

70. Загострене самолюбство, завищена самооцінка, недостатня самореалізація – це:

а) внутрішня конфліктна реакція;

б) зовнішня конфліктна реакція.

71. Серед перелічених джерел конфлікту виберіть ті, які належать до зовнішніх:

1) вигляд промовця; 2) загострене самолюбство; 3) недостатня самореалізація; 4) манера говорити; 5) завищена самооцінка; 6) неувага до слухачів.

72. Серед перелічених джерел конфлікту виберіть ті, які належать до внутрішніх:

1) вигляд промовця; 2) загострене самолюбство; 3) недостатня самореалізація; 4) манера говорити; 5) завищена самооцінка; 6) неувага до слухачів.

73. Конфлікт, при якому негативні емоції виявляються у вигляді грубих реплік, некоректних запитань:

а) прихований конфлікт;

б) відкритий конфлікт.

74. Конфлікт, при якому слухач, явно не виражаючи своїх емоцій, своїм виглядом виявляє неприйняття інших поглядів:

а) прихований конфлікт;

б) відкритий конфлікт.

75. На котрому рівні розуміння предмета мовлення суб’єкт має лише загальне уявлення про про нього?

а) «про що + що»;

б) «про що»;

в) «про що + що + як».

76. На котрому рівні розуміння предмета мовлення суб’єкт уже вникає в зміст поняття, тобто отримує інформацію з опрацьвоної літератури, але ще не має власної позиції?

а) «про що + що»;

б) «про що»;

в) «про що + що + як».

77. На котрому рівні розуміння предмета мовлення суб’єкт осмислює прмови зміст, виробляє власну позицію?

а) «про що + що»;

б) «про що + що + як + навіщо»;

в) «про що + що + як».

78. На котрому рівні розуміння предмета мовлення суб’єкт може поставити собі питання: «Де і коли я зможу використати ці знання про предмет, навіщо мені потрібно знати цей предмет?»?

а) «про що + що»;

б) «про що + що + як + навіщо»;

в) «про що + що + як».

79. Планування на перспективу та конкретне планування найближчих поетапних дій промови – це:

а) стратегія;

б) інвенція;

в) меморія.

80. Розробка стратегій виступу:

а) залежить від рівня аудиторії;

б) не залежить від рівня аудиторії.

81. Розташуйте елементи стратегії в логічній послідовності:

а) формулювання тез;

б) визначення цільової установки;

в) вичленування з концепції запитань, розрахованих на певну аудиторію.

82. Логічні закони, доведення, судження, аксіома, факти – це:

а) аргументи;

б) докази.

83. Авторитет, впевненість, сумнів, обіцянка, погроза – це:

а) аргументи;

б) докази.

84. Система дій із підготовки ефективної промови – це закон:

а) тактичний;

б) стратегічний;

в) моделювання аудиторії.

85. Доказ, побудований на вивченні причиново-наслідкових зв’язків, які випливають із фактів, – це:

а) від сумніву;

б) від фактів;

в) від загрози.

86. Доказ, зумовлений особистими сумнівами оратора, – це:

а) від сумніву;

б) від фактів;

в) від впевненості.

87. Доказ, зумовлений загальною вірою як промовця, так і слухача в авторитет «третьої сторони», - це:

а) від засудження;

б) від авторитету;

в) від впевненості.

88. Доказ, який випливає з особистої впевненості промовця, – це:

а) від сумніву;

б) від фактів;

в) від впевненості.

89. Доказ, який побудований на погрожуванні аудиторії, – це:

а) доказ від загрози;

б) доказ від обіцянки;

в) доказ від впевненості.

90. Доказ, побудований на обіцянці аудиторії з боку промовця, – це:

а) від сумніву;

б) від обіцянки;

в) від засудження.

91. Доказ, побудований на засудження промовця й аудиторії «третьою стороною», – це:

а) від сумніву;

б) від обіцянки;

в) від засудження.

92. Виберіть умови, від яких залежить ефективна аргументація:

а) компетенція промовця в обговорюванних питаннях;

б) орієнтація промовця на певну аудиторію;

в) наявність у промовця відповідної теоретичної підготовки та вміння логічно мислити;

г) управління власними емоціями та почуттями;

д) зв'язок із тезою.

93. Визначте послідовність дій, які сприяють активізації мисленнєвої та почуттєво-емоційної діяльності аудиторії:

а) викликати аудиторію на роздуми;

б) зацікавити аудиторію;

в) вивести аудиторію на рівень обговорення.

94. Етап активізації аудиторії, призначений для залучення емоційно-естетичного мотиву в адресата, передбачає:

а) зацікавити аудиторію;

б) викликати аудиторію на роздуми;

в) вивести аудиторію на рівень обговорення.

95. Етап активізації аудиторії, який полягає у створенні в слухачів потреби обмінятися думками з обговорюваних питань, покликаний:

а) зацікавити аудиторію;

б) викликати аудиторію на роздуми;

в) вивести аудиторію на рівень обговорення.

96. Етап активізації аудиторії, який сприяє закріпленню інтелектуально-пізнавального мотиву, розв’язанню конфліктних ситуацій тощо, покликаний:

а) зацікавити аудиторію;

б) викликати аудиторію на роздуми;

в) вивести аудиторію на рівень обговорення.

97. Аудіовізуальні, психологічні прийоми, прийоми проблемного введення матеріалу використовують із метою:

а) зацікавити аудиторію;

б) викликати аудиторію на роздуми;

в) вивести аудиторію на рівень обговорення.

98. Графіки, схеми, рекламу, доцільні афоризми, анекдоти використовують із метою:

а) зацікавити аудиторію;

б) викликати аудиторію на роздуми;

в) вивести аудиторію на рівень обговорення.

99. Графіки, таблиці, малюнки, схеми належать до прийомів:

а) психологічних;

б) аудіовізуальних;

в) проблемного введення матеріалу.

100. Реклама, зовнішній вигляд оратора, характер завдань та запитань для аудиторії належать до прийомів:

а) психологічних;

б) аудіовізуальних;

в) проблемного введення матеріалу.

101. Використання афоризмів, анекдотів, яскравих прикладів, вдалих компонентів належить до прийомів:

а) психологічних;

б) аудіовізуальних;

в) проблемного введення матеріалу.

102. Серед поданих прийомів активізації аудиторії виберіть ті, котрі належать до аудіовізуальних :

1. Анекдот. 2. Таблиця. 3.Запитання до аудиторії. 4. Малюнок. 5. Комплімент. 6. Схема. 7. Графік. 8. Приклад. 9. Зовнішність оратора.

103. Серед поданих прийомів активізації аудиторії виберіть ті, котрі належать до психологічних:

1. Анекдот. 2. Таблиця. 3.Запитання до аудиторії. 4. Малюнок. 5. Комплімент. 6. Схема. 7. Графік. 8. Приклад. 9. Зовнішність оратора.

104. Серед поданих прийомів активізації аудиторії виберіть ті, котрі належать до проблемного введення матеріалу

1. Анекдот. 2. Таблиця. 3.Запитання до аудиторії. 4. Малюнок. 5. Комплімент. 6. Схема. 7. Графік. 8. Приклад. 9. Зовнішність оратора.

105. Серед способів активізації аудиторії розрізняють:

а) логічні та психологічні;

б) аргументи та докази.

106. Багаторазове повторення однієї думки з постійним додаванням нової інформації – це спосіб активізації аудиторії:

а) спіральний ;

б) асоціативний;

в) активізації аудиторії.

107. Cпосіб розгортання тези, який полягає в поступовому русі думки від найменшого, очевидного до більшого і загального, абстрактного, – це спосіб активізації аудиторії:

а) спіральний;

б) асоціативний;

в) ступеневий.

108. Cпосіб розгортання тези, який полягає в розчленуванні думки на частини й потім в об’єднанні їх для вираження її якості у часопросторі, – це спосіб активізації аудиторії:

а) пунктирний;

б) асоціативний;

в) ступеневий.

109. Спосіб розгортання тези, відповідно до котрого розгортання теми має йти шляхом зіставлення й протиставлення різних поглядів і думок на той самий предмет розмови, – це спосіб активізації аудиторії:

а) контрастний;

б) асоціативний;

в) ступеневий.

110. Спосіб розгортання тези, який спирається на систему уявлень і образів у світосприйнятті слухачів, – це спосіб активізації аудиторії:

а) контрастний;

б) асоціативний;

в) ступеневий.

111. Спіральний, ступеневий, контрастний асоціативний способи належать до прийомів активізації аудиторії:

а) логічних;

б) психологічних.

112. Пауза, аналогія, «запитання – відповіді», «опудало опонента» належать до прийомів активізації аудиторії:

а) логічних;

б) психологічних.

113. Серед поданих виберіть ті прийоми активізації аудиторії, які належать до логічних:

1. «Запитання – відповідь». 2.Пауза. 3.Спіральний. 4. Аналогія. 5. Асоціативний. 6. Ступеневий. 7. «Опудало опонента». 8. Контрастний.

114. Серед поданих виберіть ті прийоми активізації аудиторії, які належать до психологічних:

1. «Запитання – відповідь». 2. Пауза. 3.Спіральний. 4.Аналогія. 5. Асоціативний. 6.Ступеневий. 7. «Опудало опонента». 8. Контрастний.

115. Спіральний і ступеневий способи викладу матеріалу широко застосовують у:

а) шкільному навчальному процесі;

б) студентській аудиторії.

116. Пунктирний спосіб викладання теми широко застосовують у:

а) шкільному навчальному процесі;

б) студентській аудиторії.

117. Назвіть спосіб активізації аудиторії, найважливіший при викладанні, аналізі чи обговоренні історичних дисциплін, у яких надзвичайно великий матеріал неможливо подати послідовно:

а) пунктирний;

б) асоціативний;

в) ступеневий.

118. Укажіть відповідність між етапами обговорення змісту промови та кроками активізації слухачів:

1)	зацікавлення аудиторії предметом	а	третій крок активізації
2)	виникнення у слухачів пізнавального мотиву до роздумів	б	перший крок активізації
3)	наближення слухачів до розуміння предмета мовлення	в	другий крок активізації

119. Закон, який дозволяє ораторові знайти ефективні засоби впливу на аудиторію, – це:

а) тактичний;

б) стратегічний;

в) мовленнєвої комунікації.

120. Закон, який передбачає вираження думки в дієвій словесній формі, – це:

а) концептуальний;

б) моделювання аудиторії;

в) мовленнєвої комунікації.

121. Володіння нормами літературної мови – це:

а) правильність;

б) виразність;

в) ясність.

122. Робота зі словниками та спеціальною літературою, слухання й аналіз правильного мовлення, власні вправи – шлях досягнення:

а) виразності мовлення;

б) правильності мовлення;

в) ясності мовлення.

123. Впливати на свідомість людини – специфічна риса:

а) ясності мовлення;

б) виразності мовлення;

в) правильності мовлення.

124. Уміння узгодити знання матеріалу зі знанням мови, тобто вибрати найточнішу для певної ситуації форму відповіді чи розповіді, – це:

а) ясність мовлення;

б) точність мовлення;

в) чистота мовлення.

125. Відсутність у мові чужих їй елементів – це:

а) чистота мовлення;

б) виразність мовлення;

в) ясність мовлення.

126. Ознака культури мови всіх мовців, що виявляється в їх умінні використовувати сві стилі мовлення, – це:

а) різноманітність і багатство мовлення;

б) виразність мовлення;

в) чистота мовлення.

127. Комунікативна якість, за допомогою якої здійснюється вплив на емоції та почуття слухачів, – це:

а) різноманітність і багатство мовлення;

б) чистота мовлення;

в) виразність мовлення.

128. Комунікативна якість, яка забезпечує адекватне розуміння сказаного, не вимагаючи від співрозмовника особливих зусиль при сприйнятті змісту, – це:

а) ясність мовлення;

б) виразність мовлення;

в) чистота мовлення.

129. Порушення норм літературної мови, індивідуальне слововживання, перенасиченість мовлення термінами, словами іншомовного походження, – це причини, що зумовлюють:

а) чистоту мовлення;

б) виразність мовлення;

в) ясність мовлення.

130. Ясність мовлення визначається як зрозумілість і забезпечується:

а) чистотою мовлення;

б) різноманітністю та багатством мовлення;

в) точністю та логічністю мовлення.

131. Комунікативна якість мовлення, що виявляється у використанні слів у повній відповідності до їх значення, – це:

а) точність мовлення;

б) виразність мовлення;

в) ясність мовлення.

132. Комунікативна якість мовлення, що виявляється у відборі мовних засобів для вираження головної думки, – це:

а) точність мовлення;

б) стислість мовлення;

в) ясність мовлення.

133. «Все, що ви сказали на початку, ми забули, бо це було давно. А кінець вашого мовлення нам не зрозумілий, бо забутий початок». Говорячи ці слова, давні греки мали на увазі:

а) стислість мовлення;

б) точність мовлення;

в) доцільність мовлення.

134. Організація мовних засобів, яка зумовлює відповідність мовлення цілям та умовам спілкування:

а) стислість мовлення;

б) точність мовлення;

в) доцільність мовлення.

135. Закон риторики, який об’єднує в собі досвід різних мовознавчих дисциплін зі створення повноцінної комунікації і стає базою, яка дає змогу людині оволодіти грамотним процесом говоріння:

а) закон ефективної комунікації;

б) мовленнєвий закон;

в) стратегічний закон.

136. Наявність неоднорідних за змістом, значенням, формою, забарвленням одиниць – це:

а) різноманітність мовлення;

б) багатство мовлення;

а) різноманітність і багатство мовлення.

137. Наявність у мові низки одноманітностей – це:

а) різноманітність мовлення;

б) багатство мовлення;

а) різноманітність і багатство мовлення.

138. Мовлення, що втомлює увагу слухачів, – це:

а) одноманітне;

б) різноманітне;

а) різноманітність і багатство мови.

139. Мовлення, що активізує увагу слухачів, – це:

а) одноманітне мовлення;

б) різноманітне мовлення.

140. Логічність мислення, знання мовних засобів, за допомогою яких можна точно передати предмет думання й саму думку, – це:

а) логічність мовлення;

б) точність мовлення;

в) ясність мовлення.

141. Закон, що передбачає дії, які мають забезпечити ефективну реалізацію мовної комунікації, – це:

а) концептуальний;

б) ефективної комунікації;

в) моделювання аудиторії.

142. Корегування продукту підготовчого етапу, управління поведінкою аудиторії та власною – цю систему дій передбачає закон:

а) концептуальний;

б) ефективної комунікації;

в) моделювання аудиторії.

143. Система дій, пов’язана із корегуванням продукту підготовчого етапу під час спілкування, залежить від:

а) складу аудиторії та її поведінки під час спілкування;

б) уміння промовця зчитувати інформацію, яка йде від аудиторії;

в) уміння промовця узгоджувати рухи свого тіла із задумом.

144. Система дій, пов’язана із управлянням поведінкою аудиторії, залежить від:

а) складу аудиторії та її поведінки під час спілкування;

б) уміння промовця зчитувати інформацію, яка йде від аудиторії;

в) уміння промовця узгоджувати рухи свого тіла із задумом.

145. Система дій, пов’язана із управлінням власною поведінкою, залежить від:

а) складу аудиторії та її поведінки під час спілкування;

б) уміння промовця зчитувати інформацію, яка йде від аудиторії;

в) уміння промовця узгоджувати рухи свого тіла із задумом.

146. Закон, який передбачає аналіз якості та ефективності продукту мисленнєво-мовленнєвої діяльності, – це:

а) концептуальний;

б) ефективної комунікації;

в) системно-аналітичний.

147. Самоаналіз та аналіз виступу інших – складові частини закону:

а) системно-аналітичного;

б) ефективної комунікації;

в) концептуального.

148. Звертання та локативи, орієнтація за зоровим та слуховим сприйманням, мовний етикет, посмішка та реакція на неї, цікаві приклади й доречні цитати, тренінг і ділові ігри, колективний аналіз і висновки – це система засобів для:

а) встановлення контакту з аудиторією;

б) підтримка інтересу в слухачів.

149. На Вас чекає відповідальний виступ. Коли потрібно починати готуватися?

а) напередодні виступу ввечері;

б) зразу ж після того, як стало відомо про необхідність виступити;

в) за тиждень до виступу.

150. Посилання на власний досвід оратора в питанні, що висвітлюється:

а) відштовхне слухачів як прояв нескромності оратора;

б) підвищить зацікавлення слухачів.

151. У невеликому за обсягом виступі більш доцільно:

а) висвітлювати різнобічні аспекти;

б) обмежитися мінімальною кількість аспектів із теми, яку обговорюють.

152. Під час підготовки промови необхідно передусім звернутися до такого джерела, як:

а) читання літератури з теми, яку висвітлюють;

б) консультації з авторитетними особами;

в) роздум, спогади, уява;

г) набуття досвіду у відповідній галузі.

153. У виступі повинен бути:

а) лише новий матеріал;

б) і новий , і вже відомий слухачам матеріал.

154. Каталог, у якому літературу згруповано за різними науковими галузями:

а) систематичний;

б) предметний.

155. Періодику з профілю виступу, що цікавить оратора, слід проглядати:

а) у першу чергу, до ознайомлення з науковою літературою;

б) після ознайомлення з науковою літературою.

156. Готуючись до виступу, слід:

а) різні джерела читати з різною швидкістю;

б) усі джерела намагатися читати однаково уважно.

157. Конспектування прочитаного матеріалу:

а) підвищує продуктивність розумової праці;

б) знижує продуктивність розумової праці;

158. Про наявність у книжці великої кількості ідей свідчить:

а) велика кількість невеликих абзаців;

б) невелика кількість великих абзаців.

159. Чи можна погодитися з висловлюванням: «Чим повільніше людина читає, тим краще вона засвоює матеріал»?

а) так;

б) ні.

160. Вести по рядках ручкою чи олівцем під час читання:

а) раціонально;

б) нераціонально.

161. При читанні найбільш ефективним є рух очей:

а) вертикально посередині сторінки;

б) із зупинкою на кожному рядку;

в) зигзагоподібний від рядка до рядка.

162. При опрацюванні якого тексту найкраще обмежитися лише ознайомлювальним читанням?

а) наукового;

б) науково-популярного;

в) навчального;

г) художнього;

д) публіцистичного.

163. Пошук підтексту (невисловленого або невідповідності висловленого тому, що має на увазі автор) може бути необхідним при читанні тексту:

а) наукового;

б) науково-популярного;

в) навчального;

г) художнього;

д) публіцистичного.

164. Якщо при вивченні літератури трапляються нез’ясовані або неоднозначно вирішені проблеми, у виступі необхідно:

а) пропустити такі питання;

б) загострити на них увагу.

165. Підзаголовки книги певною мірою допомагають створити:

а) план;

б) тези;

в) конспект.

166. Між окремими структурними частинами тез повинен бути:

а) логічний зв'язок;

б) мовний зв'язок.

167. Конспект джерела необхідно створювати:

а) зразу ж, при первинному сприйнятті тексту;

б) при повторному читанні.

168. Головна інформація тексту міститься у:

а) вступі;

б) основній частині;

в) висновках.

169. Головна інформація речення у слов’янських мовах, як правило, міститься:

а) на початку фрази;

б) в кінці фрази.

170. У конспекті, як правило, фіксуються:

а) визначення;

б) авторські відступи;

в) формулювання закономірностей;

г) правила;

д) повтори основних положень.

171. Чи повинні містити конспект приклади з джерела?

а) так;

б) ні.

172. При вивченні джерела більш раціонально:

а) план тексту виокремлювати із його конспекту;

б) конспект складати на основі плану.

173. Більш розгорнуті вступ і висновки має конспект:

а) прочитаного джерела;

б) майбутньої промови.

174. Краще запам’ятовуються положення:

а) точно виписані із джерела;

б) переформульовані.

175. Розташуйте системи запису під час підготовки до промови за ступенем збільшення раціональності:

а) на картках;

б) в зошиті;

в) на окремих аркушах паперу.

176. Матеріал, який вивчає оратор при підготовці до виступу, повинен:

а) переважати об’єм виступу, щоб забезпечити ґрунтовність підготовки;

б) повинен відповідати обсягу виступу;

в) повинен бути трохи меншим, щоб оратор мав час для творчості й живого спілкування з глядачами.

Література:

1. Колотілова Н.А Риторика. – К., 2007. – С. – 21-56.

2. Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика. – К., 2003. – С.90-109.

3. Сагач Галина. Риторика. – К., 2000. – С. 79-116.