Меморія

1. Розділ риторики, який вивчає особливості запам’ятовування ораторської промови.

2. Розділ риторики, який розглядає виголошення оратором промови.

3. Механічний, логічний, мнемотехнічний.

4. Спосіб, основу якого складає багатократне повторення того, що треба запам’ятати.

5. Являє собою зубріння. Самий неефективний, але інколи необхідний. Запам’ятовування відбувається без усвідомлення зв’язку між окремими елементами матеріалу.

6. Спосіб, основу якого складає усвідомлення смислового зв’язку між елементами матеріалу.

7. Людина часто порушує послідовність у часі, перебудовує матеріал відповідно до смислових відношень. Осмислене запам’ятовування ґрунтується на розумінні цих відношень, на усвідомленні внутрішнього зв’язку між частинами того, що запам’ятовується.

8. Розуміння смислу того, що треба запам’ятати; усвідомлення того, для чого потрібно запам’ятати матеріал.

9. Спосіб, який ґрунтується на тому, що матеріал переводиться в іншу знакову систему, в інші образи, які людині легше зберегти в пам’яті.

10. Асоціативний спосіб запам’ятовування)

11. Створити асоціації, оскільки широка сітка асоціації – це ключ до гарної пам’яті.

12. Кожні 15, 30, 45 хвилин.

13. «Ефект рамки»(«закон межі») та «магічне число» (число Міллера)

14. Ефект, суть якого полягає в тому, що найкраще запам’ятовується початок і кінець промови.

15. На вступ і завершення промови відводиться від 10 до 30 % загальної тривалості виступу. Тим не менше приблизно 80% загального враження від самого оратора та його промови визначається саме цими частинами, при цьому від вступу залежить більше. Тому останні та перші фрази повинні бути ретельно продумані автором.

16. Характеризує обсяг оперативної пам’яті людини.

17. «Магічне число» або число Міллера (7 + 2) – це обсяг магічної пам’яті людини. Воно характеризує саме таку кількість різних структурних одиниць інформації ефективніше за все здатна схопити й зберегти оперативна пам'ять. На рівні промови магічне число означає оптимальну кількість різних (значимих, а не допоміжних) слів у реченні. Установлено, що найкраще сприймаються фрази з 10 – 13 слів, а фрази, які складаються з більше, ніж 30 слів, практично не сприймаються.

Акція

1. Це найважливіший етап риторичної діяльності. Відомо, що блискуче виголошення промови може врятувати пересічну промову, а погане – зіпсувати чудову. На етапі меморії оратор повинен якомога краще представити аудиторії результат своєї роботи, виконаної на попередніх етапах. Людина може прекрасно написати текст, але не вміти подати його слухачам. Власне процес виголошення дозволяє визначити те, чи вдасться ораторові вплинути на аудиторію. Тут потрібно враховувати особливості сприйняття як промови оратора, так і його самого. Слухачі сприймають виступ не лише через те, що говорить оратор, але й здебільшого і через те, як він говорить. Безперервно говорити не треба більше 40 хвилин, а ще краще до 20 – 30хвилин.

2. З’ясування основ спілкування, характеристика оратора й аудиторії, методичне застереження і прийомотворення, інтонування тексту, пара лінгвістичний супровід, психологічний тренінг, техніка дихання і техніка мовлення, у тому числі й дикція.

3. Вербальний та невербальний блоки.

4. Фактори, які пов’язані безпосередньо з промовою (аргументація, критика, структурування тексту, словесне вираження матеріалу тощо.

5. Фактори, які присутні в спілкуванні, але безпосередньо не пов’язані з текстами (пози, жести, міміка, мова простору, одягу, кольорів, манера спілкуватися).

6. Вербальний реалізує в мовленні те, що хоче сказати людина, а невербальний – ті мотиви, що знаходяться в несвідомому.

7. Жести, пози, міміка, мова простору, мова одягу, та кольорів, парамовленнєві характеристики тощо.

8. Паралінгвістика, кінесика, окулесика, аускультація, гаптика, гастика, ольфакція,, проксемика, хронеміка, системологія.

9. Наука про звукові коди невербальної комунікації.

10. Наука про жести і жестові рухи, про жестові процеси й жестові системи.

11. Наука про мову очей і візуальну поведінку людей у процесі спілкування.

12. Наука про слухове сприйняття звуків і аудіальну поведінку людей у процесі комунікації.

13. Наука про мову доторкань і тактильну комунікацію.

14. Наука про знакові й комунікативні функції їжі й напоїв, про прийняття їжі, про культурні й комунікативні функції частування.

15. Наука про мову запахів, смисли, що передають за допомогою запахів, і про роль запахів у комунікації.

16. Наука про простір комунікації, його структуру та функції.

17. Наука про час комунікації, про його структурні, семіотичні та культурні функції.

18. Наука про системи об’єктів, якими люди оточують свій світ, про функції та смисли, які ці об’єкти виражають у процесі комунікації.

19. Велике значення для успішного виступу має перше враження. Під час виступу зміни в ораторові становлять лише 4 – 6 %, при цьому за «фактором» довіри – 1%. Перше враження є сильним, яскравим, таким, що добре запам’ятовується, тобто надзвичайно стійким. Якщо потім його потрібно змінювати, то це вимагає від оратора надзвичайних зусиль.

20. Зоровий образ.

21. 55 % інформації визначається тим, що люди бачать (мова жестів і поз); 38 % - що люди чують (парамовленнєві характеристики); 7 % - що люди говорять (власне тексти).

22. Ораторові слід звертати увагу на мову жестів, мову міміки, парамовленнєві характеристики, мову простору.

23. Оратору слід виступати стоячи й використовувати відкриті жести(жести розкритими руками до слухачів; горизонтальна, а не вертикальна жестикуляція. Вони сприймаються аудиторією як такі, що свідчать про намір спілкуватися. Закритих жестів слід уникати (стиснуті кулаки, схрещені руки, ноги тощо). Оратор повинен також пам’ятати про жести-поплавки, які свідчать про невпевненість у собі, хвилювання: ручка в руках, аркуші паперу, папка, часте прокручування окулярів, волосся, обручки, краватки.

24. Важливим є зоровий контакт оратора з аудиторією протягом усієї промови. Оратор повинен дивитися на всіх слухачів, щоб не виділяти когось персонально. У великій аудиторії варто розбити зал на сектори і в процесі виступу переводити погляд по черзі з одного сектора на інший. Не слід дивитися у простір (повз слухачів), на підлогу, стелю, розглядати сторонні предмети тощо, бо саме ці предмети, а не слухачі будуть привертати його увагу. Не дивлячись на аудиторію, оратор не звертається до неї. З іншої сторони, пильний погляд в очі може викликати у слухача відчуття тиску, неспокою. Тому краще дивитися в обличчя, а не пильно в очі. Як вияв зацікавленості, погляд в очі сприймається тоді, коли він є короткочасним.

25. Ораторові слід звернути увагу на інтонацію. Упродовж промови її потрібно змінювати, а не говорити монотонно. Інтонація має узгоджуватися зі змістом промови. ораторові слід говорити голосніше, ніж він говорить звичайно(гучність).Оптимальним темпом мовлення уважається промовляння не більше, ніж120 слів за хвилину. Важливим є такий прийом як пауза. Вона вимагає певного тренування. Не слід заповнювати паузу різноманітними вигуками ( «м-м-м», «е-е-е». «ну» тощо. Пауза може тривати до 4 секунд, перш ніж аудиторія почне думати, що у виступі щось не так. Оратор повинен робити невеликі паузи до та після важливих думок, щоб слухачі могли їх осмислити. Перед важливою паузою потрібно трохи понизити голос. Починати та закінчувати промову слід з погляду та паузи.

26. Інтимна, особиста, соціальна, публічна.

27. Зона спілкування між близькими людьми.

28. Межі інтимної дистанції спілкування - до 50 сантиметрів.

29. Зона спілкування між друзями.

30. Від 50 см до 1,5 метра.

31. Зона спілкування між знайомими людьми (але не друзями).

32. Від 1,5 до 3 метрів.

33. Відкрита зона для виступу оратора перед аудиторією.

34. Більше, ніж 3 метри.

35. Для виступу ораторові слід обрати діловий одяг ( переважно це костюми сірого або синього кольору). Такий одяг не пригнічує оратора й у слухачів є можливість зосередитися на самій промові. Якщо головна мета оратора – переконання аудиторії, то йому слід уникати яскравих кольорів, занадто мовного одягу, численних прикрас, які будуть привертати до себе увагу слухачів і відвертати їх від змісту промови.

* За основу взято підручники риторики, надруковані в Україні за останній час, а саме: 1. Колотілова Н.А. Риторика. – К., 2007. – 230 с. 2. Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика. – К., 2003. – 311с. 3. Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. Риторика. – Львів, 2001. – 239 с. 4. Сагач Г. Риторика. – К., 2000. – 565 с.