Роди і види красномовства

1. Судові, дорадчі, похвальні (епідейктичні).

2. 3 види промов.

3. У Цицерона ті самі судові, похвальні та дорадчі, визначені раніше Аристотилем, і водночас ще три роди промов, виділені не за сферою і метою (осудження, користь,хвала), а за якістю промов, мовним матеріалом, тобто за тією основою, на якій пізніше сформувалося вчення про три стилі: високий, середній (помірний) і низький.

4. Публічне.

5. Аристотель.

6. Найпоширеніші промови. У них люди дають іншим поради, пропозиції, схиляють до своїх думок, спонукають до певних дій, вчинків, або застерігають від небажаних думок, негідних вчинків. Це виступи перед великою кількістю людей: колективом, друзями, сусідами тощо.

7. У дорадчих промовах основним є орієнтація слухачів на досягнення добра, користі, блага: щедрості, справедливості, поміркованості, усе, що відповідає вказівкам розуму, до чого прагнемо.

8. Користь, добро, благо.

9. Звинувачувальні чи виправдовувальні промови, самозахисні виступи відповідачів, прокурорські звинувачення, адвокатські захисні промови, виступи суддів, свідків тощо.

10. Чітке формулювання мети, переконлива аргументація, знання справи й ситуації, уміннязнаходити аналогічгі приклади, шукати гайменші зачіпки, збільшувати аьо применшувати якийсь факт, передбачати розвиток подій, красномовством зворушливо впливати на судову владу.

11. Це промови, у яких хвалять, прославляють, возвеличують людину, факт, подію або, навпаки, сварять, осуджують,ганьблять.

12. У цих промовах хвалять, прославляють,возвеличують особу, факт, подію або,навпаки, осуджують, ганьблять.

13. 1) природа людини (тіло, душа, чесноти, пам'ять, знання); 2) доля особи (рід, слава, предків, друзі, почесті); 3) навчання – рівень знань (де і коли вчилася особа, кого перевершила в знаннях); 4) вчинки й діяння (розумні, мудрі, сміливі); 5) обставини, як вони сприяли величі людини.

14. Ораторська діяльність науковця та викладача, що доповідає про результати дослідження або популяризує досягнення науки.

15. Школа та наукова аудиторія.

16. Власне академічне – наукова доповідь, реферат, дискусія); вузівське красномовство (лекція); шкільне красномовство ( опис, бесіда, шкільна лекція).

17. Доказовість, бездоганна, логічність, точність мислення, чітка термінологія.

18. Наукова доповідь, наукове повідомлення, наукова лекція, виступ на семінарському занятті,реферат, науково-популярна лекція,бесіда.

19. Так називалися сади, що нібито належали міфічному Академу. Згодом цим словом почали називати філософську школу, засновану Платоном саме в цій місцевості.

20. Ввиступ оратора, що виражає інтереси тієї чи іншої партії (політичної сили) або роз’яснює якусь суспільно-політичну ситуацію.

21. Військове красномовство.

22.Епідектичного.

23. Політичне красномовство пов’язане з соціальним розшаруванням суспільства, зіткненням інтересів різних класів і партій. політичний оратор може вкладати у свою промову яскраве особисте ставлення до тієї чи іншої проблеми.

24. Оратор намагається показати, що один спосіб дії є прийнятним,оскільки він веде до користі, а інший, навпаки, неприйнятним, оскільки веде до шкоди.

25. Парламентська, мітингова та воєнна.

26. Політичні доповіді, промови, виступи, інформація, огляд та бесіда.

27. Заздалегідь підготовлений гострополітичний виступ з позитивними чи негативними оцінками, обґрунтуванням, конкретними фактами, з накресленими планами, перспективою політичних змін.

28. Запальний виступ, переважно на гострополітичну, актуальну для суспільства тему, дохідливою для мовою, з емоційно-експресивною оцінкою.

29. Ораторські виступи юристів, підсудного та цивільних осіб у процесі розгляду судової справи з позицій законодавства.

30. Виникло в Давній Греції як апології – промови на захист самого себе, що їх писали для населення логографи-софісти. Тоді не було ні державного звинувачення, ні попереднього слідства. Суд вершили племінні вожді-царі. Кожен міг звинуватити будь-кого в злочині, а захищатися людина мусила сама, зібравши для того необхідний матеріал й виклавши його красномовно перед судом. Логографи появилися внаслідок того, що не всі вміли себе обороняти.

31. В огрунтуванні провини або невиновності певної людини.

32. Характеризуються чітким формулюванням мети, знанням справи, переконливою аргументацією.

33. Звинувачувальна промова (прокурорська), захисна промова (адвокатська), самозахисна промова, промова громадського звинувачувача, промова громадського захисника, судова промова)

34. Значну увагу приділяє змісту й формі проповіді, людина виховується в дусі християнської поведінки відносно Бога, ближнього, самого себе, у т.ч. через вишуканість стилю мовлення, його багатство, пишність, а також завдяки зовнішньому вигляду священика, проповідника, який повинен бути благопристойним, благородним у думках, словах, вчинках, стриманим в рухах, говорити не голосно не тихо, а відповідно до акустичних характеристик храму, предмета мовлення тощо.

35. Проповіді,бесід, напучення, коментування Біблії, виступ на Соборі.

36. Ювілей, родини,хрестини, одруження, привітання зі святами.

37. Ювілейні промови, привітальне слово, застільне слово, тост, анекдот, надгробне слово,

38. Промова на міжнародній конференції; промова в процесі дипломатичного акту.

39. Вимагає від оратора високого рівня мисленнєво-мовленнєвої та комунікативної культури, зокрема абсолютно правильної вимови, вільного володіння рідною та іноземними мовами, ясністю мислення й мовлення, точності, стислості, доцільності мовлення, розвиненого чуття мови, високого загальнокультурного рівня, освіченості, інтелігентності, індивідуального стилю мовлення, спілкування, думок, ідей, пропозицій.

40. За змістом є суспільно важливим і проблемним, за формою реалізації – усно-писемним, за відношенням до форми мовлення – книжно-розмовним, за характером організації – підготовлено-імпровізаційним, за характером організації – підготовлено-імпровізаційним.

41. Уся підготовча робота (задум, концепція, тези, положення,докази, мовне вираження фіксується на папері й належить лише ораторові.

42. У граматичній правильності, логічній послідовності, доцільності добору художніх засобів.

43. Дія на мисленнєво-мовленнєву публічну діяльність адресата з метою переконання й збудженнч до дії.

44. Розмовний стиль: Безпосередність (спілкування віч-на-віч, у процесі якого здійснюється оперативна реакція мовця на стимули слухача), невимушеність (природність, розкутість спілкування) як необхідна умова встановлення контакту між слухачем та промовцем, а також емоційність спілкування (збудження пристрастей), що забезпечує виразність публічного мовлення за рахунок використання як вербальних (фольклор, діалекти, просторіччя), так і невербальних засобів (жести, міміка тощо),покликаних доповнювати, посилювати думку, виражену вербально. Книжний стиль: правильність, точність, стислість.

45. Володіння нормами літературної мови.

46. Використання слова в повній відповідності до його мовного значення.

47. Використання таких мовних засобів, які найбільш яскраво виражають головну думку.

48. Системою риторичних законів, кожен з яких функціонує на певному етапі мисленнєво-мовленнєвої публічної діяльності.

49. Академічне красномовство, політичне красномовство, дипломатичне красномовство, епідейктичне красномовство, соціально-побутове красномовство, церковно-богословське красномовство.

50. Науково-теоретичні лекції; науково-популярні лекції(лекція-концерт, лекція – екскурсія тощо); науково-методичні лекції.