Стаття №2

Назва: «Удосконалення методу формування страхового тарифу при автострахуванні»

Автор: Белікова Т.В.

Джерело: Коммунальное хозяйство городов, Научно-технический сборник№92, стаття надійшла до редакції 21.09.2009, ст. 13-16.

Опрацювавши дану статтю, можна сказати, що в цілому в статті пропонуються шляхи удосконалення методу формування страхового тарифу при автострахуванні по КАСКО та зроблено висновки про загальний розвиток автострахування в Україні. Варто зазначити, що метою роботи є створення методу формування страхового тарифу при автострахуванні, який надасть можливість зменшити страхові виплати та збільшити страхові платежі як для окремої страхової компанії, так і для всієї страхової галузі України.

Суть в тому, що при формуванні страхового тарифу по КАСКО існує система індивідуальних знижок, яка має назву «бонус-малус». Згідно Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» бонус-малус – це система підвищень або знижок до базової ставки страхового тарифу, за допомогою якої страховик коригує страхову премію залежно від того, чи були страхові випадки по відношенню до об’єкта страхування у певному проміжку часу. Враховувати кількість дрібних та великих правопорушень у системі «бонус-малус» пропонується таким чином: всіх водіїв при страхуванні транспортного засобу відносити до певної групи (класу) – А, В або С.

Оскільки зменшення витрат на страхування є потужним стимулом для власників транспортних засобів, можна припустити, що кількість страхувальників, що потрапили в групу В і С згодом знизиться. У цей же час кількість страхувальників групи А зростатиме, що позитивно позначиться не тільки на прибутку компанії, але й у цілому поліпшить становище на дорогах України.

Проблема полягає в тому, що якщо запропоноване автором нововведення впроваджувати на рівні законодавства, то втрати клієнтів групи С не відбудеться; якщо – на рівні окремої страхової компанії, то, можливо, водії групи С через підвищені страхові тарифи перейдуть в інші компанії, але разом із тим з інших фірм більш низькими тарифами будуть притягнуті страхувальники групи А, що компенсує ймовірний відтік водіїв зі значним рівнем правопорушень. Тобто відбудеться реструктуризація страхових платежів. Таким чином, запропонований метод розрахунку страхового тарифу з урахуванням розділення страхувальників на три групи А, В і С залежно від кількості дрібних і значних правопорушень є досить ефективним методом зниження страхових виплат, зростання страхових платежів, а отже, збільшення прибутку компанії.

Таким чином, пропозиція щодо розрахунку страхового тарифу з урахуванням розділення страхувальників на три групи А, В і С залежно від кількості дрібних і значних правопорушень є досить ефективним методом зниження страхових виплат, зростання страхових платежів, а отже, збільшення прибутку компанії.

Стаття №3

Назва: «Проблеми українського ринку автострахування»

Автор: Охріменко Ю.Л.

Джерело: Экономические науки, Проблемы материальной культуры, 2008 рік, №7, ст. 9-12.

Метою даної статті автор визначає висвітлення проблем українського ринку автострахування, що зумовлені як страхувальниками, так і страховими компаніями, причини їх виникнення та негативні наслідки їх впливу на функціонування ринку в цілому.

Так, одним з найголовніших аспектів даної теми автор визначає породження проблем саме низькою фінансовою освіченістю та страховою культурою клієнтів. Більшість страхувальників не звертають увагу на важливі пункти угоди або навіть не читають договорів. Страховики, в свою чергу, намагаються мінімізувати свої витрати, зокрема, за рахунок зменшення страхових виплат саме за договорами.

Автор статті звертає особливу увагу на таку проблему, як рівень довіри клієнтів до страховиків. Ухилення автовласників від укладення договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та небажання укладати договори страхування безпосередньо транспортних засобів пов’язане з низьким рівнем довіри до страховиків. І, я вважаю, що така недовіра в багатьох випадках є виправданою. Адже загальновідомо, що на сьогодні для переважної більшості страховиків автострахування не є прибутковим, оскільки відноситься до ризикових видів страхування. А враховуючи те, що страхування це, насамперед, бізнес, то природно, що кожний страховик намагається мінімізувати свої витрати, зокрема, за рахунок зменшення страхових виплат саме за договорами автострахування.

Я приєднуюсь до пропозицій автора щодо усунення цих недоліків, які полягають в тому, що з метою запобігання таких випадків законодавчо встановлений ліміт власного утримання страховиків –10% від суми уставного фонду і технічних резервів. Також страхові компанії повинні щорічно здійснювати аудиторську перевірку з метою контролю за достовірністю фінансової звітності. Активи страхових компаній мають бути максимально ліквідні, щоб у разі настання страхових випадків відповідати по своїм зобов’язанням.

А тому, підсумовуючи усе вищесказане, варто зазначити, що одним із найважливіших факторів, на яких тримається не лише розвинений страховий ринок, а й будь-який бізнес є довіра та чесні відносини між партнерами, без яких неможливий подальший прогрес у будь-якій сфері господарства.