Висновок

Пройшовши рубіж між ХХ ст. і ХХІ, людство піддає аналізу і переоцінці багато з того, що визначало його розвиток на протязі останніх десятиліть століття яке завершилось. Що потрібно взяти в нове тисячоліття, а що потрібно відкинути, що потребує змін або періорієнтації цінностей для забезпечення поступового прогресу цивілізації. Наука і техніка, НТП, являючись важливими досягненнями сучасності, являються найбільш концентрованими вираженнями людського розуму, а значить, разом з ним такому випробуванню піддаються і вони.

Що ж відбулося тут в ХХ ст. і в якому стані знаходиться наука і техніка сьогодні, що пропонують вони і чим загрожують народам в майбутньому? Це вже питання конкретні, практичні, які приймають політичне і ідеологічне звучання. До них звертаються сьогодні представники різних соціальних груп і рухів. Перейшовши поріг третього тисячоліття людство стоїть в нерішучості, бо перед ним безліч проблем, без розв’язання яких годі й мріяти про гармонію прогресу. Високі технології і екологічна криза, голод і надлишкове виробництво продуктів харчування, лікування генетичних хвороб і ядерна зброя… Кінець двадцятого століття був вкрай переобтяжений такими суперечностями. Ми розгублюємося перед потоком руйнівної технології реальності, яку самі ж і сформували. Що ж виходить? Нехочемо з’їсти й шкода кинути? Потрібно визначити фундаментальну основу буття, критерій людського покликання: хто ми, для чого, куди прямуємо.

Потрібно безжалістно аналізувати ситуацію і приймати рішення, як на фронті. Помилка означатиме смерть! Тому розгубленість перед страшними проблемами цивілізації нині неприйнятна. Причин багато і загальних і конкретних. Однак дві з них необхідно назвати. Перша – споживацький підхід під гаслом: ми не можемо чекати милостей від природи, взяти їх у неї – наше завдання. Взяти, часто незважаючи ні на що. Внаслідок – нинішнє вимирання природи. Друга, пов’язана з першою, причина і водночас наслідок, - майже безроздільне панування технократії в науці. Один із наслідків такого панування технократії: в нашій країні немає жодного науково-дослідного інституту, який би вивчав природу як таку. Під грозовим небом апокаліптичної доби кожна людина стає мудрішою, толерантнішою, починає відчувати відповідальність за майбутнє дітей та внуків. У нас немає вибору, лише одна стежина: до створення на державному, світовому рівні сили яка не тільки зупинила б катастрофу, але й повернула її назад.

Основні проблеми, які викликають сьогодні загальну тривогу, створює традиційний підхід до виробництва. Ця тривога означає наступ технологічної кризи, і те, що сьогодні відбувається в лабораторіях світу, на представницьких форумах і в сфері політики, повинно привести до нового етапу НТР, який називають технологічним. На цьому етапі на перший план виступають не просто завдання створити нову і тиражувати стару техніку, не питання "що та скільки”, а питання "як, навіщо, з яким матеріальним соціальним ризиком?”. "Повинен безперервно працювати генеральний штаб технологічної перебудови, який розроблятиме і постійно коригуватиме сценарій переходу від індустріального до технологічного суспільства” (В.Легасов).

Наша мудрість у нас самих. Настане час, і колективний розум працюватиме лише на проблему виживання. Коли ситуація буде критичною, коли буде третя світова війна… природи з людиною, війна, яка візьме куди більше життів, ніж останні тирани. Щоб цього не сталося ми повинні пробудитися і самокритично трансформуватися в тип Людини Мудрої, Людини Люблячої. Чи існує на Землі суспільство, яке має міцну основу для такого грандіозного перетворення? Чи не згасла в нас "животворна святиння”? Ми часто нетерпимі навіть до тих, хто поряд, що вже там казати про якісь проблеми! Але ж смілива думка Федорова робить ставку тільки на любов! "Що треба для того, аби вийти з небратерського стану?” – ставить запитання філософ і відповідає: "розбрат тому й існує, що немає спільної справи”. Ми ж додаємо: "Спільна робота є це глобальні проблеми”. Дія людини на природу як правило зв’язана з бажанням досягнути, яких небуть раніш поставлених цілей, але вони не завжди співпадають з можливостями біосфери. Дія людини на природу відрізняється від дії на неї тварини тим, що дія першого переходить ту грань коли, зберігається біологічна рівновага.

В свою чергу найменша зміна в природі може привести до нових взаємозв’язків природи і суспільства, до непередбачених наслідків. То невже ж виходу немає? Справді – бо, як легко усе забруднювати й валити і як непросто очищати й відбудовувати. Та, незважаючи на становище дуже й дуже невтішне, на прогнози песимістичні, мені все одно хчеться вірити, що настане той час, коли земля наша знову засяє своєю дивовижною первозданною красою. І на смарагдове диво ранньо-червневих зел знову випаде щедра і прозора роса, що за чистотою не поступиться сльозам каяття на очах оновленої і просвітленої людини, яка в небесному своєму осяянні збагне найглибшу і наймудрішу істину, згідно якої "каждый из нас за всех и за всё виноват” (Ф.Достоєвський).

План:

1.Вступ.

2.Основні екологічні проблеми

зумовлені науково-технічних прогресом . 3.Сучасна хімізація сільського господарства та екологічні наслідки від її впровадження. 4.Процеси урбанізації та екологічні проблеми.

5.Висновок. 6.Використана література.

Використана література:

1. Генсирук С. А. Рациональное природопользование. М., 1979.

2.Балацький О.Ф. Охорона навколишнього середовища. - К.: Знання, 1987.

3.Балацький О.Ф. Охорона навколишнього середовища. - К.: Знання, 1987.

4.http://uk.wikipedia.org/wiki/%