5. Поняття та загальні засади здійснення корпоративних прав

У ГК України ціла глава (гл. 18) присвячена корпоративним правам. Відповідно до ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та установчими документами.

Корпоративні права виникають у особи, яка в обмін на майнову участь у господарській організації, отримує право на частку у її статутному фонді (майні). Комплекс корпоративних прав складний і включає такі їх види:

основні корпоративні права (притаманні учасникові будь-якої господарської організації) визначаються ГК України та загальними законами «Про господарські товариства», «Про цінні папери та фондовий ринок»;

спеціальні, наявність яких пов'язується з участю в суб'єкті господарювання певної організаційно-правової форми або в господарській організації з певним видом виключної діяльності та закріплюється спеціальними законами;

локальні - передбачаються установчими документами конкретної господарської організації з врахуванням специфіки корпоративних відносин, що складаються між нею та її засновниками і учасниками.

Основні корпоративні права включають правомочності на участь суб'єкта цих прав в управління господарською організацією, отриманні певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі її ліквідації відповідно до закону. Прикладом спеціальних корпоративних прав може бути право учасника повного товариства на участь у безпосередньому веденні справ товариства (ст. 68 Закону «Про господарські товариства») або сукупність прав засновників/акціонерів фондового ринку, пов'язаних з їх Додатковим статусом - членів біржі (статті 33, 34, 36 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок»).

Локальними корпоративними правами зазвичай є дистрибуції (переваги), що надаються учасникам господарської організації відповідно до її установчих та внутрішніх документів (право на отримання продукції/робіт/послуг даної організації за пільговими цінами; право на користування соціальною інфраструктурою господарської організації та ін.).

За загальним правилом, володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Однак про своєрідний виняток з цього правила свідчить вимога (ч. 7 ст. 80 України) щодо обов'язкової наявності в учасників повного товариства та повних учасників командитного товариства, які в межах («під дахом») товариства спільно здійснюють підприємницьку діяльність, статусу зареєстрованого суб'єкта підприємництва.

ГК України закріплює можливість встановлення на рівні закону обмежень для певних категорій осіб щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення (наприклад, учасники повного товариства та повні учасники командитного не можуть конкурувати з товариством) - ст. 70 Закону «Про господарські товариства».

Корпоративними правами, за загальним правилом, можуть володіти будь-які особи, що мають відповідний обсяг право- і дієздатності, в т. ч. суб'єкта господарювання, громадяни, юридичні особи, держава, територіальні громади. Порядок здійснення корпоративних прав визначається на рівні закону (відповідними положеннями ГК та ЦК України, Законів України «Про господарські товариства», «Про цінні папери та фондовий ринок» та низки спеціальних законів, що закріплюють:

1) особливості правового становища господарських товариств з виключним предметом діяльності (банківська, страхова, спільне інвестування, професійна діяльність на ринку цінних паперів тощо) або зі статусом холдингової компанії чи її корпоративного підприємства;

2) особливості реалізації корпоративних прав держави – Законом «Про управління об'єктами державної власності» від 21 вересня 2006 р.

Це відповідає вимогам Конституції (ст. 92) щодо регулювання відносин власності та основних засад підприємництва у формі нормативно-правового акта вищої юридичної сили.