Список рекомендованих джерел

1. Банковское дело: стратегическое руководство. - М.: Издательство АО «Консалт-банкир», 1998. - 432 с.

2. Банковское дело: Учебник / Под ред. В.И. Колесникова, Л.П. Кроливецкой. -М.: Финансы и статистика, 1995. - 480 с.

3. Голубович А.Д и др. Управление банком: организационные структуры, персо­нал и внутренние коммуникации. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: АО «Менатеп-Информ», 1995. -208с.

4. Дёринг Ханс-Ульрих. Универсальный банк - банк будущего. Финансовая стра­тегия на рубеже века: Пер. с нем. - М.: Междунар. отношения, 1999. - 384 с.

5. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л.Н. Красавиной. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 608 с.

6. Молчанов А.В. Коммерческий банк в современной России: теория и практика. -М.: Финансы и статистика, 1996. - 272 с.

7. Моисеев С., Михайленко К. Terra incognita глобализации финансовых рынков // Вопросы экономики. - 1999. - № 6. - С. 123-128.

8. Питер Р.С. Банковский менеджмент: Пер. с англ. 2-го изд. - М.: Дело, 1997. -768с.

9. Фаэй Л., Рэнделл Р. Курс МВА по стратегическому менеджменту: Пер. с англ. -М.: Алышна Паблишер, 2002. - 608 с.

10. Хоминич И.П. Финансовая стратегия компаний: Науч. изд. - М.: Изд-во Рос. экон. акад., 1998. - 156 с.

11. Чибриков Г. Г. Взаимодействие финансовой системы и реального производства в современном мире // Вестник МГУ. - Сер.: Экономика. - 1999. - N» 6. -С. 16-23.

РОЗДІЛ 6. ФІНАНСОВА СТРАТЕГІЯ БАНКУ

6.1. Сутність і завдання фінансової стратегії

6.2. Фінансовий аналіз діяльності банку

6.3. Стратегічне фінансове планування та бізнес-планування діяльності банку

6.4. Система бюджетування в рамках фінансової стратегії

6.5. Стратегія управління активами та пасивами

6.6. Стратегія управління власними коштами банку

6.7. Стратегія управління ризиками

6.8. Забезпечення виконання фінансової стратегії за допомогою концепції Balanced Scorecard

6.9. Фінансова стратегія банку як елемент цілісної системи кон-тролінгу

6.1. Сутність і завдання фінансової стратегії

Фінансова стратегія банку містить такі складові:

• стратегія управління активами та пасивами;

• стратегія управління власними коштами;

• стратегія управління ризиками.

Стратегія управління активами та пасивами. У процесі управління активами вирішується завдання забезпечення прибутковості роботи бан­ку та дотримання ліквідності його балансу. Воно реалізується на основі систематичного аналізу ситуації шляхом цілеспрямованого впливу на зміну структури активів.

Різні активи приносять банку різний прибуток, мають різний ступінь ризику. Банки проводять класифікацію своїх активів залежно від термі­нів вкладення коштів, їх прибутковості та рівня ризику.

Методи управління активами визначаються особливостями завдань, що вирішуються банком у конкретному періоді.

При управлінні пасивами вирішуються такі завдання:

• усунення наявних у банку коштів, що не приносять доходів (за винятком тієї їх частини, що пов'язана з формуванням обов'язкових резервів);

• мобілізація кредитних ресурсів, що потрібні банку для виконання зобо­в'язань перед клієнтами, а також розвитку активних операцій;

• забезпечення гарантії одержання банком наміченого прибутку.

Стратегія управління власними коштами банку. Особливо важлива для забезпечення його ліквідності і платоспроможності. При розширенні активних операцій банку і зростанні обсягів депозитів виникає необхід­ність збільшення власного капіталу банку. Управління власним капіта­лом пов'язане з обґрунтуванням критеріїв його достатності, а також ви­бором показників, що дозволяють її оцінити.

Стратегія управління ризиками. У банківській діяльності ризик має місце при виконанні значного обсягу операцій. Основним видом ризику є кредитний,

Управління ризиком ґрунтується на вивченні випадків виникнення збитків, що мали місце в минулому, оцінці ймовірності їх появи для кон­кретного клієнта й обґрунтуванні різних способів запобігання або від­шкодування можливих збитків.

У процесі управління ризиками вирішуються такі основні завдання:

• виявлення можливості виникнення ризику;

• оцінка масштабів передбачуваних втрат;

• визначення способів запобігання збитків або джерел їх відшкодування.

У більшості випадків на практиці проблему однозначного виокремлен­ня конкретних напрямків фінансової діяльності, що належать лише до стратегічних завдань, вирішити занадто складно.

Під фінансовою стратегією банку найчастіше розуміють ту частину його фінансової діяльності, що розрахована на строк більше одного року, і завдання якої в цілому зводиться до генерування позитивного фінансово­го гепу (тобто позитивної різниці між чутливими до зміни відсотка акти­вами і чутливими до такої ж зміни пасивами, цей процес також називають створенням позиції чутливих активів).

Процес стратегічного фінансового менеджменту в банку аналогічний представленому в першому й другому розділах книги. Його можна зобра­зити як послідовність етапів:

1) визначення цілей і завдань фінансової стратегії, виходячи з місії та пріо­ритетних напрямків розвитку банку;

2) аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища банку;

3) розробка стратегічного фінансового плану (моделі).

На першому етапі здійснюється зіставлення місії банку з тією ме­тою, на досягнення якої зорієнтована його фінансова стратегія. Важливе значення при цьому має стратегічний курс на охоплення того чи іншого цільового ринку, обраного банком. Зокрема, якщо банк обрав своєю метою обслуговування приватних осіб, то він має вирішити певне коло завдань, що стосуються обслуговування даної категорії клієнтів. Якщо банк ста­вить за мету обслуговування бізнесу, то увага фокусується на розвитку комплексу послуг для даної категорії клієнтів. Як правило, на практиці формується декілька альтернативних груп стратегічних цілей, які б від­повідали місії і баченню банку.

Другим етапом є аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища банку. На цьому етапі здійснюється макроекономічний аналіз навколиш­нього середовища, визначається місце банку в банківській системі, а та­кож оцінюються його сильні і слабкі сторони.

На третьому етапі формується стратегічний фінансовий план (мо­дель, бізнес-план). У ньому в кількісному (вимірному) вигляді віддзерка­люються стратегічні цілі банку, робляться певні припущення щодо де­яких параметрів розвитку зовнішнього середовища (загальноекономічні прогнозовані агрегати, прогноз норми відсотка). Як правило, створюється кілька варіантів розвитку ситуації: оптимістичний, песимістичний і най­більш імовірний.

Структура стратегічного фінансового управління подана на рис. 6.1.

Основним і невід'ємним елементом фінансової стратегії банку є на­самперед процес стратегічного фінансового планування.

Стратегічне фінансове планування - це діяльність верхнього рівня менеджменту. Вона відбивається в ідеях, концепціях, завданнях, підходах. Стратегічне планування формулює широкі ідеї і цілі, визначає шляхи і засоби досягнення цілей.

Рис. 6.1. Структура стратегічного фінансового управління

Завдяки стратегічному плануванню визначається перспектива розвит­ку, розробляється концептуальна основа для прийняття кардинальних рі­шень щодо майбутніх банківських ринків, продуктів, структури, прибутко­вості і профілю ризику банку.

Результат стратегічного планування - стратегічний план - не є до­кладним. Він містить лише загальні відповіді на основні питання.

Крім того, роль фінансового стратегічного планування неоднакова в різному середовищі. Якщо умови мало змінюються, то ця роль незначна. Досить внести невеликі корективи, і успіх буде збережено (стратегія обме­женого росту).

Значення стратегічного планування зростає в таких ситуаціях:

• якщо середовище швидко змінюється, особливо після тривалого періоду стабільності;

• якщо банки повинні змінити конкурентну позицію і фінансовий про­філь, намагаючись диверсифікувати операції по традиційних продуктах і впровадити операції по нових банківських продуктах;

• якщо банк реконструювався і має намір змінити характер своїх ринків, операцій і управління.

Сутність стратегічного фінансового планування полягає в:

• прогнозуванні і формальному описі основних зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на виконання банком своїх функцій;

• визначенні заходів у фінансовій сфері, необхідних для досягнення глоба­льних цілей банку;

• формуванні бажаної (оптимальної) структури активів і пасивів;

• прогнозуванні фінансових показників на майбутні періоди.

Слід розрізняти стратегічний і тактичний рівні фінансового планування.

Тактичне фінансове планування орієнтується на конкретні заходи, являє собою другий рівень планування. Воно реалізується у формі кон­кретного плану дій (заходів) для досягнення конкретної мети і є базою стратегічного плану.

Результат тактичного фінансового планування - фінансовий план (бю­джет), у якому визначаються фінансові показники для конкретизації цілей і завдань плану. Ці показники є надійним засобом контролю за діяльностю банку в майбутньому році.

Бюджет розробляється зверху вниз або знизу вверх. У першому випа­дку фінансові й оперативні завдання для підрозділів розробляє керівниц­тво банку, а підрозділи відповідно до цих завдань визначають свої бюджети і направляють їх керівництву. При другому підході керівництво розро­бляє тільки загальні напрямки, у рамках яких підрозділи складають свої плани на майбутній період і подають для перегляду й обговорення керів­ництву. Обговорення проводиться разом з лінійними керівниками під­розділів, після чого бюджет набуває конкретної форми.

Бюджет - головний фінансовий план для будь-якої організації. Він може розроблятися як на тактичному, так і на оперативному рівні, однак досить рідко розробляється на стратегічному, що значною мірою обмежує ефективність стратегічного фінансового планування (табл. 6.1).

У цілому фінансова стратегія - невід'ємна частина загальної стратегії та місії організації. У табл. 6.2 наведені відповідності між загальними стратегічними цілями організації і фінансовими стратегічними цілями.

Таблиця 6.1.

Залежність результатів фінансового планування від рівнів та часо­вого горизонту планування

Горизонт фінансового планування	Рівень фінансового планування	Результат фінансового планування
Довгостроковий (1-5 років)	Стратегічний	Модель, бізнес-план
Середньостроковий (від 1 міс. до 1 року)	Тактичний	Бюджет
Короткостроковий (менше 1 міс.)	Оперативний	Бюджет

Таблиця 6.2.

Взаємозв'язок між загальними стратегічними цілями та фінансови­ми стратегічними цілями організації

Загальні стратегічні цілі	Фінансові стратегічні цілі
Збільшення ринкової частки	Зростання доходів
Підвищення якості продуктів	Ріст дивідендів
Більш низькі витрати порівняно з конкурентами	Збільшення доходів на інвестований капітал
Розширення асортименту продуктів і підвищення їхньої привабливості	Підвищення кредитного рейтингу
Зміцнення репутації перед клієнтами (споживачами)	Ріст потоків готівки
Підвищення рівня (якості) обслуговування	Підвищення курсів акцій
Розширення застосування інновацій	Поліпшення й оптимізація структури джерел доходів
Зміцнення позицій у конкурентній боротьбі на міжнародних ринках

Цифри і факти

Прикладом недооцінки ролі фінансової стратегії може бути доля японського банку Mizuho Holdings.

Найбільший за розміром активів банк світу, Mizuho Holdings оголосив про рекордний обсяг збитків, які він одержить за підсумками 2002 фі­нансового року. Через масштабне списання «поганих боргів» втрати досягнуть колосальної суми в 2 трлн. єн, або 16 млрд. дол., що є най­більш великим розміром збитків за всю історію японської економіки. Mizuho першим серед чотирьох лідерів банківського ринку Японії ого­лосив про збільшення збитків. Порівняно з першим прогнозом їх обсяг збільшився в 9 разів.

У четвертому кварталі 2002 року акції Mizuho втратили три п'ятих ва­ртості.

Загалом 2002 року в Японії збанкрутувало майже 20 тис. компаній, і банківський сектор заповнила чергова лавина нічим не забезпечених кредитів, що ніколи не будуть повернуті. Усього японські фінансові установи недоодержать 50 трлн. єн. Уряд пообіцяв до березня 2005 року скоротити цю суму вдвічі.

Таким чином, невдала розробка фінансової стратегії, що не передба­чала можливості спаду • економіці та росту нвповернених кредитів, виявилася у катастрофічних за обсягами збитках, які ставлять під сум­нів перспективи існування самого банку.

Приклад з практики

Стратегічні цілі банку «Аваль». В умовах нестабільної економіки Правлінню АППБ «Аваль» необхідно конкретно спрогнозувати розвиток подій, визначити лінію поведінки, забезпечити запобіжні кро­ки й підвищити рівень менеджменту в усіх структурних підрозділах. Важливо не лише не допустити послаблення основних позицій, а й продемонструвати високу надійність банку в малосприятливому се­редовищі.

Головна увага банку зосереджена на вдосконаленні управління ак­тивами і пасивами, контролі та обмеженні зовнішніх і внутрішніх ризиків.

З цією метою в банку впроваджено систему лімітів кредитно-інвес­тиційного портфелю і каси в національній та іноземній валютах. Кре­дитний ризик контролюється також шляхом формування достатнього рівня страхових резервів, а ризик ліквідності — через послідовну ди­версифікацію ресурсної бази. Особливо гостро стоїть завдання під­тримання необхідного рівня валютної позиції шляхом удосконалення управління нею.

Враховуючи зазначені обставини, Правління поставило перед усіма під­розділами АППБ «Аваль» такі цілі:

• збереження конкурентних позицій банку в усіх регіонах;

• нарощування та диверсифікація ресурсної бази шляхом залучення залишків коштів інших юридичних осіб, поточних та строкових депози­тів фізичних осіб;

• проведення ефективної відсоткової політики щодо залучення та роз­міщення ресурсів;

• підвищення якості та доходності кредитного портфеля;

• нарощування валютної позиції;

• підтримання необхідного рівня ліквідності;

• формування страхових резервів за кредитними ризиками;

• виконання бюджету банку.