Тема (1 година): Ознайомити учнів із елементами смуги перешкод. Навчити техніці подолання окремих елементів смуги перешкод

Методика навчання рухових дій, за допомогою якихдолається єдина смуга перешкод, що передбачає дотримання таких методичних особливостей: удосконалення техніки вико­нання окремих рухових дій; удосконалення техніки виконання усіх рухових дій, за допомо­гою яких відбувається подолання смуги перешкод, у повільному темпі; збільшення швид­кості виконання рухових дій; виконання рухових дій у біляграничному темпі з акцентом на техніку виконання; максимально швидке подолання смуги перешкод з акцентом на швидкість подолання смуги перешкод (використовується змагальний метод).

1. Підготовча частина (виконання комплексу вільних вправ на 16 рахунків № 1).

2. Основна частина: оволодіння технікою подолання окремих ділянок смуги перешкод.

3. Заключна частина: підведення підсумків, завдання для самостійного опрацювання, спрямовані на покращення фізичної підготовки учнів.

РОЗДІЛ 6.3. Основні способи захисту населення в надзвичайних ситуаціях

Тема (І година): Навчити техніки підбору протигаза і послідовності дій під час використання засобів індивідуального захисту органів дихання. Навчити способів виготовлення найпрості­ших засобів захисту органів дихання та порядку їх використання

Методика навчання: 1. Розповідь і показ. Звернути увагу на те, що основним засобом індивідуального захисту є фільтруючий протигаз. Зазначити (з використанням наочних по­сібників), що протигази бувають декількох типів, кожен з яких має свої розміри. Так, проти­газ ГП-5 (ГП-5М) має п'ять розмірів (0-4), ГП-7 (ГП-7В) - три (1-3).

Для дітей і підлітків від 1,5 до 17 років використовуються іншілицьові маски - МД-1, МД-3, МД-4. Перші два типи масок бувають трьох розмірів (3-5), МД-4 - двох (2-3).

Визначення розміру протигаза здійснюється за допомогою спеціальних вимірювань з наступним використанням відповідних таблиць. Так, вимірюються висота обличчя, верти­кальний обхват і горизонтальний обхват голови (рис. 13).

2. Практичне виконання учнями дій з персонального визначення розміру лицьової частини протигазів різних типів.

3. Розповідь і показ техніки одягання протигаза.

4. Практичне виконання учнями дій. Головну увагу звернути на правильне відтворен­ня техніки і послідовності виконання дій з одягання протигаза. Виконувати вправу у по­вільному темпі. При цьому учні про себе словесно відтворюють послідовність і техніку дій, які вони виконують.

5. Практичне виконання вправи у прискореному темпі. Учитель в обох останніх випад­ках здійснює індивідуальний контроль за технікою виконання вправи, вносить необхідні корективи, виправляє помилки.

6. Розповідь і показ найпростіших засобів захисту органів дихання, технології їх виго­товлення і порядку використання. Необхідно звернути увагу на те, що до найпростіших за­собів захисту належать респіратор Р-2 і ватно-марлева пов'язка. Респіратори виготовляються трьох розмірів. Підбір здійснюється за розміром висоти обличчя - ріст 1 (до 109 мм), ріст 2 (109-119 мм), ріст 3 (119 мм і більше).

Ватно-марлева пов'язка є замінником респіратора і виготовляється самостійно з куска марлі довжиною 100 см і шириною 50 см. Послідовність дій під час виготовлення така: -розкласти марлю на столі — у середину марлі покласти вату розміром 30x20 см, товщиною біля 2 см — вільні кінці марлі з обох сторін згорнути по всій довжині шматка і закрити таким чином вату — прошити пов'язку - на кінцях марлі зробити розрізи довжиною 30-35 см (дві пари зав'язок) — накласти пов'язку на обличчя таким чином, щоб нижня частина пов'язки закрила низ підборіддя, а верхня закривала ніс і доходила до очних ям — нижні кінці зав'язу­ють на темені, а верхні на потилиці за вухами — для захисту очей обов'язково одягнути окуля­ри від пилу.

7. Практичне виконання учнями дій із виготовлення ватно-марлевої пов'язки.

8. Практичне виконання учнями послідовності дій в одяганні ватно-марлевої пов'язки.

Учитель в обох останніх випадках спочатку показує послідовність виготовлення і одя­гання ватно-марлевої пов'язки. Потім під час аналогічних дій учнів він здійснює індивіду­альний контроль за технікою виконання вправи, вносить необхідні корективи, робить заува­ження, виправляє помилки.

Тема (1 година): Навчити правилам користування ізолюючими засобами індивідуального захисту шкіри (захисним комбінезоном і костюмом, легким захисним костюмом (Л-1), загально­військовим захисним комплектом (ЗЗК). Навчити техніці роботи в ізолюючих засобах індивідуального захисту шкіри. Навчити способам підвищення захисних властивостей звичайного одягу

Методика навчання: 1. Розповідь і показ правил користування захисними костюмами Л-1, ЗЗК. Під час розповіді наголосити на складі цих засобів індивідуального захисту шкіри і послідовності їх одягання (використовувати плакати, таблиці та захисні костюми у натураль­ному вигляді).

2. Практичне виконання учнями послідовності дій в одяганні загальновійськового захисного комплекту (33 К), — одягання панчіх, плаща, рукавичок. Залежно від кількості комплектів учні поділяються на відділення. Помічники учителя допомагають йому. При цьому підвищена увага повинна звертатися на правильність дій під час знімання захисного одягу. Відпрацьовуються дії одягання ЗЗК у вигляді " накидки" та "плащ у рукави".

3. Розповідь і показ способів підвищення захисних властивостей звичайного одягу. У вигляді простіших засобів захисту шкіри можливо використовувати виробничий одяг: кур­тки і штани, комбінезони, халати з відлогами, пошитих з брезенту, вогнезахисної або про­гумованої тканини, грубого сукна. Вони можуть не тільки захищати від радіоактивних ре­човин і бактеріальних засобів, але й не пропускати деякий час краплини рідких отруйних речовин. Із побутового одягу найбільш придатні плащі та накидки з прогумованої тканини або підготовлений відповідним чином інший одяг. Під час пояснення необхідно наголоси­ти, що такі прості заходи, як герметизація і обробка розчинами, значно збільшує захисні властивості звичайного одягу. Але використовуючи для захисту шкіри повсякденний одяг, необхідно провести ретельну герметизацію. Для цього верхній одяг защіплюють на всі ґуд­зики, гачки і кнопки, піднімають комір та щільно його обмотують зовні шарфом чи хуст­кою. Кінці рукавів і штани перев'язують стрічками, куртку (піджак) заправляють у штани. Одяг обов'язково підв'язують. Посилити захисні властивості звичайного одягу і збільшити його герметичність можна також за рахунок деяких змін у кроєнні. Для захисту ніг викори­стовують гумові чоботи, інше взуття із шкіри. Для захисту рук користуються гумовими або шкіряними рукавицями.

Далі учитель за допомогою помічників проводить герметизацію повсякденного та спортивного одягу за допомогою нагрудного клапана, каптура, інших підручних засобів. Потім він показує способи змочування звичайного одягу розчином спеціальної пасти або мильно-масляної емульсії (миючі речовини та мінеральні (трансформаторне, машинне) або рослинні (бавовняна, соняшникова) олії).

4. Виконання декількома учнями за допомогою інших (у складі відділення) змочуван­ня одягу спеціальними захисними розчинами.