12.6. Зарубіжний досвід створення місцевих позабюджетних фондів

У зарубіжних країнах органи місцевого самоврядування[66] мають пра­во створювати позабюджетні фінансові фонди і досить широко користу­ються цим правом. Такі фонди мають цільовий характер і їх кошти ви­користовуються на вирішення конкретних місцевих і регіональних со­ціально-економічних проблем.

Перелік позабюджетних фондів, створюваних місцевими органами влади [66] за кордоном, достатньо широкий, а саме це:

• резервні;

- страхові;

• гаран­тійні;

• амортизаційні.

Наприклад, французькі комуни у вигля­ді перерахування субсидій беруть участь у створенні гарантійних фон­дів при кредитних установах, що надають гарантії повернення креди­тів, виданих новоствореним фірмам. Для цього комуна укладає з кре­дитним закладом угоду, у якій також визначаються мета, сума капіталу та порядок функціонування гарантійного фонду, а також ви­значаються умови повернення внесених у формі субсидій коштів у разі зміни чи ліквідації цього фонду.

Поширеним явищем у багатьох країнах є створення органами місце­вого самоврядування страхових фондів для забезпечення гарантій по­вернення коштів, залучених ними від муніципальних позик. Насампе­ред це стосується муніципальних запозичень, які здійснюються під так звані моральні зобов'язання, не підтверджені відповідною заставою чи іншими юридичними гарантіями емітента облігацій місцевої позики.

Ще одним видом поширених у світовій практиці позабюджетних фон­дів є регіональні цільові фонди, створення яких пов'язане з необхідніс­тю вирішення проблем конверсії та реструктуризації економічного гос­подарства регіонів, які спеціалізуються на видобутку сировинних ре­сурсів, після вичерпання їх запасів. Вони слугують для нагромадження фінансових ресурсів для проведення перепрофілювання регіональної і місцевої економіки і забезпечення стабільного розвитку адміністратив­но-територіальних утворень після згортання виробництва у видобувних галузях. Прикладами таких цільових фондів є Фонд спадщини у про­вінції Альберта у Канаді, Фонд перспективного розвитку на Алясці (США), фонди розвитку, призначені для структурної перебудови та роз­в'язання проблеми зайнятості, у Нідерландах та ін.

Акумулювання коштів у таких регіональних фондах здійснюється за рахунок виділення частини доходу від реалізації невідтворюваних мі­нерально-сировинних ресурсів, від рентних платежів за видобуток надрентабельних видів корисних копалин. Наприклад, до згаданого Фонду перспективного розвитку штату Аляска зараховується 25 % рентної пла­ти за видобуток нафти.

Зазначені фонди, як правило, захищені від втручання в процес їх ви­користання центральної виконавчої влади і в окремих країнах перебу­вають під контролем представницьких органів суб'єктів федерації чи регіонів. Як правило, вони створюються у вигляді трастів, що мають у своєму складі інвестиційні компанії. Така організаційно-правова форма дає можливість ефективніше нарощувати акумульований у фонді трасто­вий капітал шляхом отримання доходів від вкладання його коштів у статутні фонди рентабельних фірм, у цінні папери, нерухомість і земель­ні ділянки та інші види дохідних активів.

Великий досвід напрацьовано окремими країнами у сфері фінансуван­ня інвестицій за рахунок муніципальних інвестиційних фондів, які формуються за рахунок амортизаційних відрахувань комунальних під­приємств і є організаційною формою концентрації значних фінансових ресурсів для проведення широкомасштабної ротації застарілого і зно­шеного обладнання в секторі муніципального господарства.

Звичайно, за своїм значенням позабюджетні цільові фонди місцевої влади за кордоном поступаються соціально-економічній ролі місцевих бюджетів, але їх використання помітно зміцнює фінансову базу органів місцевого самоврядування [68] і надає процесу формування їх фінансових ресурсів більшої гнучкості та стабільності.